Федеральний міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер пропонує ввести новий правовий статус для біженців з України та позбавити їх громадянських прав

Федеральний міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер у своїх останніх заявах, окреслив амбітний план щодо зміни підходу до інтеграції українських біженців у Німеччині. Про це він заявив журналу Wirtschaftswoche. Його пропозиція ґрунтується на необхідності оптимізації соціальних витрат, які країна несе на підтримку українців, і створення умов для більшої участі цієї групи в економіці Німеччини. Основна ідея реформи полягає у введенні нового правового статусу для українських біженців, який дозволить їм залишатися в країні без надання повного пакету громадянських прав, але водночас сприятиме їх працевлаштуванню.

Деталі пропозиції

Новий правовий статус

Лінднер пропонує створити нову категорію правового статусу для українських біженців, яка не передбачатиме проходження стандартної процедури надання притулку. Відповідно до його бачення, українці не будуть отримувати повний набір прав і соціальних гарантій, які надаються громадянам або шукачам притулку в Німеччині. Це означає, що хоча українці і матимуть право на перебування в країні, вони не отримуватимуть автоматично повного пакету соціальних пільг.

Особливістю цього правового статусу буде те, що українці матимуть доступ до обмежених соціальних пільг, схожих на ті, що надаються шукачам притулку, але з певними умовами, які включатимуть елементи політики ринку праці. Такий підхід дозволить залучити більше людей до роботи, а не утримувати їх на соціальній допомозі. Українці матимуть доступ до інструментів політики працевлаштування, проте не отримуватимуть допомоги, яка забезпечує мінімальний прожитковий рівень без необхідності працювати. Цей підхід покликаний стимулювати активну участь біженців у ринку праці і зменшити їх залежність від державних виплат.

Реформа соціальної допомоги

Значну увагу міністр приділяє питанню соціальних виплат для біженців. Лінднер зазначив, що існуюча система надання допомоги занадто щедра та створює ситуацію, коли люди не мають стимулів до роботи. Наразі муніципалітети покривають фактичні витрати на житло та опалення для біженців, що може сильно варіюватися в залежності від регіону та умов проживання. Лінднер пропонує замінити цю систему надання допомоги фіксованою ставкою компенсації за житло, що означатиме, що біженці отримуватимуть певну фіксовану суму незалежно від реальних витрат на житло. Це, на його думку, змусить біженців більш раціонально підходити до вибору житла і, можливо, обирати менші або дешевші варіанти.

Таке нововведення, на думку Лінднера, дозволить суттєво зменшити витрати держави на підтримку біженців. Він вважає, що за рахунок цього можна заощадити мільярди євро, оскільки біженці будуть змушені приймати рішення щодо свого місця проживання на основі фіксованої суми допомоги. Лінднер наголошує, що така система також може мотивувати біженців швидше шукати роботу, адже вони не зможуть повністю покладатися на державну допомогу.

Тривалість отримання допомоги

Лінднер підкреслив, що проблема полягає також у тому, що багато українців продовжують отримувати допомогу навіть після працевлаштування. Згідно з його даними, близько половини тих, хто починає працювати, все ще отримують соціальну допомогу через шість місяців. Це пов’язано з низькими зарплатами або частковою зайнятістю, що часто не дозволяє покрити всі необхідні витрати на проживання. Особливо важко це відбивається на сім’ях з дітьми, які мають додаткові витрати.

Можливі наслідки

Пропозиція Лінднера викликала значний суспільний інтерес, оскільки вона передбачає серйозні зміни в підході до соціальної політики Німеччини щодо українських біженців. З одного боку, це може зменшити фінансове навантаження на бюджет країни та сприяти кращій інтеграції біженців у ринок праці. З іншого боку, критики можуть стверджувати, що такі заходи призведуть до погіршення соціального захисту для найбільш уразливих верств населення, таких як сім’ї з дітьми або люди, які не можуть знайти добре оплачувану роботу.

Пропозиція Лінднера відображає прагнення німецького уряду знайти баланс між соціальними витратами та необхідністю стимулювати економічну активність серед біженців. Це питання буде обговорюватися як на рівні національних політиків, так і в європейському контексті, оскільки багато країн стикаються зі схожими проблемами у своїх системах підтримки біженців.