Куди зникає військова зарплата: що розповів Станіслав Старостенко про щоденні витрати на фронті

Питання грошового забезпечення в українському війську давно лишається болючою темою, оскільки нинішній рівень зарплат непропорційно співвідноситься з ризиком, навантаженням і повсякденними витратами служби. Найгостріше цю проблему відчувають ті, хто виконує бойові завдання в умовах постійної небезпеки, але водночас змушений витрачати частину власних грошей на речі, без яких підрозділ не може нормально працювати. На даний час мінімальне грошове забезпечення українських військових становить від 20 до 25 тисяч гривень залежно від звання.

Військовослужбовець 2 штурмового батальйону 5 окремої штурмової бригади Станіслав Старостенко розповів про розмір зарплат і те, наскільки вони відповідають реальним витратам і умовам служби. За його словами, сума, яка в цивільному житті може видатися відчутною, у бойовому підрозділі має зовсім інший вигляд. Значна частина цих грошей не лишається в розпорядженні бійця, бо вони витрачаються на неочевидні потреби, без яких складно вижити на передовій: скотч, ізолента, пакувальні матеріали, зокрема бульбашкова плівка. Вони необхідні для безпечної доставки води, їжі та спорядження.

Пояснюючи потребу в таких закупівлях, Старостенко навів приклад з логістикою, яка часто відбувається повітрям. За таких обставин воду й інші рідини потрібно пакувати особливо ретельно, щоб вони не розбилися під час падіння з висоти й дісталися до окопів у придатному стані. У цій деталі добре видно, наскільки віддаленим від реальності буває уявлення про фронтові витрати: сторонній спостерігач думає про зброю, техніку чи боєприпаси, тоді як на практиці безпека доставки пляшки води здатна перетворитися на окреме завдання, яке теж потребує грошей, організації і постійної уваги.

Ще один важливий аспект, який порушив Старостенко, стосується принципу нарахування виплат. З його слів випливає, що військові очікують справедливішого підходу до оплати служби, за якого грошове забезпечення не залежало б так гостро від відмінностей між окремими видами бойових завдань. Окремо він звернув увагу на різницю між виплатами українським військовим та іноземцям, зауваживши, що в окремих випадках останні отримують більше. У такому порівнянні йдеться не про емоційну образу, а  відчуття дисбалансу, яке особливо гостро сприймається людьми, котрі мають сім’ї, дітей і постійний фінансовий тягар за плечима.

“Ми хочемо, щоб у нас зарплата була справделива і однакова для всіх типів виконання бойових завдань. Наприклад, в іноземців зарплата вища, ніж у нас. Це не дуже справедливо. А яка б комфортна була… у кожного сім’ї, у кожного діти…”, — наголосив військовий.

Станіслав Старостенко також розповів про межі волонтерської допомоги, яка лишається надзвичайно важливою, але не може перекрити кожну щоденну потребу підрозділу. Частину витрат бійці, за його словами, закривають власним коштом, скидаючись між собою на те, що потрібно тут і тепер.

Додаткову увагу до слів Старостенка привернула і його публічна впізнаваність. У 2022 році він став відомим після вірусного відео, на якому емоційно увірвався в ефір ізраїльського телебачення зі словами на підтримку України, тримаючи в руках дорожній стовпчик. Тоді цей фрагмент швидко розійшовся мережею як мем, який у перші найтяжчі місяці великої війни для багатьох став символом емоційної мобілізації й живої, непідготовленої реакції на те, що відбувалося з країною.

Тепер його ім’я знову з’явилося в інформаційному просторі вже з іншого приводу — значно приземленішого і ближчого до щоденної армійської реальності. Якщо тодішнє відео працювало на бойовий дух і настрій, то теперішня заява виводить на поверхню значно складніше питання: скільки насправді коштує служба для самого військового, якщо частину державної виплати він змушений вкладати назад у фронт, щоб забезпечити базові речі для себе і побратимів.