Фінансування пошуку викрадених РФ українських дітей не відновлять, але їх дані захистять: Марк Рубіо
Серед найбільших злочинів РФ — системна депортація українських дітей. У них відібрали не лише домівки, а й імена, мову, пам’ять і зв’язок з родиною. Вони стали жертвами спланованої кампанії з асиміляції та знищення національної ідентичності. І поки Україна бореться за кожну дитину, за кожне повернене ім’я, світова допомога, яка ще вчора здавалася твердою опорою, починає хитатись. Після скорочення федерального бюджету в США було припинено фінансування програми Conflict Observatory, яка займалась документуванням фактів примусової депортації українських дітей до Росії. Згодом у низці ЗМІ з’явилася інформація про нібито поновлення підтримки цієї ініціативи. Проте державний секретар США Марк Рубіо спростував ці повідомлення, наголосивши, що відновлення фінансування не буде.
“Програма не фінансується”: що сказав Рубіо
Ініціатива Conflict Observatory передбачала створення масштабної бази даних про українських дітей, яких було примусово вивезено з окупованих територій до Росії. Над проєктом працювали дослідники з Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету, які збирали досьє з персоналізованими даними про кожну дитину. Значна частина цих дітей була передана в російські прийомні родини або усиновлена. Фінансування програми забезпечував Державний департамент США.
У п’ятницю, під час розмови з журналістами в дорозі до Маямі, державний секретар США Марко Рубіо підтвердив, що фінансування ініціативи з пошуку викрадених українських дітей не буде відновлено. Йдеться про роботу Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету (Yale HRL).
“Дані захищені. Ми захистили дані. Ми передамо його відповідній стороні. Ми це забезпечили. І ми зможемо сказати це наступного тижня. Ми вже повідомляли про це. Якщо ми цього не зробили, ми збираємося повідомити Конгрес”, – сказав Рубіо
Це означає, що ініціатива більше не діє в тому форматі, який дозволяв у реальному часі ідентифікувати, відстежувати та фіксувати факти незаконного переміщення українських дітей. Проте зібрана база залишилась, і американська сторона запевняє, що інформація не зникне і буде передана тим, хто продовжить цю роботу.
30 тисяч імен — без пошукової системи
Українські діти були насильно депортовані на територію РФ та тимчасово окупованого Криму. Частина з них перебуває в таборах так званого “перевиховання”, частину віддали в російські прийомні родини, багатьох позбавили документів, внесли в російські реєстри, змінили громадянство.
Команда Єльського університету в межах співпраці з Bring Kids Back UA змогла встановити точне місцезнаходження дітей, ідентифікувати російські установи, які брали участь у злочині, а також зібрати свідчення про те, як ці діти зазнавали тиску, примусової русифікації, а подекуди — й фізичного чи психологічного насильства. Згодом у публічному просторі з’явилися побоювання, що з припиненням фінансування зникла оперативна можливість продовжувати ідентифікацію та фіксацію нових випадків. Крім того, припинення фінансування може призвести до втрати даних про близько 30 тисяч українських дітей, яких Росія вивезла з окупованих територій.
І хоча США обіцяють передати наявні дані “відповідній стороні”, а самі дані, за словами Рубіо, “не в небезпеці”, правозахисники б’ють на сполох — без активної системи моніторингу ці імена можуть перетворитися на архів, а архів не рятує життя. Низка американських законодавців від Демократичної партії заявили про намір звернутися до адміністрації президента США Дональда Трампа з вимогою відновити роботу програми, що дозволяє відстежувати долю викрадених дітей, а також запровадити санкції проти осіб, причетних до порушення їхніх прав.
Для України питання повернення дітей є стратегічною метою. Кожна депортована дитина — це удар по національній ідентичності, по майбутньому, по демографії. Це також елемент гібридної війни, коли ворог намагається привласнити не лише території, а й покоління.
Україна має власні механізми збору даних і повернення дітей, однак без міжнародної підтримки ці зусилля втрачають силу. Саме тому фінансування таких ініціатив, як та, що діяла при Єльському університеті, має принципове значення. Бо мова не про бюрократичний рядок у бюджеті. Мова — про тисячі реальних дітей, у яких ще можна повернути не лише документи, а й право бути українцем. І саме тому ця історія не має права закінчуватись фразою «програма не фінансується».
