Політичні

The Economist: Як планувався та до чого може призвести курський гамбіт ЗСУ

Кульмінація курської операції вже позаду і тепер можна перед широким загалом зірвати завісу таємниці щодо того, як вона планувалася. Світові ЗМІ, серед інших The Economist,  беруть на себе сміливість з позиції стороннього спостерігача аналізувати передумови, що зробили можливим успішний контрнаступ ЗСУ, а також його можливі наслідки.

Вперше з часів Другої світової війни Росія зазнала вторгнення. The Economist  вбачає в цій події наочний символізм, мовляв, якщо минулого разу українські червоноармійці допомогли відбити напад нацистів у Курській області, то тепер на тій самій території наступають самі українці. Несподівана атака України, розпочата 6 серпня, є сміливою і зухвалою, і може змінити наратив війни.

Секретність, інформаційна тиша та маневрові атаки – запорука успішного контрнаступу

Планування курської операції було оповито суворою таємницею. Про неї не знали навіть західні союзники України. В коло довіри Головнокомандувача ЗСУ Сирського входила лише обмежена група генералів та силовиків. З президентом Зеленським він спілкувався без участі штабу.

Головна мета операції полягала в тому, щоб відвести російські війська від Донбасу та створити перевагу для майбутніх переговорів. Українські війська планували атакувати одразу Брянську та Курську області, але в результаті було вирішено зосередитися на Курській.

Напередодні операції розглядалося кілька сценаріїв наступу на найслабші місця у російській лінії оборони. Серед них – удар по Брянській області на півночі, наступ у Курській області та можливе поєднання двох чи більше атак.

Швидкому просуванню вглиб російської території сприяла інформаційна тиша під час планування операції. Хлопці ЗСУ використовували “маневрові атаки”, коли невеликі підрозділи досліджували вразливі місця та застосовували важку зброю. Ротація військ відбулася за півтора тижня до початку операції. Схоже, що орки почали підозрювати щось на початку серпня, коли їм раптово видали спорядження.

Правомочність принципу бумерангу на війні

У глобальному інфопросторі переважає думка, що морально і юридично Україна має повне право перенести війну на територію країни-агресора. Адже кожна держава має право захищати себе, і це право можна реалізувати не лише в межах внутрішніх кордонів країни, яка зазнала нападу. Росія веде неспровоковану загарбницьку війну в Україні. Тисячі нападів на Сумську область було здійснено з-за кордону саме з території Курської області. За логікою війни, воєнний та матеріальний ресурси, що забезпечують ці атаки, є законними воєнними цілями.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  “Америка перш за все”: чому Європа боїться обрання Трампа

Успіх української наступальної операції на Курській дузі наразі здається очевидним:. хлопці ЗСУ прорвали оборону, зайняли десятки населених пунктів і взяли в полон сотні ворожих солдатів.

Це сприяло підйому бойового духу українців після провалу минулорічного наступу на Донбасі. Крім того, це посилило міжнародний престиж України, дало шанс міжнародним партнерам пересвідчитися, що Україна може перехопити ініціативу у війні. Обнадійливо те, що США і Німеччина, не заперечують проти того, щоб їхня зброя використовувалася на російській території.

А король-то голий

Нарешті, курська операція стала свого роду лакмусом задля виявлення вразливих місць країни-агресора. Звичайно, Путін використає українське вторгнення для раціоналізації своєї великої брехні про те, що Росія, мовляв, веде оборонну війну проти Заходу. Але в уяві мислячої аудиторії це зайвий раз доведе те, що за ретельно сконструйованим образом сили і контролю Путіна – сама порожнеча. Так само як перебільшено міць і професіоналізм “другої армії світу”.

Фюрер орків сподівався на бліцкриг, але два роки по тому його мрія залишається нездійсненою. Коли його колишній шеф-кухар очолив бунтівний марш, який пройшов більшу частину шляху до Москви минулого року, російські військові його не втручалися. Коли Україна вторглася в Курськ, місцеві цивільні також не чинили опору. Чи це не доказ фантомності режиму?

Ризики українського гамбіту

Попри все це, вважає The Economist, український гамбіт також несе в собі серйозні ризики. Україна, безумовно, сподівається, що її Курська наступальна операція відверне російські війська від Донбасу, послабивши тиск на обложені там українські війська. Але немає жодних ознак того, що Росія відвела багато військ від лінії фронту. І це має двояке значення: Україна також перекинула багато своїх найкращих сил з Донбасу до Курська. Дійсно, Росія продовжує просуватися на сході України з 6 серпня; зараз вона знаходиться менш ніж за 13 км від Покровська, важливого перехрестя.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Дональд Трамп: чого чекати світу від людини на прізвисько Тефлоновий Дон

Україна повинна спробувати пожинати політичні плоди свого успіху в Курську, з урахуванням того, що її лінії постачання стануть тонкими. В разі великих втрат у живій силі і техніці в найближчі тижні, це може прискорити невдачі ЗСУ на Донбасі, а також перекреслити живильну енергію імпульсу, що з’явилося за останні два тижні. Тобто, масштабна окупація була б невиправдана, на відміну від утримання певної захищеної території в Курську як розмінної монети на майбутніх переговорах.

Найкращий захист – напад

Західні партнери України можуть отримати цінний урок з курської операції: задля вдалого захисту іноді слід вдатися до нападу. США, ВБ та Франція продовжують “дути на холодне”, забороняючи використання Україною своїх ракет великої дальності на російській території. Деякі обмеження, звичайно, слушні: як-от не використовувати ракети проти російських ядерних об’єктів.

Але навряд чи варто перебільшувати ризик ескалації. Те, що Україні не дозволяють завдавати удари по російських авіабазах, з яких літаки доставляють планерні бомби, що руйнують українські міста і вбивають військових та мирне населення, є невиправданою обережністю. Орки, які зухвало і злочинно порушують кордони України, не повинні розраховувати на притулок за власними кордонами.

Тетяна Морараш

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку