МОУ на чолі з Рустемом Умєровим рік без корупційних скандалів, але й без видатних досягнень: Олександр Саєнко

На посаді міністра оборони України завжди існує величезна відповідальність, особливо в умовах війни. Коли 6 вересня 2023 року Рустем Умєров став новим очільником Міністерства оборони, перед ним постали численні виклики, зокрема пов’язані з корупційними скандалами, реформуванням оборонного сектору та покращенням ефективності системи забезпечення армії. Після декількох місяців його керівництва постає питання: які зміни вже відбулися та наскільки ефективно міністр впорався із поставленими завданнями?

Військовий експерт-аналітик НАКО (Незалежна антикорупційна комісія), військовий аташе у Франції (2011-2012 роки), полковник, командир бригади (2022-2023 роки) Олександр Саєнко проаналізував ключові напрямки роботи Рустема Умєрова та зробив попередні висновки щодо результативності його дій.

За словами Олександра Саєнка, Рустему Умєрову дісталася складна спадщина – корупційні скандали, що підірвали довіру до оборонного відомства. Від історій про турецькі куртки до відомих яєць по 17 гривень, ці випадки стали причиною для активної пропагандистської кампанії з боку Росії, яка прагнула довести, що Україна «не заслужила бути частиною НАТО». Це створило тиск на президента і поставило його перед необхідністю кардинальних змін у секторі безпеки.

«Підвищення оборонної спроможності українського виробника. Тобто все, що може вироблятися в Україні, має вироблятися в Україні. Тут ситуація не проста: з хорошого — понад 80 відсотків тилових закупівель і 70 відсотків закупівель озброєння тепер забезпечують українські компанії. А українські виробники вже освоїли повний цикл ремонту західної бронетехніки й отримали відповідні ліцензії (БМП Bradley вже можуть повністю відновлювати в Україні). З поганого — українським компаніям гостро бракує фінансів та матеріалів: деякі виробники виготовляють снаряди із сировини, зібраної на фронті. Грошей немає і на балістичну програму, оголошену президентом.

Інше завдання в контексті озброєння — отримання F-16 та підготовка інфраструктури. Так, літаки ми почали отримувати. А втім, чи ми їх модернізували, чи повністю готова інфраструктура, чи триває робота із залучення пілотів (зокрема, відставних із США) — ці питання наразі залишаються без відповіді.

Забезпечення. Волонтери, які працюють в Україні із початку великої війни, досі забезпечують армію багатьма речами. Однак можна стверджувати однозначно: форма у військових є, усі необхідні засоби — також. Не закрите питання форми для жінок та анатомічних жилетів. Його порушували ще у 2021-2022 роках, але зрушило з місця воно тільки зараз. Система харчування налагоджена, але локально скандали спалахують — як, наприклад, свіжий, із постачанням неякісного м’яса для ЗСУ. Утім, це точкові проблеми окремих частин через недбалість начпродів або оборудки на місцях. Проблемним є стратегічне планування, але воно дуже залежить від фінансових можливостей держави», – вважає Саєнко.

Також до позитивних сторін роботи Умєрова та міністерства військовий аналітик відніс поступ у створенні єдиного медичного простору між Міністерством оборони та Міністерством охорони здоров’я. Зокрема, поранені військові мають можливість отримувати лікування не тільки у військових шпиталях, але й у цивільних медичних закладах. До процесу залучені шпиталі Національної гвардії та Національної поліції. Важливим досягненням є організація обміну інформацією та документацією між різними установами, що беруть участь у лікуванні та реабілітації поранених. Однак повноцінний єдиний медичний простір ще не створено, адже для цього необхідна інтеграція електронної системи охорони здоров’я, яка б об’єднувала цивільні та військові заклади, і це питання залишається завданням на майбутнє.

Що стосується диджиталізації, то на думку військового аналітика за керівництва Умєрова спостерігається прогрес у зменшенні бюрократичних перешкод і спрощенні багатьох процесів у Збройних Силах України. Вже з’явилися такі застосунки, як «Армія+» і «Резерв+», що полегшують роботу. Хоча процес є складним і потребує часу, поступ відчутний, якщо згадати, як важко і з критикою розробляли «Дію».

Саєнко також відмітив, що протягом «року Умєрова» не спалахували гучні корупційні скандали, пов’язані з керівництвом Міністерства оборони. Проблеми здебільшого виникали на нижчих рівнях — це стосувалося окремих осіб або виробників, як-от постачальниці харчів для ЗСУ Тетяни Глиняної або «Львівського арсеналу», що не виконав контракт на постачання мін на суму 1,4 мільярда гривень. Також за цей час запрацювали нові державні агенції, що відповідають за закупівлі для армії: Державний оператор тилу (ДОТ) і Агенція оборонних закупівель (АОЗ), а також активізувалася діяльність Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони.

Однак в цьому випадку Саєнко відмітив кілька проблемних аспектів. Зокрема, Державний оператор тилу (ДОТ) та Агенція оборонних закупівель (АОЗ) досі не мають наглядових рад, які б могли здійснювати громадський контроль за їхньою діяльністю. Питання необхідності створення таких наглядових органів неодноразово піднімали наші партнери з НАТО. Вони наголосили на важливості цього питання, зокрема, у своїх рекомендаціях, представлених під час Стратегічного огляду системи оборонних закупівель України на саміті у Вашингтоні в липні. Крім того, процес переобрання Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони, повноваження якої завершилися ще у квітні, затягнувся вже на пів року, що також створює певні труднощі.

Водночас військовий аналітик зупинився і на негативних моментах роботи Умєрова:

«Система військової юстиції (військової поліції, військової прокуратури, військових судів), створення якої Умєров анонсував як своє завдання рік тому, — не створена. Сам міністр, принаймні в публічному полі, не ініціював її обговорення. Натомість — пропонується створення виключно військової поліції без досудового слідства. А це, на мою думку, не розв’яже проблему, а тільки її поглибить.

Ну і, мабуть, одне із найскладніших і найважливіших завдань міністра, яке повною мірою реалізувати так і не вдалося, — посилення роботи із міжнародною коаліцією, щоб оперативніше завезти в Україну важке озброєння. Спільними зусиллями, зокрема й уряду, вдалося розблокувати допомогу від Сполучених Штатів Америки, але це був досить складний процес.

Утім, розблокованої допомоги нам недостатньо, щоб вийти хоча б на паритет зі спроможностями збройних сил російського агресора. Передусім потрібні снаряди та будь-які засоби, якими Україна може ефективно вести оборонну боротьбу. Так, якщо порівнювати з початком року, є значний прогрес: тоді співвідношення за кількістю снарядів було 1 до 7 не на нашу користь. Зараз йдеться про 1 до 3.

Загалом робота з отримання та реалізації закордонної фінансової допомоги в МОУ налагоджена недостатньо ефективно. До прикладу, міністерство мало надіслати нашим партнерам із США запит з обґрунтуванням, що саме нам потрібно з озброєння. З цим досить значна затримка, і щодня збільшується ризик того, що ми не встигнемо подати цю заявку у відведений термін.

Підписана низка оборонних угод із ЄС, але вони не стали реальним проривом чи механізмом, який посилив би міжнародну допомогу.

Є в Рустема Умєрова проблеми не лише в зовнішніх, а й у внутрішніх комунікаціях. Він мав «карт-бланш» повністю оновити команду і взяв нових людей, зокрема в заступники. Утім, співпраця всередині команди налагоджена погано — наразі все «замикається» на міністрі. Часто він сам намагається розв’язати справи, про які навіть не знають його заступники. Тож Умєрову варто більше делегувати, налагодити системність у роботі міністерства, організувати ефективну комунікацію між підлеглими з різних ланок, надавати всебічну підтримку команді».