Угода між Україною та США щодо природних ресурсів, підписана 1 травня у Вашингтоні, викликала значний резонанс в міжнародних медіа: її вже назвали «історичною», «взаємовигідною», а водночас і «суперечливою». Одні говорять про новий етап стратегічного партнерства, інші — про прагматичну спробу Вашингтона компенсувати витрати на війну. Для України цей документ став випробуванням на дипломатичну витримку: після місяців тиску, жорстких переговорів і побоювань щодо втрати суверенітету Києву вдалося укласти угоду, яку вже оцінюють як більш збалансовану, ніж попередні варіанти. Ми зібрали ключові оцінки провідних світових ЗМІ — від The Guardian до The Economist — аби зрозуміти, що саме підписали Київ і Вашингтон, у чому полягають можливості цієї угоди, а де ризики й підводні камені.
ВВС: Трамп пішов на поступки?
ВВС робить свої сім висновків з Угоди про копалини.
- Україна не має повертати «борг» США
Незважаючи на неодноразові заяви Дональда Трампа про те, що Київ нібито винен Вашингтону 350 мільярдів доларів допомоги, в самому тексті угоди не йдеться про жодні зобов’язання повернення коштів. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль підтвердив: жодного «відшкодування боргу» не передбачено.
2. Жорсткіша риторика США щодо Росії
Попри те, що адміністрація Трампа зазвичай обирає обережні формулювання щодо Кремля, цього разу позиція Вашингтона стала значно рішучішою. У тексті угоди фігурує поняття «повномасштабне вторгнення Росії», а Мінфін США наголошує: ніхто, хто фінансував чи підтримував російську військову машину, не отримає жодних вигод від післявоєнної відбудови України.
- Угода охоплює не лише мінерали, а й нафту та газ
Попри те, що дискусії навколо угоди фокусувалися на покладах літію, титану та інших рідкісноземельних металів, документ також передбачає співпрацю в сфері нафти, газу та інших вуглеводнів. Формально ресурси залишаються у власності України, але США отримують право на спільну розробку.
Йдеться про нововведення: у попередніх версіях угоди енергоносії не згадувалися. Такий крок з боку Києва вважають гнучкістю, продиктованою прагненням якнайшвидше завершити бойові дії.
- Жодних перепон для вступу України до ЄС
Окремий блок угоди стосується євроінтеграційних прагнень України. В тексті зазначено, що США поважають намір Києва стати членом Євросоюзу, і що угода не повинна цьому зашкодити. Якщо ж під час переговорів із Брюсселем з’являться нові вимоги, Штати погоджуються вести консультації щодо змін до угоди.
Ба більше, у документі йдеться про сприяння США у залученні не лише американських, а і європейських інвестицій.
- Угода відкриває двері для нової військової допомоги
Офіційний Вашингтон подав підписання угоди як передумову для подальшого надання Україні оборонної підтримки. Зокрема, згадуються постачання систем ППО. Це доволі несподівано з огляду на те, що Трамп, повернувшись до Білого дому, раніше сигналізував про бажання згорнути військову допомогу.
Утім, жодних конкретних гарантій безпеки, яких давно прагнуть Київ і європейські союзники, документ не містить. Це залишає простір для політичних маневрів з боку Вашингтона.
- США можуть вийти з угоди у будь-який момент
Формально договір не містить жорстких зобов’язань, що стримували б США від відмови від підтримки України. На відміну від політики Джо Байдена, нинішній курс Трампа базується не на безпекових гарантіях, а на економічному партнерстві. Це робить підтримку США вагомою, але не гарантованою.
- Прибуток інвестфонду може 10 років залишатися в Україні
За словами віцепрем’єрки Юлії Свириденко, протягом перших десяти років після запуску інвестиційного фонду всі прибутки будуть реінвестовані в українську економіку — у відбудову або нові проєкти. Втім, ця умова не прописана в основному документі, а заявлена як можливий пункт майбутньої технічної угоди.
Після десятирічного терміну прибутки можуть розподілятися між партнерами. У Вашингтоні цей крок називають «символічним поверненням» коштів американським платникам податків, які фінансували підтримку України.
CNN: угода вже не така однобока на користь США, як була
CNN подає детальніший контекст переговорів і наголошує на конфліктності, що супроводжувала процес. За даними каналу, сторони домовлялися з січня, коли Дональд Трамп повернувся до Білого дому. Підсумковий документ, хоч і менш однобічний, ніж попередні варіанти, передбачає, що майбутня військова допомога США буде зарахована як внесок до інвестиційного фонду, створеного для відбудови України.
CNN також підкреслює, що договір виник після «гірких суперечок», які навіть тимчасово заблокували американську допомогу Києву. Президент Трамп пояснив підписання тим, що «не хотів виглядати дурнем» і прагнув «захистити внесок» США у війну. Показовою є позиція української сторони: міністерка економіки Юлія Свириденко заявила, що ресурси залишаються у власності держави, а підписана угода не передбачає поступок у питаннях суверенітету.
Водночас CNN зазначає, що ще кілька місяців тому українська делегація вважала попередній варіант документа таким, що змушує «продати країну». Остаточну угоду в Києві називають рівноправним інструментом інвестиційної співпраці. Утім, згідно з матеріалами телеканалу, саме присутність американських компаній та грошей у стратегічних галузях України має, на думку офіційного Києва, стати непрямою гарантією безпеки.
The Guardian: у Києві панує обережний оптимізм
Видання наголошує: Київ з обережним оптимізмом сприйняв підписання довго обговорюваної угоди між Україною та США щодо мінеральних ресурсів. Попри те, що деякі деталі ще потребують остаточного узгодження, українські аналітики вважають, що угода виявилася вигіднішою для України, ніж очікувалося, особливо з огляду на заяви Дональда Трампа про те, що Україна не має козирів у переговорах.
Важливою умовою угоди стало те, що Україна зберігає повний контроль над своїми надрами та природними ресурсами. Водночас, після тривалих переговорів, в остаточному тексті угоди відсутня вимога щодо повернення попередньої військової допомоги США, чого наполегливо вимагав Трамп раніше. Додатково, угода чітко зазначає, що співпраця з США не вплине на потенційну інтеграцію України з Європейським Союзом, і не підпорядковує Україну юрисдикції США. Американські компанії отримають доступ до тендерних процедур лише на справедливих умовах, і це не означає, що всі інвестиції чи проєкти мають йти лише через США.
Початкові варіанти угоди, запропоновані Трампом, викликали обурення через їхні односторонні умови. Тепер, після багатьох спроб перегляду і доопрацювання, підписана угода є компромісом між економічними інтересами США та прагненням України зберегти суверенітет і економічну незалежність. Остаточне затвердження угоди ще потребує ратифікації українським парламентом, а також підписання технічних деталей угоди. Однак її вже зараз вона є важливим кроком, який може посилити підтримку України з боку Вашингтона, попри те, що основні рішення на фронті війни залишаються за іншими чинниками.
The New York Times: усі природні ресурси, як і раніше, вважатимуться власністю України
The New York Times підкреслює стратегічний вимір угоди, зазначаючи, що США прагнуть зміцнити економічну присутність в Україні, зокрема в галузі критично важливих мінералів. Газета також звертає увагу на нову риторику адміністрації Трампа, яка демонструє готовність до взаємовигідних домовленостей, незважаючи на попередні ізоляціоністські тенденції.
Видання інформує читачів про поклади корисних копалин в Україні. Україна володіє значними запасами критично важливих корисних копалин, серед яких титанові родовища, літій, уран, марганець, цирконій, графіт та рідкісноземельні елементи. За даними Київської школи економіки, країна контролює понад 100 таких родовищ, а також має обмежені запаси нафти та природного газу.
Титан, що використовується в будівництві, авіації та медичних імплантатах, є одним з основних ресурсів, на видобуток якого припадає близько 6% світового виробництва. Україна також має найбільші в Європі запаси урану, важливого для ядерної енергетики. Літій, ключовий елемент для акумуляторів, зокрема для електромобілів, також є стратегічним ресурсом, і Україна володіє третьою частиною запасів Європи, хоча деякі з цих родовищ розташовані в зонах бойових дій.
Крім того, Україна має великі запаси рідкісноземельних елементів, що використовуються в електроніці та зеленій енергетиці, а також марганцю, необхідного для виплавки сталі, і цирконію, який застосовується у керамічній промисловості та ядерній енергетиці. Графіт, у свою чергу, є важливим компонентом для виробництва сталі та електродвигунів.
The Economist: угода як тест на політичну лояльність
Після місяців складних переговорів Україна та США досягли угоди щодо мінералів, що стала результатом численних суперечок і політичних перипетій, – пише видання. Спочатку запропонована українською стороною як угода про обмін прав на мінерали на більше постачання зброї, вона перетворилася на політичний тест лояльності до Дональда Трампа. Угоди, підписані міністром фінансів США Скоттом Бессентом та українською віце-прем’єркою Юлією Свириденко, передбачають створення інвестиційного фонду, який працюватиме на паритетних умовах — з спільним управлінням та розподілом прибутків.
Війна й нестабільна ситуація в країні роблять повну реалізацію угоди неясною. Однак це важливий політичний жест, який підкреслює дипломатичний успіх України, котра встояла перед надмірними вимогами США, зокрема щодо погашення минулої військової допомоги та контролю за 100% прибутків. Угода стосується майбутніх природних ресурсів та інфраструктурних проєктів, які обиратиме Україна.
Для України угода також відкриває перспективи для подальшої військової підтримки, а для Трампа — шанс продемонструвати досягнення, що відповідають інтересам його політичної бази. Хоча на даному етапі незрозуміло, чи принесе угода реальні безпекові гарантії, чи додаткову допомогу, українська сторона сподівається, що це стане кроком до більших поступок від США та розв’язання конфлікту з Росією.
