Науковці зробили відкриття, яке може змусити переглянути історію еволюції людини: на дні океану поблизу узбережжя Індонезії було знайдено затонуле місто, вік якого сягає 140 000 років. Про це пише видання Daily Mail.
У Мадурській протоці між островами Ява та Мадура під шарами мулу й піску археологи виявили череп Homo erectus — давнього предка людини. Його знайшли через понад 140 000 років після поховання. Дослідники вважають цю знахідку потенційним першим фізичним доказом існування загубленого світу доісторичної суші, відомої як Сундаленд. Колись цей масив землі з’єднував Південно-Східну Азію і являв собою велику тропічну рівнину. Разом із черепом у цьому затонулому місті було знайдено близько 6000 скам’янілостей тварин 36 видів, зокрема комодських драконів, буйволів, оленів і слонів.
На деяких рештках тварин виявлено порізи, які, найімовірніше, були зроблені навмисно — це може свідчити про те, що ранні люди застосовували розвинені стратегії полювання. Ці знахідки дозволяють зазирнути в давню історію людства, вивчити давно затоплені землі Сундаленду та з’ясувати, як ранні людські популяції адаптувались до змін навколишнього середовища.
Череп, який пролежав під мулом 140 000 років, лише нещодавно було ідентифіковано як такий, що належить Homo erectus. Вперше ці скам’янілості було виявлено ще у 2011 році працівниками, які видобували морський пісок, проте лише нещодавно вчені змогли їх точно датувати й визначити, до кого вони належать. Це стало важливою подією для палеонтології.
Як пояснив керівник дослідження, археолог Лейденського університету в Нідерландах Гарольд Бергхейс, цей період в історії гомінінів у регіоні відзначався великою морфологічною різноманітністю та високою мобільністю людських популяцій.
Між 14 000 і 7 000 років тому танення льодовиків призвело до підвищення рівня світового океану на 120 метрів, внаслідок чого рівнини Сундаленду були затоплені. Тепер, завдяки збереженим у мулі решткам, науковці можуть детально дослідити той світ.
Аналізуючи шари осадових порід, де були знайдені скам’янілості, дослідники виявили цілу систему давніх річкових долин, зокрема річки Солок, яка колись перетинала нині затоплений шельф Зонда. Відкладення вказують на існування річкової екосистеми, що процвітала наприкінці середнього плейстоцену.
Поряд із черепом було знайдено тисячі скам’янілостей тварин, зокрема комодських варанів, буйволів, оленів і слонів. Всі вони допомагають реконструювати середовище існування того часу. Homo erectus, якого представляє знайдений череп, вважається важливою віхою в історії еволюції людини. Це були перші гомініди, які за своєю фізіологією нагадували сучасну людину: високі, м’язисті, з довгими ногами й коротшими руками.
Під час дослідження науковці використали оптично стимульовану люмінесценцію на кварцових зернах, що дозволило встановити момент останнього потрапляння сонячного світла на ці відкладення. Таким чином, було визначено, що вік знахідок коливається в межах 162 000 – 119 000 років.
Два фрагменти черепа — лобова й тім’яна кістки — були порівняні з відомими рештками Homo erectus зі стоянки Самбунгмакан на острові Ява. Подібність підтвердила приналежність кісток до Homo erectus і розширила відомі межі поширення цього виду.
Дослідження вперше надає прямі докази присутності стародавніх предків людини в ландшафтах, які нині затоплені. Воно кидає виклик попереднім уявленням про географію розселення Homo erectus і підкреслює значення затоплених територій у вивченні еволюції та міграцій людства по всій Південно-Східній Азії.
