Навчання у тіні війни та холодних класів: школи в Калуші перейшли на дистанційне навчання 

Діти, які сьогодні зростають в умовах війни, стикаються з численними викликами, котрі важко було б уявити ще кілька років тому. Для них школа вже давно перестала бути лише місцем здобуття знань: вона стала прихистком від повітряних тривог, осередком психологічної підтримки та простором, де можна бодай на кілька годин забути про небезпеку. Проте до труднощів, спричинених війною, дедалі частіше додаються й інші проблеми — відсутність належних умов для навчання через перебої з електропостачанням, збої в роботі інтернету, а тепер ще й нестача тепла в класах, що змушує дітей і вчителів повертатися у віртуальний формат.

Калуські школи та вимушений перехід на дистанційку

У Калуській громаді на Івано-Франківщині одразу вісім шкіл з 20 жовтня змушені були перейти на дистанційне навчання через відсутність теплопостачання. Це рішення ухвалили педагогічні ради навчальних закладів, розуміючи, що холодні класи стають небезпечними для здоров’я дітей і створюють додатковий стрес для вчителів. До переліку шкіл, які тимчасово закрили двері для очного навчання, увійшли ліцеї № 2, 4, 5, 6, 7, 10, науковий ліцей імені Бахматюка та початкова школа № 11.

Водночас у місті продовжують працювати ліцеї № 1 і № 3, а також дитсадки «Барвінок» і «Кобзарик», де тепло подали раніше. У селах громади ситуація дещо краща: у Тужилівському та Боднарівському ліцеях 20 жовтня опалення вже запустили, і на той момент усі школи та дитсадки старостинських округів отримали тепло.

Проблема з відсутністю тепла у школах Калуша має кілька причин. Насамперед, у місті фіксують численні пориви тепломереж. Лише 20 жовтня станом на 13:10 було зафіксовано три пошкодження на різних вулицях. Одним із найбільш проблемних місць стала ділянка в районі квіткового ринку, де ремонтники працювали без вихідних. Завершивши цю ділянку, вони мали перейти до ліквідації проблем у так званому 43-му мікрорайоні, де розташовані ліцеї № 2 і № 10, а також кілька будинків на проспекті Лесі Українки.

Ще однією перепоною є бюрократичні процедури. Калуські котельні, які працюють на газі, можуть запустити лише після погодження та підписання договорів із «Нафтогазом України». На той момент місто лише очікувало дозволу, адже без офіційного підтвердження газовики не мають права розпломбувати котельні й почати постачання.

Певна частина бюджетних установ Калуша, зокрема школи й дитсадки, підключені до твердопаливних котелень, які запустили ще 9 жовтня. Натомість медичні заклади отримали тепло ще раніше: для міської та районної лікарень опалювальний сезон стартував 3 жовтня. Це свідчить про пріоритетність сфери охорони здоров’я, проте для освітніх установ залишилися ризики, пов’язані із затримками запуску газових котелень.

Вплив на дітей і громаду

Для школярів вимушений перехід на дистанційне навчання є подвійним ударом. З одного боку, це продовження досвіду онлайн-уроків, який уже залишив по собі відбиток у роки пандемії та на початку війни. З іншого боку, нинішня ситуація сприймається ще болючіше, адже діти сподівалися на повернення до звичного навчального процесу в класах, який дає більше живого спілкування і створює відчуття стабільності.

Вчителі ж опиняються у складному становищі: їм доводиться перебудовувати уроки, використовуючи цифрові платформи, водночас контролюючи мотивацію та рівень засвоєння знань, що в умовах дистанційки значно складніше. Для батьків додатковим тягарем стає необхідність організовувати робочий простір вдома і стежити за навчанням дітей, особливо у початкових класах.

Історія з відсутністю тепла в школах Калуша є лише одним з прикладів того, як війна і пов’язані з нею труднощі впливають на повсякденне життя українських дітей. Вони змушені вчитися не тільки в умовах постійних тривог і небезпеки, а й долати перешкоди, що виникають через зношену інфраструктуру та складну енергетичну ситуацію.

Цей випадок показує, наскільки важливим є своєчасний ремонт мереж, налагоджена співпраця місцевої влади з державними підприємствами та увага суспільства до умов навчання дітей. Адже від того, чи матимуть учні теплі й безпечні класи, залежить не лише якість освіти, а й їхнє елементарне відчуття захищеності у світі, який і так забрав у них надто багато.