Італія відправила перших біженців до Албанії: зарубіжні медіа про те, що такий маневр означає для Європи
В сучасному світі питання міграції та переміщення людей займає одне з центральних місць у політичних, соціальних та економічних дебатах. Кожна країна шукає власні шляхи вирішення цієї глобальної проблеми, яка зачіпає не лише безпеку та суверенітет, а й гуманітарні права. Одним з найбільш обговорюваних прикладів цього є Італія, яка ухвалила рішення відправити своїх перших мігрантів до сусідньої Албанії. Цей крок був здійснений у рамках угоди, підписаної між Римом і Тираною, та має на меті пришвидшити розгляд заяв про надання притулку, спрямовуючи мігрантів до таборів прийому в Албанії. Дане рішення викликає значний резонанс у Європі та відкриває нову сторінку у відносинах між країнами щодо управління міграційними потоками. Однак воно також підіймає серйозні питання щодо гуманітарної політики, етики та відповідальності європейських урядів у цьому процесі.
Іноземні медіа розмірковують, що такий маневр означає для Європи.
La Vanguardia — Іспанія. Розрив шаблону спостерігається по всій Європі, — зауважує барселонська La Vanguardia:
“Єврокомісія планує посилити приписи щодо реадмісії (депортацій) і називає модель, погоджену нині між Італією і Албанією, “інноваційним рішенням”. … Урсула фон дер Ляєн виступає за укладення угод із ‘безпечними третіми країнами’, за прикладом тих, що укладені з Тунісом і Єгиптом, і поглядає в бік Лівії, Алжиру та Мавританії. Угода з Туреччиною діє з 2016 року. …
Тенденція до більш жорстких заходів проявляється і в рішеннях, прийнятих дедалі більшим числом країн, починаючи з прикордонного контролю у Франції та Німеччині і закінчуючи тимчасовим призупиненням дії законодавства про притулок у Фінляндії та Польщі. Неприйняття міграції як такої спостерігається по всій Європі”.
Süddeutsche Zeitung — Німеччина. Італійська модель не повинна стати прикладом для наслідування, — застерігає мюнхенська Süddeutsche Zeitung:
“Дивлячись на кадри з головного табору в селі Гьядер, де люди змушені місяцями томитися під замком, доки не буде вирішена їхня доля, відчуваєш лише жах. Європа вже якось звиклася з гуртожитками для біженців, де людям доводиться жити тривалий час без жодних ясних перспектив, але цей табір переплюнув усе. Оточений з усіх боків, він виглядає як в’язниця суворого режиму для злочинців, які вчинили тяжкі злочини. Будівля новенька, зі свіжого голки, але негостинна, холодна і безсердечна.
Слова міністра внутрішніх справ Італії, який заявив, що, мовляв, подивіться — навколо ж немає колючого дроту, звучать як глузування. Албанія — це не вирішення проблеми. Це наочний доказ європейської безпорадності та нелюдяності”.
La Repubblica — Італія. Римська La Repubblica звинувачує Рим у колоніальному підході до Албанії:
“Ще з часів міністра закордонних справ Галеаццо Чіано [в уряді Муссоліні] “країна орлів” чинить нездоланний вплив на італійських правих, які нині можуть похвалитися тим, що їм знову вдалося певною мірою італьянізувати невеликий шматок суші по той бік Адріатичного моря. Це повернення до старого колоніалізму відбувається, звичайно, за рахунок італійських платників податків. …
Опозиція озвучила суму в мільярд євро, інші джерела повідомляють про 600-650 мільйонів, виділених у рамках цієї угоди строком на десять років. Якщо міністр [фінансів] Джорджетті шукає поради щодо можливості скоротити непотрібні витрати, то йому слід було б спрямувати свій бінокль у бік Тирани”.
El País — Іспанія. Мадридська El País обурена до межі:
“Ось вже кілька місяців можна нести будь-яку дурницю про мігрантів, але ніхто й оком не змигне. Деякі навіть говорять про те, що, мовляв, методи Мелоні працюють і що бажано б застосувати їх і в Іспанії. Ви це серйозно? Єдине, що зробила Італія, — це все для того, щоб перешкодити порятунку мігрантів, які зазнали кораблетрощі, вона закрила свої порти, щоб спрямувати потоки в бік Канарських островів, — і створила табори в сусідній Албанії. …
Сусідні країни, які ще більш безпринципно ставляться до прав людини, ніж ми, роблять бізнес на тому, щоб перетворитися на холодний і жорстокий зал очікування. … А адже результатом нашої байдужості стане ще більш жорстоке і безсердечне суспільство”.
