Майже третина медіа призупинила свою діяльність після початку повномасштабного вторгнення: результати дослідження

Повномасштабна війна змінила обличчя українського медіа-простору. Видання, що ще вчора працювали у звичному режимі, опинилися перед екзистенційним викликом: вижити, зберегти команди, аудиторію й елементарну можливість працювати. Частина медіа закрилася, частина змушена була евакуюватися або перейти до екстреного формату. На цьому тлі важливими стали не лише дані про самі втрати, а й оцінка того, як війна змінила роботу редакцій, що потребують вони зараз і з якими наслідками зіткнуться в найближчі роки.

Аналітичне дослідження «Під тиском війни», проведене Львівським медіафорумом у партнерстві з ЮНЕСКО, охопило період з кінця лютого 2022 до 2024 року. Воно показало не лише масштаби руйнування галузі, а й реальні обсяги необхідної допомоги, аби відновлення було не точковим, а системним.

За даними дослідження, майже третина медіа (28%) призупинила свою діяльність після початку повномасштабного вторгнення. Частина з них припинила роботу тимчасово, але інші не змогли повернутися до інформаційного простору. Найвразливішими виявилися друковані видання — зокрема районні та міські газети, які ще до 2022 року переживали кризу. Війна загострила всі слабкі місця: подорожчання паперу, логістичні труднощі, втрати передплати й рекламодавців, а в деяких випадках — повна відсутність доступу до аудиторії через окупацію або евакуацію.

Крім того, 37% опитаних редакцій зазначили, що евакуювалися: хтось на захід України, хтось — за кордон. Для багатьох це означало втрату локальної ідентичності, зменшення контактів із джерелами, а в окремих випадках — і розпад команд. При цьому переїзд не завжди гарантував стабільність: не всі змогли знайти нове приміщення, техніку чи фінансові можливості для продовження діяльності.

Серед основних причин припинення роботи медіа — загроза окупації (35%), евакуація (30%), логістичний колапс (28,3%), брак коштів (18,3%), знищення обладнання (13,3%) і прямі обстріли (10%). У регіонах, де бойові дії були особливо інтенсивними, редакції втрачали не лише приміщення, а й архіви, студії, сервери. Багато хто залишався без доступу до інтернету, електрики або змушений був припинити роботу через ризики для життя. Також серед основних проблем є втрата рекламних доходів (68,5%), кадровий дефіцит (60,1%), неможливість довгострокового планування (59,6%) і зменшення аудиторії (39%).

Частина редакцій, які продовжили роботу, були змушені змінити тематичні акценти: більше уваги почали приділяти війні, мобілізації, гуманітарним ініціативам, життю внутрішньо переміщених осіб. Деякі повністю відмовилися від розважального або культурного контенту. Через втрату журналістів і скорочення доходів знизилася якість матеріалів: редакції дедалі частіше публікують офіційні повідомлення без незалежної перевірки. Деякі телеканали були змушені ретранслювати телемарафон, відмовившись від виробництва власного контенту.

Крім того, близько 40% медіа і 44% журналістів зазнали матеріальної шкоди: зруйновані офіси, пошкоджена техніка, втрачені редакційні архіви. Понад 85% журналістів заявили, що зазнали психологічного виснаження або переживають симптоми тривожності, депресії, вигорання. При цьому тільки 3,8% сказали, що не мали жодних психологічних проблем, а більшість тих, хто відчував труднощі, не зверталися по професійну допомогу.

За оцінкою аналітиків, медіакомпанії в Україні втратили понад 560 мільйонів доларів потенційних доходів. Найбільше постраждали телемовники, видавці газет і новинні агентства. Краще, порівняно з іншими, почувалися радіостанції.

Для відновлення української медіа-інфраструктури в середньостроковій перспективі необхідно щонайменше 392 мільйони доларів. Ця сума враховує не лише втрати, а й витрати на модернізацію редакцій, психологічну підтримку працівників і навчання — щоб відновлення не було поверненням до минулого стану, а стало точкою якісного оновлення.

Опитування, проведене Інститутом масової інформації у 2022 році, також підтвердило серйозні зміни в житті журналістів. Якщо у травні 2022 року 73% журналістів перебували вдома, то в серпні — вже 86%. Журналісти поверталися з безпечніших регіонів України, але практично не поверталися з-за кордону. 74% опитаних повідомили про суттєве погіршення свого фінансового становища протягом перших шести місяців повномасштабної війни.

Ситуація, яку зафіксувало дослідження ЛМФ, не є завершеною кризою — це процес, що триває. Медійна сфера продовжує адаптуватися до нових умов, однак без системної допомоги — фінансової, інституційної, психологічної — зберегти професійну журналістику в повоєнний період буде складно. Найближчі роки потребуватимуть не лише відновлення технічної бази, а й повернення довіри, професійних стандартів і гідних умов праці в редакціях.