Медичне страхування для літніх українців у Європі: на що звернути увагу біженцям

Після початку повномасштабної війни в Україні сотні тисяч людей похилого віку були змушені залишити свої домівки й переїхати до країн Європи. Багато з них — у супроводі дітей і внуків, але велика кількість — самостійно. Для цієї вразливої категорії громадян турбота про здоров’я стала не менш важливою, ніж забезпечення житлом або оформлення документів. Стан здоров’я у старшому віці потребує постійного нагляду, лікування хронічних хвороб, контролю медикаментів і доступу до лікарів. Саме тому питання медичного страхування для літніх українців у Європі постає особливо гостро.
Право на медичне страхування для українських біженців похилого віку
Більшість країн Європейського Союзу надають базове державне медичне страхування українцям, які мають один із таких статусів:
-
зареєстровані як особи, що перебувають під тимчасовим захистом (TPI);
-
отримали посвідку на проживання за гуманітарними причинами;
-
є членами родини особи, що вже має страховку в системі державної охорони здоров’я;
-
офіційно працевлаштовані або зареєстровані як безробітні в місцевих органах зайнятості.
Конкретні умови відрізняються залежно від країни. Наприклад, у Польщі громадяни зі статусом UKR мають право на безкоштовне медичне обслуговування за рахунок держави, включно з лікуванням хронічних захворювань. У Німеччині літні українці потрапляють під систему Krankenkasse, де внески може оплачувати або держава, або муніципалітет. У Франції існує система Carte Vitale, яка також надає доступ до медичних послуг після реєстрації.
Важливо: якщо людина не має відповідного статусу, а лише в’їхала за безвізом, отримати державне страхування практично неможливо. Тоді доступ до медицини може бути обмеженим або платним.
Що покриває державне медичне страхування в Європі
У більшості країн базова державна страховка для літніх біженців охоплює:
-
візити до лікаря загальної практики (сімейного лікаря) і вузьких спеціалістів;
-
проведення лабораторних аналізів, рентгенологічних досліджень, УЗД, МРТ;
-
екстрену допомогу та госпіталізацію за медичними показаннями;
-
часткове або повне покриття вартості рецептурних ліків;
-
участь у програмах вакцинації та скринінгових обстеженнях;
-
обмежену фізіотерапію та реабілітаційні заходи.
Однак повністю безкоштовним лікування є не завжди. У багатьох країнах пацієнт зобов’язаний здійснювати співоплату. Наприклад:
-
У Франції компенсація вартості ліків становить від 30 до 65%, залежно від препарату.
-
У Німеччині за кожний рецептований препарат встановлена фіксована плата — 5–10 євро.
-
В Чехії часто потрібно частково сплачувати за дорогі обстеження або спеціалізовану терапію.
Співоплата діє тільки тоді, коли всі медичні процедури виконуються у межах державної системи й за направленням лікаря.
Як діяти літній людині при наявності хронічних захворювань
У випадку хронічних захворювань, таких як діабет, гіпертонія, серцева недостатність, онкологія чи ревматоїдний артрит, особливо важливо вчасно зареєструватися в системі медичного обслуговування країни перебування.
Щоб отримувати регулярне лікування:
-
потрібно зареєструватися у лікаря загальної практики;
-
надати йому перекладені дані про вже встановлені діагнози (історії хвороб, попередні рецепти, результати обстежень);
-
потрапити до місцевого реєстру пацієнтів із хронічними захворюваннями, що дозволяє отримувати певні групи ліків безкоштовно або з мінімальною доплатою;
-
регулярно оновлювати призначення, проходити огляди і погоджувати план лікування з новим лікарем.
Без реєстрації та встановленого медичного нагляду в новій країні українці ризикують залишитися без доступу до необхідних ліків та обстежень.
Електронні рецепти та картки пацієнтів діють лише в межах однієї країни. Наприклад, рецепт, виписаний у Польщі, не буде дійсним у Німеччині чи Іспанії.
Як оформити страхування літній людині
Щоб отримати доступ до медичної допомоги через державну систему, літня особа має пройти декілька етапів:
-
Реєстрація в муніципалітеті — наприклад, у Bürgeramt у Німеччині або в місцевій адміністрації в інших країнах.
-
Оформлення посвідки на проживання або отримання статусу тимчасового захисту.
-
Подання заявки до страхової каси — залежно від країни це може бути державна каса або обрана у списку рекомендованих установ.
-
Підписання договору страхування — часто оформлюється автоматично після підтвердження статусу, але іноді потрібна особиста присутність.
-
Отримання картки страхування, яка пред’являється під час звернення до лікаря чи аптеки.
-
Вибір сімейного лікаря і реєстрація в його практиці.
Важливо уважно зберігати всі документи, які підтверджують право на медичні послуги, а також узгодити з лікарем режим подальшого лікування.
Які послуги не покриваються базовим медичним страхуванням
Незважаючи на широку доступність медичних послуг, деякі витрати в Європі лягають на плечі пацієнта:
-
візити до приватних лікарів без контракту з державною системою;
-
естетичні процедури (пластика, косметологічні операції);
-
лікування не критичних стоматологічних захворювань (лише невідкладна допомога — у межах страховки);
-
догляд удома для осіб з обмеженими можливостями (потребує окремої програми або окремого соціального страхування);
-
протезування, ортопедичні послуги, імпланти — зазвичай лише частково компенсуються.
Додаткове страхування або соціальні програми допомоги можуть покрити деякі з цих послуг, але наявність такої підтримки залежить від країни.
Порівняння умов у популярних країнах проживання
Країна | Державне страхування | Покриття ліків | Співоплата за прийом |
---|---|---|---|
Польща | Так, для статусу UKR | Частково | Безкоштовно |
Німеччина | Через Krankenkasse | Частково | 10 євро за перший візит |
Франція | Через Carte Vitale | 30–65% вартості ліків | Частково компенсується |
Чехія | Через VZP або інші каси | Частково | Безкоштовно або мінімально |
Іспанія | Через державну систему | Безкоштовно при TSI | Безкоштовно |
На що обов’язково звертати увагу літнім людям та їхнім родичам
Перед вибором країни для довготривалого проживання літньої людини слід врахувати не тільки рівень медичного страхування, а й такі фактори:
-
чи є україномовний персонал у лікарнях;
-
чи є програми перекладу в установах охорони здоров’я;
-
наскільки доступні лікарні та реабілітаційні центри;
-
чи існують програми соціальної підтримки для літніх людей;
-
чи легко добратися громадським транспортом до клінік та шпиталів.
Навіть за наявності страховки незнання мови або складна логістика можуть суттєво ускладнити отримання допомоги.