“Гра в задуху” та її смертельні ризики: як соціальні мережі загрожують життю українських дітей

В умовах війни діти в Україні стикаються з небезпекою, яку важко уявити. Постійні обстріли, вимушена міграція, розлука з рідними — усе це створює середовище, в якому психіка дитини стає надзвичайно вразливою. Проте однієї війни в реальному світі замало: ще один фронт відкривається в інтернеті. Соціальні мережі, які стали невід’ємною частиною життя підлітків, дедалі частіше перетворюються на джерело смертельних загроз.

Підлітки, ризики і соціальні мережі

Одним із таких ризиків є нова смертельна “гра в задуху”, яка активно поширюється в інтернеті. Як повідомляє Medical Xpress, ця гра вже забрала життя 82 дітей. Її суть полягає в обмеженні доступу кисню до мозку, що нібито дає відчуття ейфорії.

Точну кількість смертей серед підлітків через цю “гру” визначити складно. Бракує відповідних даних: громадські бази здоров’я не завжди фіксують такі випадки, а деякі смерті помилково класифікують як самогубства. У звіті Центру з контролю та профілактики захворювань США (CDC) за 2008 рік повідомляється, що за 12 років 82 дитини загинули, граючи у “гру в задуху”. 87% із них були хлопцями, більшість грали наодинці, а середній вік становив лише трохи більше 13 років. Нова актуальна статистика необхідна для оцінки сучасних масштабів проблеми.

Насправді це небезпечна практика, яка може призвести до втрати свідомості, серйозних пошкоджень мозку чи навіть смерті. Жахливим є те, що за даними досліджень, кожний десятий підліток у США вже намагався себе задушити під впливом популярних відео у таких соцмережах, як Snapchat, Instagram, TikTok, YouTube та Twitter.

Україна, на жаль, також стає жертвою цього явища. Війна зробила доступ до інтернету чи не єдиним способом комунікації та розваги для багатьох дітей, але в цьому просторі їх підстерігають нові небезпеки. Вразливі до впливу через стрес і травматичний досвід, діти стають легкою мішенню для токсичного контенту.

Небезпечні ігри, які поширюються через соціальні мережі, несуть смертельні ризики для підлітків, зокрема через те, що викликають спроби задушення для досягнення стану ейфорії. Хоча це звучить моторошно, за приблизними оцінками, близько 10% підлітків у США хоча б раз брали участь у подібних «іграх».

Це не єдина небезпека: “випробування черепа” (Skullbreaker Challenge), ковтання капсул з мийним засобом (Tide Pod Challenge) і “катання на дахах авто” (Car Surfing) — лише декілька із смертельних “розваг”, популярних у Snapchat, Instagram, TikTok, YouTube та інших соціальних мережах. Багато таких “ігор” мають десятилітню історію, але зараз вони повертаються з новою силою.

Наслідки таких “ігор” можуть бути фатальними. Наприклад, “випробування черепа” передбачає, що двоє людей вибивають ноги третьої особи, що призводить до небезпечного падіння та потенційно серйозних травм. Ковтання мийних капсул викликає задуху і серйозні отруєння. А падіння під час катання на дахах авто може закінчитися важкими черепно-мозковими травмами.

Слід зазначити, що ризикована поведінка є частиною природного розвитку підлітків. Але сучасні реалії ускладнюють цю динаміку. Підлітковий мозок знаходиться у стадії інтенсивного розвитку, особливо в частинах, які відповідають за ухвалення рішень та регуляцію емоцій. У цей період гормональні зміни посилюють прагнення до винагороди і соціального схвалення.

Соціальні медіа, які функціонують на алгоритмах, що посилюють емоційно насичений контент, створюють ідеальне середовище для розповсюдження таких небезпечних ігор. Підлітки охоче діляться відео, які викликають шок чи сенсацію, не замислюючись про наслідки. Як результат, середня тривалість часу, який молодь проводить у соціальних мережах (понад 5 годин на день), лише підвищує їхню вразливість до таких впливів.

Як захистити дітей

Моніторинг активності підлітків у соціальних мережах залишається складним завданням. Проте батьки можуть звертати увагу на попереджувальні знаки, такі як незрозумілі сліди на шиї, почервоніння очей або часті головні болі. Соціальні мережі, такі як YouTube, часто реагують на скарги спільноти, видаляючи небезпечний контент, і це може бути першим кроком до вирішення проблеми.

Водночас варто заохочувати дітей до “здорових ризиків”, наприклад, участі у спортивних чи соціальних активностях. Це допомагає підліткам розвивати навички управління ризиками, будувати стійкість і уникати дійсно небезпечної поведінки.

Школи, державні установи та технологічні компанії також мають долучатися до боротьби з цією проблемою. Просвітницькі кампанії, сучасні психологічні програми та вдосконалення алгоритмів соціальних платформ для блокування небезпечного контенту повинні стати частиною системного підходу до захисту підлітків.

Найголовніше — це побудова довірливих відносин між батьками і дітьми. Спільне обговорення ризиків і викликів цифрового світу може допомогти створити умови, за яких підлітки не лише зможуть уникати небезпек, але й навчаться робити обґрунтовані й безпечні вибори у своєму житті.

Як боротися з цією проблемою? Перш за все, необхідно запроваджувати активний моніторинг контенту в соціальних мережах. Держава має забезпечити співпрацю з міжнародними платформами, щоб видаляти небезпечні відео та блокувати їх розповсюдження. Окрім того, важливо, щоб батьки та школи були обізнані про ці загрози. Потрібно проводити систематичну інформаційну кампанію, пояснюючи дітям ризики та наслідки участі у подібних “іграх”.

Важливу роль відіграють психологи та соціальні працівники. Діти, які перебувають у стресових умовах, потребують додаткової уваги, щоб уникнути пошуку “виходу” у таких небезпечних практиках. Регулярні бесіди, консультації та навчання щодо безпечного користування інтернетом можуть знизити ризик.

Соціальні мережі також мають взяти на себе відповідальність. Їхні алгоритми повинні бути налаштовані на виявлення та блокування контенту, що несе загрозу життю та здоров’ю. Це має стати частиною їхньої корпоративної політики.

Смертельні ігри — це лише верхівка айсберга проблем, які стосуються дітей в інтернеті. Кібербулінг, шантаж, схеми шахрайства — усі ці явища вимагають посиленої уваги від суспільства. Але найважливішим залишається людський фактор: турбота про дітей, спілкування з ними та побудова довірливих відносин можуть стати найкращим захистом від будь-якої небезпеки.