Нардеп Веніславський виступає за посилення мобілізації та жорсткіші санкції проти людей, які уникають служби, поки його сини перебувають за кордоном

Українське суспільство особливо гостро реагує на заяви політиків про мобілізацію, якщо поруч з закликами до її посилення з’являються історії про їхніх родичів, яких не призивають або які живуть у комфортних умовах за кордоном. У такій ситуації публічна позиція народного депутата Федора Веніславського оцінюється крізь призму особистого прикладу, оскільки тема військового обліку, виїзду за кордон, бронювання та відповідальності за ухилення зачіпає родини по всій країні.

Позиція Веніславського щодо мобілізації

Член парламентського комітету з питань національної безпеки від «Слуги народу» Федір Веніславський публічно підтримує підвищення темпів мобілізації та виступає за більш рівномірний розподіл мобілізаційного навантаження між селами й великими містами. У його поясненнях акцент зроблено на тому, що армія має поповнюватися без перекосів, через які мешканці невеликих громад відчувають більший тиск, ніж жителі обласних центрів.

“Щоб не було відчуття в суспільства, що є певні несправедливі дії, коли в якомусь селі Західної України не залишилося жодного чоловіка призовного віку, а в місті Києві, Одесі і в Харкові та інших містах України життя протікає мирним чином, і жодного відчуття, що війна повномасштабна у багатьох молодих людей, які є потенційно військовозобов’язаними, немає”, – наголошує Веніславський.

Окремо нардеп виступає за пришвидшення процесу комплектування війська:

“Ми би хотіли, щоб темпи мобілізації були більш високими”, — сказав Веніславський.

У своїх публічних заявах Веніславський також виступає за жорсткіші санкції для людей, які уникають оновлення військово-облікових даних або не виконують вимоги щодо військового обов’язку. Серед таких заходів він називав блокування банківських рахунків і заборону керувати транспортними засобами.

Ці обмеження депутат порівнював з механізмами впливу на боржників за аліментами, тобто з інструментами, які держава вже застосовує для примусового виконання зобов’язань. У такій логіці мобілізаційний контроль має спиратися на цифрові реєстри, обмін даними між державними органами та швидке виявлення тих, хто намагається залишатися поза офіційним обліком.

У питанні бронювання Веніславський підтримував модель, за якою бізнес може зберегти ключового працівника за умови залучення нових людей до війська. Замість варіанта, який у суспільстві часто сприймають як можливість відкупитися грошима, він пропонував інший принцип: підприємство отримує бронь для цінного спеціаліста, якщо допомагає знайти кількох добровольців для ЗСУ.

У запропонованій ним схемі фігурували різні пропорції — від трьох до десяти нових рекрутів за одного заброньованого працівника. Такий підхід подавався як спосіб поєднати потреби економіки з потребами армії, хоча сама ідея викликає дискусії через різний доступ компаній до ресурсів і рекрутингових можливостей.

На тлі обговорення мобілізації Веніславський також повідомляв, що в парламенті порушується питання виїзду за кордон хлопців до мобілізаційного віку. За його словами, депутати обговорювали можливість врегулювання цієї теми, щоб молоді люди могли повернутися в Україну без страху потрапити під обмеження після досягнення 18 років.

“Це питання обговорюється серед нардепів, і в нашому комітеті. Є консенсусна домовленість з різними групами і фракціями у парламенті про те, що це питання найближчим часом має бути поставлене на вирішення. Щоб ми не втрачали нашу молодь, яка їде за кордон і потім не може повернутися, оскільки з 18 років до 60 років обмеження”, — заявив Веніславський.

Як ситуація з синами Веніславського створює контраст

На цьому тлі увагу привернули відомості про синів Веніславського, оскільки їхні життєві обставини виглядають окремою темою поряд із заявами депутата про посилення мобілізації та контроль над військовозобов’язаними. За даними, наведеними у матеріалі міжнародного детективного бюро Absolution, старший син депутата, також Федір, має бронювання в Міністерстві закордонних справ.

У цьому ж матеріалі зазначено, що під час повномасштабної війни старший син придбав автомобіль вартістю 2,9 млн грн і квартиру в Харкові. Окремо згадується висновок НАЗК про те, що депутат не відобразив у деклараціях позику синові на 2 млн грн, однак реального покарання за цей епізод не настало.

Молодший син депутата Андрій перебуває у США, Веніславський пояснює це навчанням за кордоном. За його словами, хлопець “на абсолютно законних підставах перебуває за кордоном з метою реалізації права на навчання”.

У матеріалі Absolution наведено іншу частину цієї історії: до повномасштабного вторгнення Андрій навчався в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, а 24 травня 2022 року мав досягти 18-річного віку. Після виїзду за кордон він продовжив навчання в Los Angeles Film School, де здобував ступінь бакалавра з кінорежисури.

За наведеними в матеріалі даними, навчання в Los Angeles Film School коштувало 10,3 тисячі доларів за семестр, а повний курс складався з дев’яти семестрів. Загальна вартість такого навчання наближалася до 100 тисяч доларів.

У 2025 році Андрій завершив навчання, після чого отримав офіційний дозвіл на роботу у США. У публікації також зазначено, що він планує працювати у кіноіндустрії, використовує сценічне ім’я Andrew Vilange і вже зняв у Лос-Анджелесі короткометражний фільм Ink and Inspiration про незламність і креативність українського народу у воєнний час.

У цій історії важливими залишаються дві площини: публічна позиція народного депутата, який підтримує жорсткіший мобілізаційний контроль, і обставини, наведені щодо його синів. У суспільстві, яке живе в умовах воєнних обмежень та мобілізації рідних, така різниця викликає обурення.