Станом на 29 січня 2025 року запаси природного газу в Україні скоротилися приблизно до 13% від потужності сховищ, наблизившись до критичного порогу. Така ситуація ускладнюється припиненням транзиту російського газу територією України, яке завершилося 1 січня 2025 року, після закінчення терміну дії транзитної угоди. У відповідь на ці виклики Україна розпочала вивчати альтернативні маршрути постачання газу. Ведуться дискусії щодо потенційного транзиту газу з Азербайджану до Європи через Україну. Крім того, Україна висловила готовність транспортувати природний газ з Азербайджану до Європи з метою пом’якшення наслідків зупиненого транзиту російського газу. Враховуючи поточні рівні зберігання та зимовий сезон, що триває, для України вкрай важливо прискорити імпорт природного газу для забезпечення достатнього постачання для внутрішнього споживання та підтримки енергетичної безпеки.
Рівень газу у сховищах упав до критичної позначки
За словами Сергія Макогона, екс-голови українського оператора газотранспортної системи, обсяг газу в українських підземних сховищах наближається до критичної позначки — 10%. Він б’є на сполох і закликає терміново почати імпортувати значні обсяги газу, щоб забезпечити свої потреби. “Лозунг керівників Нафтогазу та МінЕнерго, що “нам не потрібен імпорт і ми пройдемо зиму без нього”, може мати дуже серйозні наслідки”, уважає Сергій Макогон.
Зараз Україна споживає в середньому 110 млн м³ газу на добу. З цієї кількості 52 млн м³ дає видобуток, але решту — 58 млн м³ — повинні надати підземні сховища газу або імпорт. Якщо вдарять морози, споживання може зрости до 140-150 млн м³ на добу, а сховища не зможуть видати навіть 100 млн м³. І тоді нам просто не буде куди дітися — імпорт газу стане абсолютно необхідним, і це буде коштувати нам надзвичайно дорого. Звісно, будуть тиск і звинувачення на адресу оператора ПСГ, мовляв, вони викачали все, що можна, навіть порушуючи проєктні обмеження. Але це може призвести до серйозних пошкоджень самих сховищ. І за недолугість одних доведеться розплачуватися всім.
Нафтогаз уже зрозумів, уважає Сергій Макогон, що газу в ПСГ критично мало, і з лютого почне імпортувати газ. Проте ціна буде зовсім інша. Якщо влітку ми могли купувати газ по 300-350 доларів за тисячу кубометрів, то зараз доведеться платити 500-550 доларів. Водночас Нафтогаз витратив понад 13 мільярдів гривень на закупівлю газу у приватних видобувників, але цього не вистачило для поповнення підземних сховищ. І ці кошти, якби вони були направлені на імпорт, могли б забезпечити нам 800-900 млн м³ газу, що зараз стало б критично важливим для забезпечення потреб країни.
Ще в жовтні Сергій Макогон попереджав про ризик газової кризи взимку. За його розрахунками, реальний обсяг активного газу в підземних сховищах на той час становив близько 7,75 млрд кубометрів, хоча офіційно заявляли про 12,9 млрд куб. м. Ця різниця пояснюється включенням буферного газу та запасів нерезидентів, які можуть бути вивезені.
Макогон наголосив, що цього ресурсу ледве вистачить на опалювальний сезон, особливо з огляду на зростання споживання через активну газову генерацію. За його тодішніми прогнозами, країна може вийти з сезону майже з порожніми сховищами.
Відбір газу залежить від заповненості сховищ
Що показує цей графік? Залежність максимально можливого добового відбору газу (у мільйонах кубометрів на добу) від рівня заповненості газових сховищ (%).
Що ми можемо побачити? При повному заповненні (100%) сховищ максимальний добовий відбір становить 260 млн куб. м. Із зменшенням рівня газу у сховищах відбір поступово зменшується. Наприклад, при 50% запасів відбір становить 190 млн куб. м, а при 20% — 95 млн куб. м. При критично низьких запасах (близько 10%) можливий відбір суттєво падає і становить лише 60 млн куб. м на добу. Коли запаси вичерпані (0%), добовий відбір становить 0 млн куб. м. Цілком очевидно, що газ неможливо дістати зі сховищ.
Графік підтверджує важливість підтримання достатнього рівня запасів газу, особливо в зимовий період, коли споживання різко зростає. Якщо рівень запасів знижується до 10-20%, газотранспортна система втрачає можливість гнучко реагувати на потреби споживачів, що може призвести до енергетичної кризи.
Спільні рішення з Молдовою
Днями президент України Володимир Зеленський повідомив, що Україна готова транспортувати природний газ з Азербайджану до Європи. Ця ініціатива стала відповіддю на енергетичну кризу, яка загострилася після припинення постачання російського газу до України та Молдови.
Зеленський зробив цю заяву після зустрічі з президентом Молдови Майєю Санду в Києві. Під час переговорів обговорювалися шляхи забезпечення енергетичної стабільності сусідньої країни. Президент України наголосив на важливості швидкого ухвалення рішень та запропонував конкретні шляхи підтримки Молдови. Зеленський також дав зрозуміти, що Україна не буде продовжувати чинний контракт на транзит російського газу. Водночас Київ пропонує альтернативні маршрути постачання через Словаччину та інші країни.
Переговори з Азербайджаном
Президент згадав свою недавню зустріч із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Лідери обговорили можливості співпраці у сфері постачання газу до Європи, що сприятиме зміцненню енергетичного партнерства між країнами.
Окремо Зеленський висловив готовність допомогти Молдові у питанні енергозабезпечення регіону Придністров’я. Україна готова направити своїх фахівців для адаптації місцевої теплової електростанції до іншого виду палива та забезпечити постачання вугілля.
“Якщо ми надамо їм вугілля за низькими цінами або навіть безкоштовно, то можемо отримати електроенергію у відповідь. Це чесно: ми даємо їм вугілля, вони отримують електроенергію для себе та для всієї Молдови, а ми отримуємо електроенергію для України“, — підкреслив Зеленський.
Заява Зеленського про азербайджанський газ: чи це не старі схеми під новим соусом?
Водночас екс-очільник українського оператора газотранспортної системи Сергій Макогон задається питанням про походження азербайджанського газу. Він критично розцінює газові заяви Зеленського.
Попри сподівання, що питання транзиту російського газу через Україну закрите, президент Зеленський знову заговорив про постачання газу з Азербайджану. Однак ця ідея викликає серйозні сумніви, оскільки Азербайджан уже постачає весь можливий обсяг газу до ЄС і Туреччини через газопровід TANAP, збудований спеціально для цього. Його потужність нині 16 млрд м³ і може швидко подвоїтися без потреби прокладати нові труби. Азербайджану немає жодного сенсу обирати транзит через Росію, яка може перекрити поставки у будь-який момент. Росія також не зацікавлена допомагати своєму конкуренту виходити на європейський ринок — хіба що це буде російський газ, замаскований під азербайджанський.
Це питання ставить під сумнів послідовність української політики. Чітка відмова від таких схем мала б залишатися незмінною позицією України.
Отже, описана ситуація демонструє масштабну енергетичну кризу, яка постала перед Україною після припинення транзиту російського газу. Ідея транзиту азербайджанського газу викликає сумніви. Вважається, що Азербайджан уже використовує повну пропускну здатність своїх газопроводів для експорту до Туреччини та ЄС.
