Проблема викрадення українських дітей під час війни стала однією з найбільш трагічних і водночас складних для розв’язання гуманітарних криз. Щоденний аналіз подій і спроби повернення дітей показують, що процес вимагає не лише дипломатичних зусиль, а й значного фінансування, координації міжнародних організацій та документування всіх етапів насильницької депортації. Загальна кількість дітей, які були вивезені з України до Росії з початку повномасштабного вторгнення, сягає приблизно 35 тисяч, і з цього числа лише частина вдалося повернути в Україну завдяки роботі спеціалізованих гуманітарних місій.
Масштаб проблеми та фінансові витрати
За даними неурядових організацій та експертів, у 2025 році до України вдалося повернути близько 500 дітей, тоді як на 2026 рік планується повернення ще щонайменше тисячі. Вартість повернення однієї дитини оцінюється приблизно в 10 тисяч доларів США. Таку цифру назвав Ерік Гебайде, співголова фінансового комітету організації Save Ukraine, яка систематично організовує рятувальні місії для повернення дітей, депортованих до Росії.
Гебайде наголосив, що повернення дітей можливе завдяки міжнародній підтримці, у тому числі фінансуванню від громадських та благодійних організацій у різних країнах. Так, минулого року єврейські федерації в США профінансували порятунок майже 200 з 500 дітей, які були повернені в Україну. Цього року, за розрахунками експертів, для повернення тисячі дітей знадобиться приблизно мільйон доларів.
Механізм викрадення дітей
Співробітники Yale Humanitarian Research Lab, що спеціалізується на документуванні викрадення дітей у Росії, описують детальну послідовність дій, які використовує РФ для зміни ідентичності та контролю над дітьми. За словами Пейдж Фарренкопф, кожен етап фіксується: кого саме викрадають, коли і як, в які регіони РФ переміщують дітей, а також які особи чи структури сприяють цим злочинам.
Процес включає масову «перепрошивку» дітей, коли їм повідомляють, що України не існує, та нав’язують нову ідентичність. Частина дітей залучається до мілітарних програм, прокремлівських освітніх курсів або інтегрується в російську систему освіти. Такий підхід системно демонтує зв’язки дітей з сім’єю та українською культурною ідентичністю, створюючи серйозні перешкоди для їх повернення.
Максим Максимов, керівник ініціативи Bring Kids Back UA, пояснює, що стратегія викрадення дітей є послідовною та спрямованою на повне розривання емоційного та юридичного зв’язку з Україною. Спочатку дітей ізолюють від сімей, друзів та навчальних закладів, після чого системно демонтують їх національну ідентичність через зміну документів, нових «опікунів» та нав’язане російське громадянство. З 14 років дітей можуть офіційно реєструвати громадянами РФ, що створює юридичну перепону для їх повернення.
Останнім етапом стає мілітаризація: діти залучаються до державних програм із використанням дронів, штурмових вправ та воєнної ідеології, що закріплює контроль над їхньою поведінкою та переконує в необхідності служби у російській армії. Нав’язане громадянство використовують як основу для примусового залучення до військових дій проти України.
Повернення українських дітей з Росії є складним, багаторівневим процесом, що потребує фінансової підтримки, координації міжнародних організацій та ретельного документування всіх етапів викрадення. Досягнуті результати минулого року демонструють ефективність цих зусиль: 500 дітей вдалося повернути до рідної країни. Проте, з огляду на масштаб проблеми та системність дій Росії, залишається ще багато викрадених дітей, для повернення яких необхідні значні ресурси, міжнародна увага та законодавчі інструменти.
За словами Президента України Володимира Зеленського, в Росії зафіксовано приблизно 400 місць, де перебувають викрадені українські діти, що підкреслює масштаб проблеми та потребу в продовженні координації зусиль для їхнього повернення.
