ІА”ФАКТ” вже писало про те, що у серпні Пентагон уклав контракт із компанією Raytheon Technologies на $3,5 мільярда для виробництва ракет AMRAAM, запасних частин і супутнього обладнання для України та ще 18 країн-партнерів, зокрема Данії, Бельгії, Нідерландів, Канади, Фінляндії, Німеччини, Угорщини, Іспанії, Швеції, Литви, Великої Британії, Ізраїля, Австралії, Швейцарії, Тайваню та Кувейту.
Замовлення передбачає виготовлення ракет AIM‑120 AMRAAM, телеметричних систем, початкових і польових запасних частин, а також інженерного супроводу виробництва. Виконання контракту триватиме до третього кварталу фінансового року 2031, а всі роботи зосереджені в підрозділі Raytheon у Тусоні (штат Аризона), де розташований їхній виробничий комплекс AMRAAM.
AMRAAM для України: інтеграція у глобальну систему безпеки через уніфіковану зброю майбутнього
Зважаючи, що AMRAAM, інтегровані у систему ППО NASAMS, будуть застосовуватись і на винищувачах F‑16, які вже готуються до експлуатації в Україні, можна говорити про комплексну оборонну архітектуру, сумісну з союзними стандартами. Цей контракт унаочнює, що підтримка ЗСУ стає довгостроковою державницькою політикою.
Мабуть, варто пояснити, що таке AIM‑120 AMRAAM. Advanced Medium‑Range Air‑to‑Air Missile – ракета класу “повітря‑повітря” з активною радіолокаційною головкою самонаведення. Запущена ракета самостійно веде ціль, що дозволяє оператору після пуску здійснювати маневри або випустити наступну. Розроблена у 1991 році компанією Hughes (згодом Raytheon), наразі доступна у варіантах A, B, C, D і розширеній версії AMRAAM‑ER.
Версія AIM‑120D забезпечує дальність до 160 км і більше, швидкість до Mach 4 (приблизно 4 500 км/год), а бойова частина важить близько 18 кг. Завдяки ініціальній інерційній навігації та каналу передачі даних для оновлення, ракета ефективно працює проти швидко маневруючих цілей, навіть у складних електронно-захищених середовищах.
AMRAAM використовується на різноманітних платформах: винищувачах F‑15, F‑16, F/A‑18, F‑22, F‑35, а також у комплексах ППО NASAMS компанії Kongsberg/Raytheon. В Україні саме ця зброя є ключовою складовою інтеграції західної авіації й протиповітряної оборони.
Контракт працює в рамках системи Foreign Military Sales, коли американський уряд купує зброю у виробника і передає її країні-партнеру. Цей механізм забезпечує не лише боєприпаси, а й повний спектр підтримки: інструкції, технічне обслуговування, навчання персоналу та логістику. Таким чином, країни-партнери отримують не просто ракети, а повноцінні оборонні комплекси.
Україна вже скористалася цим форматом при підготовці F‑16 до експлуатації, а тепер отримує AMRAAM, які стануть стандартом для винищувачів і ППО. Цей підхід забезпечує функціональну уніфікацію та логістичну економію: одна й та сама ракета використовується в кількох системах одночасно.
Попит на AMRAAM зростає, і попередні контракти на $1,2 млрд і $1,15 млрд уже не встигають задовольнити поточні потреби. Пентагон зазначає, що AMRAAM – одна з найважливіших ракет у західному арсеналі, сумісна з понад 14 платформами в 44 країнах. Чергова угода відповідає на тривале виснаження складів у контексті глобальних криз, зокрема, війни в Україні та конфлікту на Близькому Сході.
Раніше компанія Raytheon виробляла приблизно 1 200 ракет на рік, тепер планує нарощування виробництва, аби закрити потреби союзників. Контракт передбачає виготовлення тисяч одиниць до 2031 року, хоча точна кількість не розголошується. Проте судячи з того, що вартість однієї ракети оцінюється в $1–1,3 млн, загальна кількість може сягати декількох тисяч боєприпасів.
Від постачання до партнерства: що змінює контракт на AMRAAM для оборони України
Як йшлося вище, AMRAAM вже використовуються в Україні у складі систем NASAMS. Вони допомагають перехоплювати крилаті ракети та безпілотники, забезпечуючи надійний захист міст і стратегічно важливих об’єктів. За бойовими результатами, їхня ефективність перевищує 90%, що робить ці ракети одними з найрезультативніших у складі української ППО.
З введенням винищувачів F-16, які використовують ті ж ракети, Україна створює цілісну систему оборони: одна й та сама ракета працює як з землі, так і з неба. Це дає можливість ефективно розподіляти ресурси, тренувати персонал за єдиними стандартами й забезпечувати технічну сумісність із союзниками. Такий підхід означає, що Україна не просто отримує озброєння, а стає повноцінною частиною колективної безпеки Заходу, з єдиною логістикою, техпідтримкою та навчанням. І коли AMRAAM запускають з NASAMS чи з F-16, це не лише про ефективний захист, а й про те, що Україна вже в спільному оборонному просторі разом з іншими союзниками.
Контракт США з Raytheon – найбільша заявка в історії програми AIM-120, яка включає не лише постачання самих ракет, а й навчання, технічну підтримку й інфраструктурне забезпечення протягом дії контракту.
Фактично це означає, що Україна отримує не просто партію боєприпасів, а стає частиною великої спільної системи з уніфікованими правилами, логістикою й стандартизованим підходом.
Під цю зброю вже зараз починають навчати українських військових: англомовні інструкції, нові курси, іноземні тренування – усе це поступово переводить армію на новий рівень, ближчий до стандартів НАТО.
І головне – така система передбачає довгострокову підтримку. Контракт розрахований до 2031 року, і це принципово: він не залежить від виборів у США чи від зміни політичного настрою в Європі. Це означає, що підтримка України стає не ситуативною, а структурною. AMRAAM – не лише ракети, а свідоцтво того, що Україна вже не десь на периферії глобальної безпеки, а всередині неї, разом з іншими. І коли така ракета вилітає з NASAMS чи F-16, це не просто захист неба, а й доказ нашої присутності у великій західній системі, яка далі вже не мислиться без України.
Українська протиповітряна оборона до початку повномасштабної війни значною мірою ґрунтувалася на техніці та доктринах радянської доби. Це були зенітно-ракетні комплекси типу С-300, “Бук”, “Оса”, “Тор” та інші – ефективні у своїй епосі, але розроблені ще в 1970–1980-х роках. Вони призначалися для боротьби з цілями, характерними для тогочасної війни: великими групами літаків або крилатими ракетами, що летіли за передбачуваними маршрутами, без складної електронної протидії.
Такий підхід наразі має серйозні обмеження. По-перше, ці системи не розраховані на одночасне виявлення та ураження великої кількості швидких, маневрових цілей, особливо дронів-камікадзе чи надзвукових ракет. По-друге, стара радянська техніка має обмежений ресурс, проблеми з оновленням програмного забезпечення, відсутність сумісності з новітніми західними системами та брак запасних частин, які або вже не виробляються, або залишились у Росії.
Крім того, радянська філософія ППО передбачала централізоване управління, що менш ефективне в умовах високої мобільності противника та необхідності швидких рішень у реальному часі. Це створювало вразливість перед сучасною тактикою – наприклад, масованими атаками дронами або поєднанням ракет різних типів.
Ситуація почала змінюватися з постачанням сучасних західних систем, зокрема NASAMS, IRIS-T, Patriot, а також з інтеграцією західної авіації. Вони мають відкриту архітектуру, цифрові сенсори, потужну радіолокацію, а головне, працюють у мережевому середовищі, де різні системи обмінюються даними в режимі реального часу. І от коли в українському небі одночасно працюють NASAMS з ракетами AMRAAM і перехоплюють ворожі ракети та безпілотники, це вже зовсім інша концепція оборони.
…Контракт з Raytheon у цьому контексті – це не акт одноразового постачання, а символ того, що Україна входить у стратегічну систему колективної безпеки. Це перехід від латання дір до зведення цілісної оборонної структури, де визначальними рисами є сумісність, передбачуваність і стандартизація. Українська армія вбудовується в глобальний безпековий ландшафт, у якому обороноздатність країни гарантується не лише кількістю боєприпасів, а логікою системного партнерства.
Тетяна Вікторова
