Після завершення війни українська економіка потребуватиме глибокої перебудови не лише через зруйновану інфраструктуру чи втрату промислових кластерів, а й через вичерпані ресурси старої податкової системи. Те, що працювало в воєнний час, не зможе забезпечити стійке економічне зростання після його завершення. Тому вже зараз, паралельно з фінансуванням поточних потреб, міжнародні інституції починають готувати ґрунт для змін у фіскальній політиці. Серед них — Міжнародний валютний фонд, який у межах програми EFF для України розпочав роботу над окремим пакетом реформ для повоєнного періоду.
Мова йде не лише про нові правила для бізнесу, а про перегляд базових підходів до оподаткування: від викидів вуглецю до доходів громадян, від спрощеної системи до цифрових активів. І хоча самі заходи перебувають на стадії розробки, вже зараз зрозуміло: зміни будуть комплексними, поступовими й торкнуться кожного — від найманого працівника до підприємця чи інвестора у віртуальні активи. Що саме МВФ пропонує змінити і які наслідки це матиме для українців, бізнесу та державного бюджету?
Що передбачає оновлений Меморандум МВФ
Публікація оновленого Меморандуму про економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним фондом поставила крапку в черговому етапі оцінки співпраці у межах програми розширеного фінансування (Extended Fund Facility —EFF). Крім того, виконавча рада Міжнародного валютного фонду завершила сьомий перегляд програми в рамках Механізму розширеного фінансування для України EFF. Це означає, що найближчим часом Україна отримає черговий транш у розмірі приблизно 400 мільйонів доларів США. Такий результат перегляду засвідчує: попри повномасштабну війну, країна не тільки зберігає макрофінансову стабільність, а й продовжує виконувати більшість умов програми.
Надходження чергового траншу — вже восьмого за програмою — підвищить загальну суму отриманих коштів до понад 10,1 мільярда доларів із передбачених 15,5 мільярда на 2023–2027 роки. Це є безперервним фінансовим ресурсом, який дає уряду змогу зберігати платоспроможність, закривати дефіцит бюджету, підтримувати соціальні виплати та втримувати валютну стабільність.
Однак, поки Україна залишається у стані війни, Міжнародний валютний фонд паралельно з фінансовою підтримкою державного бюджету почав розробку масштабного податкового пакета на майбутнє. Він охоплює кілька напрямків реформ, які, за задумом МВФ, мають бути реалізовані вже в повоєнний період. Про це йдеться в офіційному звіті до сьомого перегляду Програми розширеного фінансування EFF, оприлюдненому на сайті фонду 28 березня 2025 року.
Передусім МВФ взявся за три складові:
– створення сучасної системи оподаткування викидів вуглецю;
– перегляд податкового режиму для видобувних галузей;
– визначення правил оподаткування віртуальних активів, гармонізованих із директивами ЄС і стандартами Глобального форуму ОЕСР щодо прозорості та обміну податковими даними.
У фонді підкреслюють, що в майбутньому Україна має перейти до справедливішої моделі оподаткування. Це означаєьпоступове впровадження прогресивного податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), тобто збільшення ставок для тих, хто заробляє більше. Крім того, планується повністю переглянути спрощену систему оподаткування (ССО), яка зараз дозволяє ухилятися від сплати податків і легалізувати тіньові доходи під виглядом підприємницької діяльності. У МВФ вважають, що особливу проблему становить використання ССО середнім і великим бізнесом, адже завдяки цьому можна формально зменшувати обсяги реалізації товарів, у тому числі нелегального імпорту або продукції без належної сертифікації. Сама система, яка була задумана для малого бізнесу, фактично стала інструментом оптимізації оподаткування для значно більших гравців.
У документі також зафіксовано, що не пізніше початку 2027 року МВФ очікує, що Україна обмежить можливість повертатися до спрощеної системи після переходу на загальну. Тобто, якщо підприємець вирішив працювати на загальній системі, то повернення до єдиного податку стане майже неможливим.
Іншим напрямком стане перегляд видів діяльності, які можуть працювати на ССО: частину з них буде виключено. Одночасно планується новий підхід до визначення і регулярного оновлення фінансових порогів — з урахуванням інфляції та реальної економічної ситуації. Це також стосуватиметься питань конфіденційності податкових даних, що зараз створює бар’єри для ефективного адміністрування. При чому в МВФ прямо вказують: самі по собі зміни ставок або розширення бази оподаткування не дадуть результату без паралельного реформування адміністративних механізмів. Ідеться, зокрема, про те, що нинішня система адміністрування, особливо в межах спрощеного оподаткування, має серйозні обмеження щодо обробки, захисту й використання податкової інформації.
У Національній стратегії доходів (NRS) це сформульовано прямо: реформа податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і податку на додану вартість (ПДВ) неможлива без зміни способів адміністрування, а також без перегляду підходів до конфіденційності податкових даних, особливо всередині спрощеної системи оподаткування. Ці зміни потребуватимуть координації Мінфіну та НБУ, причому не лише на рівні нормативного регулювання, а й у сфері технічної реалізації: цифрова інтеграція, автоматичний обмін інформацією, інтеграція з європейськими стандартами захисту даних, зокрема на основі директив ЄС. МВФ підкреслює, що ці процеси мають відбуватись з залученням технічної допомоги міжнародних партнерів, у тому числі — експертів Фонду. І це не одноразова акція, а поетапне оновлення податкової інфраструктури, яке має закласти довгострокову основу для стабільного функціонування фіскальної системи в умовах цифрової економіки.
Водночас особливу увагу МВФ приділяє питанню оподаткування цифрових доходів. У співпраці з ЄС і за допомогою директиви DAC 7, фонд підтримує запровадження в Україні звітності для платформ цифрових послуг. Це дозволить податковій службі отримати доступ до даних про доходи фізичних осіб, які отримують прибуток без реєстрації ФОП або взагалі без декларування. Ідеться, наприклад, про людей, які надають послуги через онлайн-платформи, ведуть торгівлю або беруть участь у цифрових фінансових операціях.
За очікуваннями МВФ, такий обмін інформацією, а також зміни в податковому законодавстві, дозволять значно розширити податкову базу і зробити декларування доходів більш повним і достовірним. Це стане, як вважають у фонді, першим кроком до цифрової трансформації податкової системи. Відповідні зміни до законодавства Україна має подати до парламенту вже до кінця квітня 2025 року.
Отже, Меморандум МВФ фіксує не просто наміри, а цілісний фіскальний вектор: Україна має поступово перейти до прозорішої, прогресивної, цифрова керованої системи оподаткування, яка буде узгоджена з європейськими нормами. Але зробити це потрібно так, щоб у процесі не втратити ключовий ресурс — довіру громадян і бізнесу.
Нові дедлайни і зобов’язання у Меморандумі МВФ
Оновлений Меморандум про економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним фондом відкрив нову фазу — не лише з оновленими дедлайнами, а й з додатковими структурними зобов’язаннями. Українське керівництво має виконати їх у досить щільні часові рамки, частина з яких припадає вже на другу половину 2025 року. Документ прямо вказує: п’ять структурних умов, які мали бути виконані раніше, залишились нереалізованими в строк. Ще чотири — було офіційно перенесено. Однак попри ці відтермінування, у Меморандумі немає ознак політичної недовіри чи призупинення співпраці. Навпаки — Україна отримує чіткий графік нових структурних «маяків», які мають бути реалізовані у другому півріччі. Це вказує на зміну акцентів: замість санкційного тиску — контрольована адаптація до умов, у яких реформи справді складно впроваджувати, але відкладати їх більше неможливо.
Чотири нові «маяки», закріплені в документі, охоплюють різні сфери — від фінансового нагляду до державного інвестування, і кожен із них має окреме значення в загальній логіці побудови інституційної спроможності держави. Перший стосується завершення незалежної перевірки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) до кінця червня. Це не лише внутрішній аудит ефективності регулятора, а й важлива передумова для розвитку ринку капіталу в Україні. Без прозорого контролю та спроможного нагляду держава не зможе залучати внутрішніх і зовнішніх інвесторів у повоєнній відбудові.
Другий етап — до кінця серпня — передбачає зміну підходів до формування наглядових рад державних компаній. Йдеться не про технічну зміну формату, а про реальний перегляд процедур добору, який має убезпечити державні активи від ручного управління та політичного втручання. Це одна з вимог не лише МВФ, а й інших донорів, які вимагають реальної деполітизації корпоративного управління.
Третій блок — до вересня — це операційний план реалізації ІТ-стратегії Мінфіну у співпраці з податковою та митницею. Цифровізація адміністрування публічних фінансів, яка донедавна залишалась декларативною, тепер отримує конкретний інституційний формат і вимірювані цілі. Йдеться не лише про цифрові інструменти збору податків, а про синхронізацію їх з Національною стратегією доходів, яка має лягти в основу нової моделі податкової системи.
І нарешті — до кінця року — має бути ухвалено галузеві стратегії управління державними інвестиціями. Це не просто набір політик: Україна має вперше запропонувати єдиний підхід до пріоритетності проектів, ефективності капітальних видатків і публічної відповідальності за їх реалізацію. Такий підхід потрібен не лише для реформування управління бюджетом, а й для отримання доступу до довгострокового фінансування у післявоєнний період.
Факт, що п’ять попередніх структурних умов не були виконані у визначений термін, не є несподіванкою. Більшість з них вимагала ухвалення законів або рішень уряду в умовах політичної та економічної нестабільності. Перенесення чотирьох з них — на липень-вересень не скасовує їх виконання, але надає більше часу для формального, а головне — змістовного наповнення. Це, по суті, ознака реалістичного діалогу між українським урядом і МВФ, який визнає: реформаторський тиск має зберігати темп, але не повинен ігнорувати контекст. Іншими словами, Меморандум не є списком «невдач» — це поетапна дорожня карта, яка поступово змінюється відповідно до нових обставин. Але змінюється не в бік пом’якшення вимог, а навпаки — їх деталізації та посилення.
Формально ці «маяки» є технічними зобов’язаннями, але фактично це тест на довіру і передбачуваність української економічної політики. Усі нові структурні умови прив’язані до системного фінансування не лише від МВФ, а й від ЄС, Світового банку та інших партнерів. Виконання (або його брак) стане основою для рішень про виділення наступних траншів, реструктуризацію боргу, а згодом — і для переговорів про довгострокову відбудову.
Окремі блоки, такі як перевірка фондового ринку чи корпоративне управління, безпосередньо впливають на здатність України отримувати інвестиції та відновлювати внутрішні ринки. Інші — наприклад, цифрова ІТ-інфраструктура фінансових органів — створюють підґрунтя для більш прозорої податкової системи.
Чого очікувати ФОПам, що слід знати про пенсії та комунальні тарифи
У грудні 2023 року Кабінет Міністрів України затвердив Національну стратегію доходів на 2024–2030 роки — документ, який був однією з умов продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом. Попри стриману подачу, стратегія фактично закладає фундамент для глибокої перебудови системи оподаткування в Україні, особливо в тому, що стосується малого бізнесу. І хоча реформа подається як етапна та обговорювана, її окремі деталі вже викликали помітне занепокоєння серед підприємців.
Серед перерахованих вище ключових змін, зафіксованих в документі, є об’єднання другої та третьої групи ФОПів у єдину. Але об’єднання — не головна суть. Найбільше впадає в очі те, що єдиний податок більше не буде фіксованим. Замість цього пропонується ввести гнучку шкалу, за якої ставка залежатиме від виду діяльності. Для торгівлі ставка залишатиметься порівняно невеликою — 3%, але для низки послуг вона зростатиме поступово аж до 17%. У підсумку це означає, що деякі підприємці платитимуть у кілька разів більше, ніж зараз, навіть не змінюючи специфіку діяльності. Особливо це стосується ФОПів третьої групи — зокрема тих, хто фактично веде малий бізнес у сфері надання послуг через юридичних осіб. Для них податкове навантаження може зрости з нинішніх 5% аж до 18%. Причому йдеться не лише про ставку: у стратегічних документах фігурує ідея поступового виведення юросіб із-під спрощенки, що, по суті, можна вважати підготовкою до згортання пільгового режиму для цього сегмента.
Слід зазначити, що інформація про можливі новації, оприлюднена в березні разом з проміжним звітом Мінфіну про реалізацію стратегії, спричинила хвилю критики в підприємницькому середовищі тому, що йдеться не про вдосконалення, а ліквідацію спрощеного оподаткування як явища. Особливо гостро реагували ті, хто веде бізнес у креативних галузях, онлайн-сервісах і освітніх проєктах. Після того, як занепокоєння стали публічними, у Міністерстві фінансів зробили заяву, що ніякого підвищення податків найближчим часом не буде, і що реформа буде запроваджена лише після широкого суспільного обговорення та проходження законопроєктів через Верховну Раду. Утім, навіть з цією поправкою ключові сигнали залишилися: спрощена система має змінитися у бік більшої контрольованості, вищих ставок і скорочення переліку дозволених видів діяльності.
Крім того, представники української влади, а саме Президент України Володимир Зеленський, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, Міністр фінансів Сергій Марченко та Голова НБУ Андрій Пишний, в листі про наміри керівництву МВФ серед іншого обіцяють, що все ж таки змінять спрощену систему оподаткування, а також підтвердили прихильність до подальших реформ у сфері публічних фінансів, монетарної та валютної політики, управління держактивами, протидії корупції та енергетики. Ключовим моментом при цьому є не декларативність, а адаптація курсу: частину цілей скориговано, але базовий напрямок не змінюється.
Також з’явилася ще одна принципова позиція: держава хоче змінити режим доступу податкових органів до банківської інформації. Йдеться про можливість позасудового доступу до відомостей про рух коштів на рахунках фізичних осіб, особливо тих, хто отримує доходи без реєстрації бізнесу або без переходу на офіційну систему оподаткування. Цей пункт особливо важливий у контексті планів щодо цифрової інтеграції даних, який має відбутися в межах ширшої податкової реформи — спільно з НБУ, за технічної підтримки МВФ та європейських інституцій.
Попри запевнення про поступовість, ситуація виглядає як підготовка до перегляду моделі оподаткування малого бізнесу в цілому. Наразі жоден з кроків не є фіналізованим у вигляді закону, але загальна тенденція очевидна: від спрощенки як пільгового режиму — до спрощення як системи з повноцінним навантаженням і обмеженим застосуванням. Це рішення продиктоване як внутрішніми чинниками (дефіцит держбюджету, прагнення до фіскальної рівності), так і зовнішніми (вимоги МВФ та прагнення до адаптації до стандартів ЄС). Але для малого бізнесу, який за останні роки став опорою економічної стабільності, це означає зовсім нову реальність.
Водночас, окрім питань щодо оподаткування, попри неодноразові політичні заяви про необхідність впровадження накопичувальної пенсійної системи в Україні, найближчими роками цього не буде. Це також чітко випливає з оновленого Меморандуму МВФ. У документі йдеться про те, що протягом наступних кількох років Україна планує зосередитися не на запровадженні нових механізмів, а на розробці концептуальної бази для вдосконалення та спрощення чинної пенсійної системи. Цей процес відбуватиметься за підтримки Світового банку. Влада планує уніфікувати підходи до призначення страхових пенсій, які зараз мають низку винятків і неоднорідностей, а також вивчатиме можливості запровадження другого рівня пенсійної системи — накопичувального — але тільки тоді, коли будуть створені відповідні умови.
Також уряд бере на себе зобов’язання утримуватися від будь-яких рішень, які можуть збільшити пенсійні витрати без чітко визначеного джерела їх фінансування. Йдеться, зокрема, про три важливі речі:
- Влада не планує запроваджувати нові види спеціальних пенсій або пільгових умов для окремих категорій.
- Не буде ухвалюватись законодавство, яке створює додаткові зобов’язання для держави в пенсійній сфері без наявності відповідних фінансових резервів.
- Також не плануються зміни, які могли б знизити вік виходу на пенсію або створити нові пільги, що призвели б до зменшення пенсійного віку для окремих груп.
Згідно з умовами Меморандуму, кожна потенційна зміна в пенсійному законодавстві, яка матиме фіскальні наслідки, повинна буде супроводжуватись ретельним середньостроковим фінансовим аналізом і оцінкою впливу на стійкість державного боргу. Крім того, в таких випадках мають бути чітко закладені джерела фінансування відповідних витрат у бюджеті Пенсійного фонду. Отже, мова йде не про відмову від пенсійної реформи, а її перенесення на невизначений термін з акцентом на технічну та законодавчу підготовку. У найближчій перспективі пріоритетом залишається стабільність і передбачуваність чинної системи, а не ризиковані нововведення в умовах обмежених ресурсів.
Дуже важливим також є те, що серед низки реформ і зобов’язань, зафіксованих у нещодавно оприлюдненому оновленому Меморандумі між Україною та Міжнародним валютним фондом, є один блок, який прямо зачіпає кожну українську родину – поступове підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги після завершення війни. У документі прямо зазначено: як тільки дозволить ситуація, уряд має відновити процес перегляду тарифної політики — зокрема в частині електроенергії та природного газу для населення. Йдеться не про одномоментне зростання цін, а етапну зміну підходів, яка дозволить скоротити дотаційне навантаження на бюджет і забезпечити фінансову стійкість ключових енергетичних підприємств.
В умовах воєнного часу уряд свідомо утримує тарифи на стабільному рівні, компенсуючи різницю між ринковою ціною та тарифами для населення коштом держави. Але така схема працює лише до тих пір, поки існує зовнішня фінансова підтримка — з боку донорів, ЄС і міжнародних фінансових установ. У Меморандумі наголошено, що в майбутньому фінансування енергосектору має бути прозорим, прямих дотацій повинно ставати менше, і це можливо тільки за умови, якщо тарифи поступово наблизяться до економічно обґрунтованого рівня. Поки що уряд взяв на себе зобов’язання забезпечити пряму бюджетну підтримку енергетичних компаній — до того моменту, як з’явиться ресурс для тарифної перебудови. Це означає, що певний перехідний період ще триватиме, але сам факт такого зобов’язання є сигналом про те, що утримання знижених тарифів не буде політикою без строку дії.
Слід зазначити, що Меморандум прямо не вказує конкретну дату перегляду тарифів, однак формулювання «як тільки дозволять умови» чітко свідчить про орієнтацію на післявоєнний етап. Саме тоді, за логікою авторів документа, розпочнеться активне відновлення інфраструктури, зростання бюджетного навантаження та нова фаза реформ. З одного боку, такий підхід є визнанням того, що під час бойових дій підвищення тарифів було би соціально неприйнятним. З іншого — це також зафіксований в офіційному документі план на майбутнє, який готує і міжнародну спільноту, і українське суспільство до неминучої зміни моделі. При цьому зміна тарифів не буде раптовою. Всі подібні процеси передбачають громадське обговорення, ухвалення відповідних рішень на рівні уряду, зміну нормативної бази й узгодження з регулятором — НКРЕКП. Але той факт, що це прямо прописано в Меморандумі, чітко свідчить про те, що перегляд тарифів вже не є гіпотезою — це лише питання часу та механізму реалізації.
Отже, Меморандум з МВФ є не просто угодою про черговий транш. Це дорожня карта того, як змінюватиметься економіка України після війни, і ці зміни торкнуться кожного. У найближчі роки українців очікує перегляд тарифів, нові підходи до оподаткування малого бізнесу, поступове згортання пільгових режимів, посилення контролю за доходами громадян і скорочення державних витрат на соціальну підтримку.
Це не реформи заради реформ, а умова виживання фінансової системи. І хоча жодна з них не запровадиться одразу, напрям руху вже чітко визначений. Україні доведеться жити в умовах меншої державної підтримки, вищих цін, більшої податкової прозорості та навантаження. Меморандум, передусім, є сигналом того, що держава поступово перекладатиме фінансову відповідальність на громадян і бізнес, і до цього слід бути готовими вже зараз.
