В останні місяці Микола Тищенко став центральною фігурою багатьох скандалів, привертаючи увагу суспільства своїми неоднозначними вчинками. Однак, за всіма цими гучними подіями ховається набагато серйозніша проблема, яка залишається у тіні — діяльність величезної кількості шахрайських кол-центрів. Ці установи не лише підривають економіку держави, ошукують наших співгромадян та іноземців, але й є серйозною загрозою національній безпеці України. Проблема масштабних шахрайських схем, які поширюються через кол-центри, потребує дієвих методів боротьби, адже наслідки їхньої роботи відчуваються як в нашій країні, так і далеко за межами нашої країни.
Як діють кол-центри
За даними правоохоронних органів, кількість незаконних кол-центрів в Україні за останні роки значно зросла, і за приблизними оцінками досягла майже 2 тисяч. При цьому показовим є те, що офіційна статистика та динаміка стану справ за останні роки ніде не оприлюднюється.
На даний час столицею телефонного шахрайства вважається Дніпро. В ЗМІ неодноразово висвітлювалася ціла низка гучних скандалів і випадків викриття кол-центрів, які пов’язують з Олександром Петровським на прізвисько “Нарік” та його товаришами, відомими в статусі так званих “злодіїв в законі” на прізвиська “Умка”/”Ума Дніпровський” та “Лаша Сван”/”Лаша Очамчирський”. У соцмережах та медіа можна зустріти багато інформації про те, як шахрайські кол-центри або як їх називають, “офіси”, виманюють гроші переважно в росіян. Оскільки останні воюють проти українців, така діяльність ними схвалюється. Однак не слід забувати про те, що вони не менше ошукують й самих українців, серед яких є пенсіонери, внутрішньо-переміщені особи, військовослужбовці, волонтери, а також громадян з інших країн.
Шахрайські кол-центри зараз почали працювати зухвало і відкрито, пропозиції з працевлаштування до них можна знайти на рекрутингових сайтах, зупинках громадського транспорту та інших людних місцях. При цьому їх фахівці з підбору кадрів обіцяють, що це найкраща робота і за одну виплату можна заробити місячну зарплату людей, які працюють цілий день на важкій роботі. Крім того, вони обіцяють високий заробіток, безкоштовне проживання в Києві, фінансову підтримку, дружний колектив, безкоштовна кава в необмеженій кількості, лояльне керівництво та інші “плюшки”. За кожного залученого співробітника рекрутери отримують чималу винагороду (50 дол за одного, 100 – за двох, по 100 дол – за кожного наступного).
“Офіси” кол-центрів частіше за все орендують приміщення, розташовані в центральних районах крупних міст (Києва, Дніпра, Харкова, Львова, Одеси), які оснащуються сучасною комп’ютерною технікою та спеціальними телефонами. Основна та найбільш важлива інформація про функціонування “офісу” зберігається на віддаленому серверному обладнанні. В одному такому “офісі” працює від 30 до 500 осіб, при цьому їх об’єднує своєрідна корпоративна ієрархія та ідеологія. Характерною ознакою кол-центрів є жорстка вертикаль управління, де керівник є беззаперечним авторитетом. Однак саме “високе керівництво” майже ніхто не знає. Його основна функція – організовувати безперервність робочого процесу, “вирішувати питання” і забезпечувати “дах” у державних та правоохоронних органах, зокрема, під час незапланованих “масок-шоу” правоохоронців або деяких ініціативних політиків. У таких випадках рядових працівників переводять у резервні приміщення, аби робота не зупинялася.
Більшість співробітників шахрайських кол-центрів складає молодь віком 16-26 років, це так звані “люди зі складним соціальним становищем”, без освіти і досвіду роботи. Частина з них має борги, живе в маленьких населених пунктах і бажає переїхати жити у велике місто, зробивши успішну кар’єру. В “офісах” панує панібратство і неформальні відносини. При цьому працівників можуть змусити присідати за запізнення і навіть іноді застосовують до них фізичне насильство.
Взагалі в “офісах” працює декілька так званих “команд”. Це окремі групи осіб, які організовують та координують діяльність працівників, відповідно поділу сфер відповідальності за якийсь окремий злочинний напрямок. “Старші” здійснюють керівництво роботою з фінансових та інших питань, саме вони вирішують, за що і як наказувати працівників за порушення в роботі. Є в “офісі” ще й “клоузери” – досвідчені співробітники, які організовують певну частину роботи команди, наприклад, примушують працівників виконувати злочинні накази “старших”. Вони вміло розмовляють з жертвами обману, після того, як їх “зловили на гачок” найнижчі в ієрархії працівники.
Нижче в ієрархії розташовані так звані “дольовики”, які відповідають за розрахунок та виплату заробітних плат рядовим співробітникам. У команді працюють і так звані “пульти”, які визначають, що і як робити з жертвою афери (якою буде “легенда” обману, куди переказувати кошти, як себе поводити тощо). Легенди бувають різними, залежно від спеціалізацій “офісу” (дзвінки від силових відомств, банків, мобільних операторів тощо).
Скільки заробляють і витрачають в шахрайські кол-центри
Загальний дохід одного “офісу” на день становить в середньому 100 тис доларів США. Значна частина цих грошей йде на поточні витрати його функціонування – оренда, зарплата, переведення грошей в готівку та купівля валюти, сплата за послуги телефонів тощо. При цьому переведення отриманих злочинним шляхом коштів в готівку відбувається частіше всього через криптогаманці та криптобіржи, вони передаються “старшим” для виплати заробітної плати та для інших цілей.
Вагома частина грошей йде чиновникам на “кришування бізнесу”. В одному з розслідувань йшлося про те, що громадські активісти повідомляли Тимчасовій слідчій комісії ВР, створеної для боротьби з незаконними кол-центрами, що такий “офіс” регулярно сплачує невстановленим особам з числа поліцейських приблизно 12 000 доларів США на місяць.
А ось загальний прибуток розподіляється між так званими “частковиками” – особами, які його отримують. Вони, частіше за все, самі не займаються злочинною діяльністю в межах організації, окрім первинного чи вторинного фінансування кол-центру та подальшого отримання узгоджених відсотків від чистого прибутку.
Робочий день у працівників “офісів” починається о 8.00 зі здавання мобільних телефонів, за запізнення передбачаються штрафи у вигляді 100 грн або присідання. Працюють “офіси” по 10 годин на день, включно з суботою. Обіцянки високих заробітків найчастіше є неправдивими, там діє “принцип Парето”, коли 80% доходу приносять 20% людей. Реальний заробіток визначається системою бонусів або відсотком від суми, отриманої від ошуканої особи. Ця система розподілена вздовж усієї ієрархії: від найнижчого відсотка для “холодних дзвінків” до більш високого для “старших” “офісу”. Наприклад, якщо особу вдалося обманути на 1 тис дол, то з цієї суми працівник може розраховувати на відсоток, про який повідомляють під час співбесіди (зазвичай — 2-3%).
Інколи керівництво не озвучує розмір винагороди, щоб потім відмовити у виплаті через начебто зірвану угоду. Більшість шахрайських кол-центрів пропонують роботу без фіксованої ставки, лише відсотки від закритої угоди. Їх працівники можуть місяцями ходити на роботу, не отримуючи зарплату. Проте існують “порядні” кол-центри, які пропонують співробітникам фіксовану ставку. Зазвичай це невеликі суми, які розглядають як дохід на базові потреби.
Чим небезпечні шахрайські кол-центри
Незаконні кол-центри завдають значної шкоди економіці країни, вони працюють у “тіні” і не сплачують податки. При цьому зарплату співробітники сплачують готівкою, яку керівники “офісу” отримують за допомогою різних тіньових схем. Це призводить до значних втрат для державного бюджету, зменшуючи можливості фінансування державних програм і проектів.
Крім того, гроші, отримані від шахрайства, часто переводяться за кордон, що призводить до відтоку капіталу з країни. Це послаблює фінансову систему держави і знижує доступність ресурсів для інвестування в національну економіку.
Кол-центри, використовуючи шахрайські схеми, виманюють у людей великі суми грошей. В хід йдуть фіктивні кредити, виграші в лотереях, оплата неіснуючих послуг, пропозиція допомоги у випадку “затримання” поліцією родича тощо. При цьому фінансові втрати призводять до зменшення купівельної спроможності населення, що негативно впливає на внутрішній ринок країни.
Також шахраї можуть використовувати особисті дані громадян для отримання кредитів або інших фінансових послуг від їх імені. Це призводить до погіршення кредитної історії постраждалих, що ускладнює їм доступ до легальних фінансових ресурсів у майбутньому.
Вкрай небезпечним є те, що кол-центри використовують для збору та обробки конфіденційну інформацію, яка може потрапити до рук злочинців або іноземних спецслужб. Це може створювати загрозу для національної безпеки, особливо в нинішніх умовах.
Водночас поширення шахрайських схем через кол-центри підриває довіру до бізнес-середовища в країні. Це відлякує потенційних інвесторів, які бояться вкладати кошти в нестабільну економіку з високим рівнем шахрайства.
Як борються з шахрайськими кол-центрами
Боротьба з незаконними кол-центрами залишається все ще невирішеним завданням для наших правоохоронних органів. В них працюють цілі структурні підрозділи, призначені боротися з кіберзлочинністю, вони оснащенні новітніми засобами, але ситуація не покращується. Попри численні рейди та арешти, проблема не тільки не залишається, але й збільшується. Інколи повідомляється про випадки викриття злочинних “офісів”. Наприклад, у 2023 році стало відомо, що кіберфахівці Служби безпеки та співробітники Національної поліції провели багатоетапну спецоперацію по всій території України. У результаті за одну добу було припинено діяльність понад 100 кол-центрів, які викрадали персональні дані й заощадження українців та іноземних громадян. За даними слідства, зловмисники пропонували своїм жертвам “заробити на біржі”, “інвестувати” кошти у криптовалюту або отримати сумнівний “прибуток” від ставок у гральному бізнесі. Також злочинці вигадували приводи: “ваш близький скоїв ДТП і потрібні гроші, щоб розрахуватись” або “допомагаємо переїхати з районів ведення бойових дій”.
Крім того, викриті кол-центри діяли як онлайн-казино відомих брокерських компаній. У процесі виманювання коштів фігуранти збирали особисті дані про своїх клієнтів, у тому числі паспортні відомості, номери телефонів тощо. У подальшому ця інформація могла потрапляти до російських спецслужб, які використовують її для дистанційного вербування нових агентів, та інших цілей.
У травні 2024 року ВР ухвалила у першому читанні законопроєкт, який встановлює кримінальну відповідальність за електронне та комунікаційне шахрайство. Він пропонував увʼязнювати організаторів “офісів” на 7-12 років, а тих, хто залучає людей до роботи в них – на три-пʼять років з конфіскацією майна.
Проєкт закону передбачає доповнення Кримінального кодексу статтями:
- електронно-комунікаційне шахрайство,
- створення/керівництво електронно-комунікаційною шахрайською організацією та участь у ній,
- залучення до участі в електронно-комунікаційній шахрайській організації.
Однак проєкт поки ще так і не став законом, хоча правоохоронці зверталися до парламенту, щоб його якнайшвидше прийняли.
Заважають боротися з шахраями кол-центрів відсутність прив’язки карт мобільних телефонів до імен користувача, неврегульованість обігу криптовалют, відсутність кримінальної відповідальності за рекрутинг, будь яку допомогу в їх діяльності, за поширення позитивної інформації про роботу кол-центрів та ще багато питань. Тому влаштування облав і “масок-шоу” ніяк не змінять ситуацію, організаторів цього “бізнесу” вони не лякають.
Отже, основною причиною того, що кол-центри залишаються нездоланною проблемою, є недосконалість законодавства. І тут виникає риторичне питання: чому нардепи не квапляться його вдосконалювати? Мабуть, відповідь зрозуміла.
Крім того, за останні роки ці структури стали більш організованими та технологічно просунутими, що ускладнює їх виявлення та боротьбу з ними. Також важливим чинником, який стоїть на заваді, є корупція чиновників. Як правило, власники таких кол-центрів мають зв’язки у владних структурах, що ускладнює їх притягнення до кримінальної відповідальності.
Якщо депутати та чиновники не вживуть рішучих реальних заходів у боротьбі з шахрайськими кол-центрами, Україна ризикує ще більше зануритися у безодню економічного хаосу, створюючи сприятливий ґрунт для ще більшого поширення корупції, а також загроз національній безпеці.
