Українські біженці. Коли повернуться додому?

Дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС) показує, що від 5,6 до 6,7 мільйонів українців залишаються за кордоном, включаючи людей з різним рівнем освіти та професійними навичками. Всього дві третини з них висловили бажання повернутися до України. Наразі виділяємо ключові висновки звіту ЦЕС:

Приблизно 6 мільйонів українців навіть зараз залишаються за кордоном через російське вторгнення. В залежності від оптимістичного чи песимістичного сценарію, від 1,3 до 3,3 мільйонів можуть залишитися там назавжди. Ці дані ґрунтуються на результатах соціологічних опитувань, проведених Info Sapiens у листопаді–грудні 2022 та квітні–травні 2023 років. Неповернення українців може серйозно вплинути на державну економіку, призводячи до втрат від 2,7% до 6,9% ВВП щорічно. Більшість біженців знайшли притулок у Польщі та Німеччині і основну кількість з них  складають жінки у віці 35–49 років та діти.

Хто ці люди і чи планують вони повертатися?

Це основні питання, на які відповідає дослідження ЦЕС. Станом на кінець 2023 року за кордоном через війну знаходиться від 5,6 до 6,7 мільйонів українців, включаючи приблизно 1,3 мільйона у Росії, багатьох з яких було вивезено з дому примусово. З початку 2022 року кількість людей, яка повертається до України перевищувала кількість тих, кто навпаки виїжджав, але це змінилося через обстріли енергетичної інфраструктури України державою агресором.

У жовтні виїхали і не повернулися 76 000 українців, у листопаді – 84 000, а в грудні – 55 000. Кількість продовжила зростати в новому році, досягаючи 140 000 у січні та 120 000 у лютому. Порівнюючи з кінцем 2022 року, на кінець 2023 через війну за кордоном знаходилося на 0,3–0,5 мільйона українців більше. Основним місцем для українських біженців стала Німеччина, випередивши Польщу. На березень 2024 року в Німеччині перебувало близько 1,1 мільйона українців, а в Польщі – 990 000. Поза Європою найбільше українців прийняли до себе США та Канада: близько 280 000 у США та близько 234 500 в Канаді.

У листопаді 2023 року понад половину українських біженців складали діти. Жінки у віці 35–49 років становили 18% від загальної кількості біженців, а загалом жінки складали 83,4% від дорослих біженців. Тільки 17,3% усіх опитаних виїхали з чоловіком або дружиною, а 13,3% виїхали з неповнолітніми дітьми.

Більшість українських біженців втратили більшу частину свого доходу після початку російського вторгнення. До війни 27,8% респондентам вистачало доходів на базові та дороговартісні товари, але після війни цей показник скоротився до 6%. Доля тих, кому вистачало лише на їжу, зросла до 24,6%.

За результатами опитування у травні 2023 року близько 63% українських біженців мали вищу або незакінчену вищу освіту, що значно вище, ніж в середньому по Україні.

ЦЕС було проведено кластерний аналіз груп українських біженців, що призвів до їхнього поділу на чотири основні категорії:

Перша категорія, “Класичні біженці” (25% від загальної кількості), складається переважно з жінок середнього віку та дітей. Вони мають тенденцію залишатися у Польщі та Чехії, особливо у великих містах, вибираючи ці країни через їхню географічну близькість до України. Ці біженці виявляють недостатню адаптацію до життя за кордоном, маючи обмежене знання мови країни перебування та рідко встановлюючи стосунки з місцевим населенням.

Друга категорія, “Квазітрудові мігранти” (29%), є найбільш адаптованими до життя за кордоном, зазвичай маючи досвід перебування за межами України. Люди з цієї категорії частіше мають високий рівень знання мови країни перебування та активно займаються працевлаштуванням за кордоном. Вони виявляють найбільше задоволення від життя за кордоном та високо оцінюють якість громадських послуг, мають менше проблем і сприймають місцеве населення позитивно.

Третя категорія, “Професіонали” (29%), характеризується більшою схильністю до працевлаштування відповідно до своєї або суміжної спеціальності. Люди з цієї групи зазвичай мають комфортні умови проживання у країні перебування, оскільки отримали більше допомоги порівняно з іншими групами. Вони обирають країну перебування через наявність друзів, володіння мовою або добрі відносини з місцевими жителями.

Четверта категорія, “Люди з зони бойових дій” (16%), характеризується низькою адаптацією до життя за кордоном, але високою готовністю до кроків для адаптації за межами України. Ці біженці зазнали найбільших втрат через війну та виявляють високу мотивацію до пошуку роботи за кордоном.

Відповідно до опитування, проведеного восени 2024 року, близько 62% українських біженців виразили бажання повернутися до України у той час, коли ситуація дозволить. Це переважно люди похилого віку, які проживають у країнах, що межують з Україною, та мають родичів у рідній країні. Ще 14% біженців планують повернутися протягом трьох місяців, тоді як 6% не мають взагалі наміру повертатися. Більшість з цієї категорії – жителі східних областей, які найбільше постраждали від війни.

За порівнянням із 2022 роком, наразі ставлення деяких українських біженців змінилися: 8% наближуються до рішення не повертатися, 24% планують повернутися, але пізніше, ніж раніше. 5% мають намір повернутися раніше, ніж планували. Не змінили своїх планів 59% українських респондентів.

Також Центр економічних стратегій (ЦЕС) визначив три сценарії щодо повернення українців: оптимістичний, середній і песимістичний. За першим сценарієм до України повернуться 3 мільйони біженців, а за кордоном залишаться 1,3 мільйони; за другим – 2,5 мільйони і 2,3 мільйона відповідно; за третім – 2,1 мільйона і 3,3 мільйона залишуться по за Україною. Отже, така велика кілкість мігрантів вже сильно впливає на демографічну ситуацію України, спричиняючи все більший дефіцит працівниців, що призводить до глобальної економічних втрати та соціальної кризи у країні.