Президент Франції Еммануель Макрон розпочинає свій четвертий державний візит до Китаю відтоді, як він очолив країну. За офіційним графіком, поїздка триватиме з 3 по 5 грудня 2025 року, що вже підкреслює її виняткову вагу для французької та європейської дипломатії. У відносинах між Китаєм та Європою давно зберігається складне поєднання партнерства, конкуренції та геополітичного суперництва, тож нинішня місія Макрона покликана знайти баланс між економічними інтересами Парижа та стратегічною обережністю Брюсселя.
Візит відбувається на тлі глобальних економічних потрясінь і зростаючого занепокоєння щодо залежності ЄС від Китаю в ключових секторах. Водночас триває російська агресія проти України, що робить Пекін одним із небагатьох акторів, здатних вплинути на Кремль. Тому дипломатична мета Парижа – спробувати мобілізувати Китай до більш конструктивної ролі у врегулюванні конфлікту – стає не менш важливою, ніж економічні очікування від візиту.
Основні цілі та теми переговорів: економічний акцент і спроби відновити баланс
Ключовим пріоритетом візиту стає економічний порядок денний, який Париж визначає як необхідність “ре-балансу” у двосторонній торгівлі. За останні роки Франція та Європейський Союз дедалі гостріше відчувають диспропорцію у взаємних ринкових можливостях: Китай отримує більш вигідний доступ до європейського ринку, тоді як французькі та європейські виробники наштовхуються на системні бар’єри в КНР. Як зазначають WSLS та The Washington Post, Париж прагне не лише пом’якшення торговельного дефіциту, а й створення більш передбачуваних правил гри, які дозволили б захистити стратегічні сектори європейської економіки.
Очікується, що під час візиту буде підписано низку угод, передусім в енергетичній, авіаційній та харчовій промисловості. Йдеться як про контракти для великих корпорацій, так і про можливості для середнього бізнесу, який традиційно зацікавлений у присутності на китайському ринку. За інформацією WSLS, Китай та Франція готують майданчики для більш глибокої промислової кооперації, насамперед у сферах нової енергетики й цивільної авіації.
Проте економічні перспективи не знімають напруги. Париж чітко сигналізує, що готовий відстоювати принцип “справедливого та взаємовигідного доступу до ринків” – формулу, яка вже стала політичним меседжем ЄС у відповідь на китайські практики субсидування, демпінгу та обмежень доступу до ключових галузей. За даними WSLS, це стосується як автомобільного сектору, так і агропромислової продукції, щодо якої Китай у відповідь на європейські антидемпінгові заходи застосовує власні обмежувальні інструменти.
Таким чином, економічна частина візиту Макрона – це не лише пошук нових можливостей для французького бізнесу. Це спроба змінити правила взаємодії з Китаєм, зробити їх більш симетричними та менш залежними від політичної волі Пекіна. У цьому контексті переговори стають не черговою дипломатичною церемонією, а частиною ширшої європейської стратегії захисту економічного суверенітету в умовах жорсткого глобального змагання.
Геополітика та війна в Україні: між прагматизмом і принциповістю
Другий ключовий вимір візиту – спроба Парижа вплинути на китайсько-російську динаміку, яка безпосередньо визначає ситуацію на фронті. Як зазначають Українські Національні Новини та Європейська правда, головне дипломатичне завдання Парижа – спробувати переконати Сі Цзіньпіна використати свій беззаперечний вплив на Кремль, щоб домогтися хоча б часткової деескалації та руху до припинення вогню. Франція виходить із того, що Китай – один із небагатьох акторів, здатних змусити Москву скоригувати позиції, і тим паче як постійний член Ради Безпеки ООН, Пекін має потенціал змінити ситуацію, якщо захоче.
Проте реалії складніші: Китай не відступив від дипломатичної та промислової підтримки Росії – про це нагадують Європейська правда та інші джерела. Пекін продовжує постачати компоненти, які опосередковано забезпечують бойові можливості Москви, зокрема у виробництві безпілотників. Відтак можливості Китаю вплинути на ситуацію існують, але воля до цього – під великим питанням.
У контексті візиту Макрона до Китаю аналітичне видання Le Grand Continent надає читачам узагальнені дані про торгівлю товарами подвійного й військового призначення, що мають критичне значення для російської оборонної промисловості. Подані показники базуються на аналізі 50 товарних категорій (за кодами HS), які США, ЄС, Велика Британія та Японія визначили як такі, що можуть містити компоненти передових технологій, зафіксованих у російських військових системах на полі бою в Україні. Йдеться про ключові елементи – від мікрочіпів до високоточних комплектуючих, необхідних для розробки, виробництва або використання цих систем.
Інфографіка створена на основі даних Митної адміністрації Китаю та переліку високопріоритетних товарів, оприлюдненого Міністерством торгівлі США у лютому 2024 року. У нашому матеріалі ці дані демонструють, наскільки важливими для західних держав є спроби обмежити доступ Росії до чутливих технологій – і чому це питання неминуче стає одним із ключових у діалозі між Парижем і Пекіном.
У цьому контексті важливою залишається позиція правозахисних організацій. Human Rights Watch закликає Париж використати візит, щоб нагадати Пекіну не лише про його роль у російській війні проти України, а й про внутрішні проблеми: порушення трудових прав, непрозорі виробничі цикли, у тому числі пов’язані з постачанням товарів подвійного призначення, які можуть використовуватись у російському ВПК. Для Франції це складне дипломатичне рівняння, адже критика Пекіна завжди ризикує викликати економічні контрзаходи.
Саме ця подвійна формула – економічна співпраця плюс дипломатичний тиск – і визначає нинішню стратегію Парижа. Макрон намагається поєднати прагматичний інтерес у збереженні економічних каналів із принциповою позицією щодо міжнародної безпеки та прав людини. Але візит до Китаю оголює дилему: чи можливо водночас розширювати економічні зв’язки з Пекіном і домагатися від нього дій, які суперечать власним стратегічним інтересам Китаю?
Що пишуть французькі медіа?
На сайті www.rtl.fr цитують слова спеціалістки з китайсько-американських відносин Лор Пале, яка каже, що Франція та Китай “підтримують дружні стосунки” й уточнює:
“Вони повинні спілкуватися. Китай, безумовно, пильно стежить за Францією та Європейським Союзом у своєму протистоянні зі США“.
Медіаресурс повідомляє, що президент Франції Еммануель Макрон вирушив у поїздку разом зі своєю дружиною Бріджит та шістьма міністрами (закордонних справ, економіки, сільського господарства, навколишнього середовища, вищої освіти та культури), а також із 35 керівниками великих компаній, серед яких Airbus, EDF та Danone. Є серед візитерів і представники сімейних бізнесів. Вони охоплюють сектори від розкоші до харчової промисловості.
За повідомленням www.courrierinternational.com, Еммануель Макрон відстоює, зокрема, більш протекціоністські торговельні політики на рівні Європи та виступає за підвищення мит на китайські електромобілі та сталь. Європейським компаніям знадобився надто тривалий час, щоб усвідомити масштаби своєї залежності від китайських товарів, і тепер необхідно компенсувати втрачений час.
Як повідомляє France Inter, Візит Еммануеля Макрона до Китаю несе для нього ризик стати транзакційним, тобто поступитися одним питанням заради іншого. Президент Франції прагне використати майбутнє головування на саміті G7, щоб закласти основи нового міжнародного порядку, проте його амбіції обмежені економічною і стратегічною слабкістю Європи та суперництвом Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна, які обидва вважають себе світовими лідерами.
Макрону доведеться орієнтуватися між кількома викликами: чи є Європа залежною від США, чи може реалізовувати «третій шлях» у контексті китайсько-американського суперництва; відносини з Китаєм у сфері технологій та Тайваню залишаються делікатними. Пекін очікує чіткої позиції щодо Тайваню і може тиснути на Францію сильніше, ніж зазвичай.
Разом зі стратегічними питаннями стоять економічні та торговельні виклики: Європа не в позиції сили, тому успіх візиту буде оцінюватися не лише за підписаними контрактами, а й за тим, чи вдалося уникнути дипломатичних пасток у спілкуванні з Китаєм.
Що означає цей візит для України
Державний візит Еммануеля Макрона до Китаю відкриває для України одразу кілька важливих вимірів – від дипломатичних можливостей до сигналів про довгострокову політику Заходу.
- Шанс на дипломатичний прорив
Насамперед поїздка створює можливість, хай і обережну, для зміни динаміки навколо війни. Якщо французькому президентові вдасться переконати Сі Цзіньпіна активніше використати свій вплив на Кремль, це може посилити міжнародний тиск на Москву. Пекін — один із небагатьох партнерів Росії, чиї сигнали Москва не може повністю ігнорувати. Для Києва це означає потенційне прискорення дипломатичних ініціатив щодо припинення вогню або, принаймні, стабілізації ситуації на фронті.
- Європейський баланс між принципами та інтересами
Візит демонструє: ЄС та окремі його лідери прагнуть зберегти стратегічну гнучкість навіть у період економічних потрясінь і високої залежності від китайського ринку. Для України важливо, щоб ця гнучкість не переросла у “втомленість” від війни чи пошук компромісів із Москвою за рахунок українського суверенітету. У цьому сенсі поїздка Макрона – ще один маркер того, як Європа шукає рівновагу між власною економікою та політичними зобов’язаннями перед Києвом.
- Моральний та правозахисний компонент
Якщо під час переговорів французька делегація підніматиме питання прав людини – від умов праці до поставок китайських товарів і технологій, які потрапляють до Росії, – це стане важливим сигналом для України. Це означатиме, що Париж і далі вибудовує політику, де економічні інтереси не повністю витісняють ціннісні засади. У ширшому сенсі це впливає на те, яким буде майбутній міжнародний порядок: чи стане він більш прагматичним і менш принциповим, чи демократичні країни збережуть готовність говорити про права людини навіть у розмові з глобальними гравцями.
У сукупності візит Макрона – це тест для європейської дипломатії: чи здатна вона залишатися ефективною на схрещенні геополітики та економіки, і водночас – не губити українського питання у складній грі великих держав.
