Мобілізація після війни триватиме: Павло Паліса пояснив, як відбуваються мобілізаційні процеси зараз і чого чекати далі

Мобілізація залишається однією з найчутливіших тем для українського суспільства, адже від її прозорості, справедливості та ефективності залежить не лише обороноздатність держави, а й довіра громадян до влади. Тривале перебування військових на фронті, необхідність ротацій, брак піхоти й одночасно потреба у збереженні соціального балансу викликають гострі дискусії. Людей турбує, як довго триватиме мобілізація, кого вона стосуватиметься, які зміни плануються у цій сфері та що очікує армію й суспільство після завершення активних бойових дій.

На цьому тлі особливу увагу привернули слова заступника керівника Офісу президента, екскомандира 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ “Холодний Яр” Павла Паліси, який розповів про реальні перспективи процесу мобілізації та стан українських військ. Його відповіді окреслюють доволі складну, але водночас відверту картину: навіть у випадку завершення бойових дій мобілізаційний процес не зупиниться, адже Збройні сили потребуватимуть постійного поповнення, а підрозділи — ротації та належного забезпечення.

Павло Паліса зазначає, що мобілізація після ймовірного перемир’я з Росією продовжуватиметься, оскільки Україні важливо зберігати боєздатність і готовність відбивати нові загрози. Він підкреслює, що протягом певного часу цей процес залишатиметься необхідним, бо без підтримки належного рівня підготовки армії виконання першочергових завдань стане неможливим. У складі ЗСУ досі служать воїни, які пішли на фронт ще у 2022 році, але можливості демобілізувати їх немає, адже немає достатньо людей для заміни. У суспільстві сформувалася тривожна різниця: частина громадян воює, а інші продовжують жити у відносно мирних умовах, і як військовому йому важко сприймати цю нерівність.

Водночас Паліса зауважує, що ніхто не перебуватиме в армії нескінченно. Найближчим часом Міністерство оборони та Генеральний штаб планують представити документ, який передбачатиме ротацію військових, що тривалий час перебувають на передовій. Такий підхід, на його думку, дозволить водночас зберегти обороноздатність держави і дати можливість військовим відпочити після тривалого перебування у бойових умовах. Він також звертає увагу, що за останні чотири місяці мобілізаційний процес зазнав покращень, що вже відчутно впливає на ситуацію у військах.

Коментуючи ситуацію на Покровському напрямку, де відзначають виснаження підрозділів і нестачу піхоти, Паліса вважає, що на третьому році війни проблема виснаження торкнулася багатьох частин. Військові не готові відмовитися від здобутого лише через примарні думки про швидке завершення війни. Ця проблема потребує глибокого аналізу, щоб у майбутньому уникнути подібних ситуацій, а також потребує інституційних рішень, які вже зараз розробляються для вирівнювання кадрових дисбалансів.

Він наголошує, що питання нестачі людей — це не лише проблема кількості мобілізованих. В даному випадку ключовим стає якість підготовки, правильне застосування, забезпечення військових та ціла низка супутніх факторів. Простих рішень «на завтра» у цій сфері не існує, і саме комплексний підхід дозволить уникати критичних ситуацій на фронті.

Паліса згадує, що ще навесні 2024 року, коли він очолював 93-тю бригаду, говорив про те, що «один воює за трьох». Проте проблема дисбалансу людських ресурсів залишилася, адже змагатися з росією за кількістю особового складу не має сенсу. Війна за цей час змінилася, і нині вирішальним фактором усе частіше стають технології. Хоча людина залишається головним ресурсом, але розвиток дронів, автоматизованої логістики, нових систем розвідки та вогневого ураження поступово бере на себе частину функцій, які раніше виконували бійці.

Павло Паліса вважає, що Генеральний штаб спільно з Міністерством оборони за останні три місяці провели масштабну аналітичну роботу, головна мета якої — навести лад у категоріях військовозобов’язаних та громадян, які підлягають мобілізації. Ключове завдання цих змін полягає у створенні дієвих механізмів, які дозволять прибрати корупційні ризики та забезпечити максимально справедливий підхід до мобілізації.

Паліса зазначає, що ці процеси мають бути упорядковані й автоматизовані, а вже найближчим часом Міністерство оборони та Генштаб представлять готові рішення, які нині остаточно доопрацьовуються. Він сподівається, що цифровізація й автоматизація процесів дозволить звести до мінімуму можливості для зловживань.

Щодо практики силових затримань громадян на вулицях співробітниками територіальних центрів комплектування, Павло Паліса зауважує, що вважає такі випадки неправильними, проте закликає враховувати й їхній внесок. Він підкреслює, що без зусиль ТЦК ворог міг би суттєво просунутися, і водночас переконаний, що заплановані зміни дадуть суспільству відповідь на запит щодо справедливості й чесності у мобілізаційних процедурах. Саме це має вплинути й на ті проблемні практики, які викликають суспільний резонанс.

Окремо він торкнувся теми контракту «18–24», який передбачає спеціальні умови для молодих людей, що добровільно долучаються до війська. Паліса наголошує, що після завершення експертиз на різних рівнях планується поширити цей механізм і на інші вікові категорії, включно з тими, хто вже мобілізований. За його словами, новий контракт має чітко визначати терміни служби, можливості змін та перелік пільг. До цих змін необхідно ставитися дуже уважно, аби уникнути помилок, які могли б зашкодити військовим чи самій системі.

Стосовно самої програми «18–24» Павло Паліса пояснює, що не може назвати точних цифр залучених осіб, оскільки програма ще триває та вдосконалюється. Водночас він посилається на відгуки командирів бригад, які активно працюють із цим механізмом. За їхніми оцінками, молоді військовослужбовці проявляють високу ефективність після підготовки та забезпечення, здатні виконувати широкий спектр завдань, які часто складно покласти на мобілізованих. Спершу програму реалізовували у невеликих масштабах для відпрацювання механізму, але задум полягав у тому, щоб дати право вибору всім, а надалі поступово розширювати охоплення.

Павло Паліса підтверджує, що розглядається можливість поширення умов контракту «18–24» на тих, хто вже служить, і навіть на старші вікові категорії. Він пояснює, що питання справедливості стоїть гостро: ті, хто мобілізувався ще на початку повномасштабного вторгнення і продовжує служити, повинні отримати такі самі фінансові мотиватори, як і нові добровольці. Це дозволить урівноважити ситуацію й надати додаткову підтримку виснаженим військовим, які перебувають на службі від 2022 року. Найближчим часом анонсують усі необхідні зміни, аби вирівняти умови.

Оцінюючи рішення уряду дозволити виїзд за кордон чоловікам віком від 18 до 22 років, Павло Паліса зазначає, що вважає його важливим у довгостроковій перспективі. Це дозволяє уникнути ситуацій, коли батьки намагаються вивезти за кордон ще 16-річних дітей через побоювання щодо можливого зниження мобілізаційного віку. Наразі питання зменшення вікової планки мобілізації не розглядається, а нове рішення дає можливість старшокласникам завершити навчання в українських школах та вступити до вітчизняних вишів.

Водночас він підкреслює, що таке рішення не суперечить зусиллям щодо залучення молодих людей на військову службу. При цьому ключовим є створення конкурентних умов, які роблять службу привабливим і свідомим вибором. Вибір і свобода залишаються фундаментальними цінностями, і саме на цій основі потрібно будувати всі механізми залучення громадян до війська.