Щороку з настанням спеки українські водойми перетворюються на місця, де відбувається не лише відпочинок, а й трагедії. І навіть у тих регіонах, де офіційно заборонене купання через ризики, пов’язані з війною, діти з батьками продовжують йти до річок, ставків і водосховищ. Для них це залишилося одним з небагатьох способів відчути літо, але ці спроби втечі від тривожної реальності часто завершуються катастрофою. Реальність є такою, що діти часто залишаються одні біля води, без нагляду і розуміння, як швидко змінюється глибина, течія чи сила водяного вирву. Війна забрала у багатьох безпечне дитинство, але не забрала притаманного бажання бігти до води, коли спека нестерпна.
Три історії одного літа
10 липня 2025 року в селі Зоряне Харківської області місцеві мешканці виявили у водоймі тіло 15-річного хлопця. Про це повідомили в облуправлінні рятувальників. Його смерть є епізодом у серії нещасних випадків, які цього літа фіксуються майже щотижня. Попри заборону купання в регіоні та ризики воєнного характеру, підліток був у воді. За попередньою інформацією, жодної дорослої особи поряд не було. Правоохоронці встановлюють обставини.
Крім того, як повідомили в ГУ ДСНС України у Харківській області, 4 липня в Немишлянському районі Харкова на Петренківському водосховищі під час купання зникла 12-річна дівчинка, яка встигла відплисти на 15 метрів від берега. Люди, що відпочивали поруч, не змогли знайти її одразу. Тіло знайшли лише пізніше, за участі рятувальників.
Також у селі Інгульської громади на Миколаївщині сталася ще одна трагедія: загинула 11-річна дівчинка, яка разом з подругою самостійно пішла купатися до річки Інгул. Коли одна з них почала тонути, інша побігла по допомогу. Проте зусилля дорослих не дали результату — дитину знайшли вже мертвою, лише наступного ранку. Про це повідомила пресслужба ДСНС України.
Чому це відбувається попри заборони
У багатьох регіонах України, особливо на сході та півдні, купання у відкритих водоймах формально заборонене. Причини зрозумілі: мінна небезпека, обстріли, відсутність облаштованих пляжів, відсутність рятувальних постів, знищена інфраструктура, однак на практиці ці заборони не мають ефекту.
По-перше, багато водойм залишаються відкритими, без огорожі та чергування. Діти приходять туди в компаніях, часто без відома батьків, або перебуваючи під наглядом тих, хто сам не вміє плавати.
По-друге, сім’ї з дітьми залишаються на літо в селищах, селах, містах, де немає жодних організованих способів відпочити. Купання в ставку здається невинним способом зняти напругу, особливо коли немає електрики, кондиціонерів чи змоги кудись виїхати.
По-третє, війна зруйнувала відчуття базової безпеки. Люди зосереджені на щоденних ризиках — вибухи, втрати, відсутність роботи, постійні тривоги. У цьому стані пильність до побутових загроз, як-от водойма, може знижуватись. Батьки втомлені, перевантажені, або просто змушені працювати, залишаючи дітей на самих себе.
Поради батькам
Попри всі обставини — відсутність офіційних пляжів, тривожне літо, погану інфраструктуру — запобігти більшості трагедій можливо. Це вимагає чіткої уваги з боку дорослих, особливо у воєнний час, коли кожна дитяча смерть — ще один удар по надії.
Ось кілька порад, які можуть реально зменшити ризики:
1. Не залишайте дітей біля водойм без нагляду. Навіть «знайомий ставок» може бути смертельно небезпечним — за кілька метрів від берега глибина може різко змінитися.
2. Не дозволяйте дітям ходити купатися самостійно, навіть якщо це «буквально п’ять хвилин» і «всі так роблять». Більшість трагедій трапляються саме в таких умовах.
3. Поясніть, що заборона на купання не є формальністю. У багатьох регіонах водойми не обстежені на наявність мін чи металобрухту після обстрілів. Там немає рятувальників, дна, яке можна перевірити, чи безпечного берега.
4. Не покладайтесь на колективний нагляд. Навіть якщо біля водойми багато людей, це не означає, що хтось буде відповідати саме за вашу дитину.
5. Обмежуйте відстань запливу. Навіть старші діти не оцінюють власні сили тверезо — вода стирає орієнтири, а паніка в разі ковтка води чи судоми паралізує.
6. Не допускайте купання у вечірній або нічний час. Саме в ці години значно зростає кількість смертей через відсутність візуального контролю.
7. Поясніть дитині, що робити, якщо вона раптово опинилася у воді й не відчуває дна. Навчіть не панікувати, а намагатися триматися на воді без зайвих рухів — наприклад, лягти на спину, якщо це можливо. Поясніть, що треба кликати на допомогу одразу, не чекаючи, поки стане важко дихати. Але не створюйте хибної впевненості — наголосіть, що основне правило безпеки — ніколи не заходити у воду без дорослих. Навіть хороші навички плавання не гарантують порятунку в реальній небезпеці.
8. Будьте прямими у поясненнях. Не бійтеся сказати, що дитина може загинути — не як погроза, а як факт, якого ви не хочете.
9. Відстежуйте, де перебуває ваша дитина. У селах досі поширена думка, що діти мають бути «на вулиці», але контроль за напрямками їхніх прогулянок має бути чіткий.
