На сайті уряду зареєстрована електронна петиція із закликом не допустити закриття сільських шкіл в умовах воєнного стану

Збереження навчальних закладів у сільській місцевості визначає не лише доступ до освіти, але й сталість життя громад, в яких школа виконує роль базового соціального осередку та забезпечує дітям можливість навчатися без надмірних ризиків. У воєнних умовах це питання набуває додаткового значення, оскільки дорога до школи перетворюється на фактор безпеки, що безпосередньо впливає на здоров’я і життя учнів. На офіційному ресурсі уряду з’явилася електронна петиція, в якій міститься вимога утриматися від закриття сільських шкіл на період воєнного стану.

Зміст петиції

Авторка петиції Інна Коротіченко обґрунтовує свою позицію необхідністю перегляду підходів до освітньої мережі з урахуванням воєнних ризиків, оскільки традиційні критерії, пов’язані з наповнюваністю класів або економічною доцільністю, втрачають пріоритет у ситуації, де ключовим фактором стає безпека дітей.

У сільських громадах ліквідація навчального закладу автоматично означає необхідність щоденного доїзду до іншої школи, причому відстань у багатьох випадках перевищує 20–25 кілометрів. Така дорога включає тривале перебування у транспорті, очікування на маршрутах і пересування під час повітряних тривог, що створює додаткові ризики, пов’язані з відсутністю укриттів у дорозі та неможливістю оперативно реагувати на загрози.

Тривалі поїздки формують підвищене фізичне навантаження, оскільки значна частина дня витрачається на дорогу, а також посилюють психологічну напругу через постійне відчуття небезпеки, яке супроводжує дітей упродовж усього навчального процесу.

Зменшення кількості учнів у сільській місцевості використовується як підстава для оптимізації мережі шкіл, проте у петиції наголошується, що такий підхід ігнорує реальні умови, у яких перебувають діти під час війни. Демографічний спад має довготривалий характер, але його наслідки не можуть виправдовувати рішення, що підвищують ризики для життя і здоров’я.

Освітня доступність у селі пов’язана з можливістю родин залишатися в громаді, тому скорочення шкіл впливає на міграційні процеси та подальше зменшення населення, що створює замкнений цикл занепаду територій.

Одним з ключових аспектів, порушених у зверненні, є якість організації перевезення учнів до навчальних закладів. Йдеться про технічний стан транспорту, відповідність маршрутів безпековим вимогам, стан дорожньої інфраструктури та наявність укриттів уздовж шляху.

Відсутність належного контролю за цими факторами ускладнює забезпечення безпечного доїзду, оскільки навіть за наявності транспорту маршрут може залишатися небезпечним через зовнішні обставини, пов’язані з воєнними діями.

Запропоновані рішення

У петиції сформульовано кілька практичних пропозицій, спрямованих на зниження ризиків для учнів. Серед них — тимчасове обмеження закриття сільських шкіл у випадках, де це змушує дітей долати значні відстані, а також закріплення безпекового критерію як обов’язкового під час ухвалення рішень щодо освітньої мережі.

Окрему увагу приділено необхідності посилення державного контролю за підвезенням школярів, що включає перевірку транспорту, доріг і логістики маршрутів. Додатково пропонується доручити профільному міністерству розробити спеціальні рекомендації, які враховують воєнні ризики і специфіку сільської місцевості.

Подальше зменшення кількості навчальних закладів у селах спричинить погіршення доступу до освіти через збільшення часу на дорогу та підвищення ризиків під час пересування, що вплине на регулярність відвідування занять і загальний стан дітей. У ширшій перспективі такі рішення прискорять відтік населення, оскільки відсутність школи позбавляє громаду одного з ключових елементів соціальної інфраструктури, без якого стабільне життя родин стає значно складнішим.