Національні збори Франції одноголосно підтримали законопроєкт, який значно спрощує механізм повернення культурних цінностей, що були вивезені з колишніх колоніальних територій. Після того як документ на початку року схвалив Сенат, фінальне голосування дозволяє закону набрати чинності вже до початку літа.
Нова законодавча база регулює долю творів мистецтва та артефактів, які опинилися у Франції в період з 1815 по 1972 роки, тобто до моменту впровадження конвенції ЮНЕСКО про захист культурної спадщини.
Згідно з положеннями документа, реституції підлягають об’єкти, вивезені незаконним шляхом або із застосуванням сили. Водночас дію закону не поширили на державні архіви, предмети військового призначення та знахідки, отримані під час легальних археологічних розкопок. Для реалізації процедури країна-претендент має подати офіційний запит та надати докази неправомірності набуття Францією прав на конкретний артефакт. Розглядом таких справ займатимуться два спеціалізовані комітети, до складу яких увійдуть наукові експерти, музейні працівники, урядовці та представники держав-заявниць.
«Цей закон не вирішує всього і далекий від досконалості. Але відкриває стабільну рамку для реального прогресу в майбутньому», — переконана мистецтвознавиця Бенедикт Савуа.
Рішення парламенту стало логічним продовженням стратегії, яку ще у 2017 році задекларував Президент Франції Емманюель Макрон. Під час свого візиту до Буркіна-Фасо глава держави наголосив на неприпустимості ситуації, коли переважна більшість африканської культурної спадщини зберігається виключно в європейських фондах. Наразі офіційні запити на повернення своїх реліквій уже підготували Алжир, Бенін та Малі.
Фахівці зазначають, що близько 90% значущих об’єктів африканського мистецтва наразі перебувають поза межами континенту, що підкреслює масштабність майбутніх процесів.
«Африканська спадщина не має зберігатися виключно в європейських музеях і приватних колекціях», — підкреслив Президент Франції.
Попри консенсус під час голосування, документ викликав жваві обговорення серед французьких депутатів. Основні дискусії точилися навколо відсутності прямого згадування колоніалізму в юридичному тексті та встановлених часових обмежень. Проте більшість законодавців погодилися, що закон є необхідним кроком для відновлення історичної справедливості та налагодження нових культурних зв’язків із країнами Африки.
Запровадження чіткої правової процедури дозволить уникнути тривалих судових розглядів та політичних маніпуляцій навколо національних надбань. Очікується, що перші передачі артефактів відбудуться незабаром після завершення всіх формальних процедур, що ознаменує початок нового етапу в міжнародних відносинах Франції та її колишніх колоній.
