Минулого разу ІА”ФАКТ” писало про заяви прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска про російську причетність до підготовки глобальних терактів, спрямованих на знищення літаків у повітрі. Він зазначив, що польська сторона активно запобігає цим диверсійним операціям, що загрожують багатьом країнам світу. Серед фактів, що підтверджують серйозність ситуації, Туск навів випадки із запальними пристроями, виявленими влітку у Великій Британії, Німеччині та Польщі. Зокрема, вибухонебезпечні посилки були знайдені на складі в Бірмінгемі та на злітній смузі аеропорту Лейпцига. Один із таких пристроїв навіть спричинив пожежу під час транспортування.
Роль географії, логістики та співпраці НАТО
Варто зазначити, що відправною точкою для посилок із вибуховими пристроями стала Литва через її географічне розташування та роль у міжнародній логістиці. Як частина Шенгенської зони, прибалтійська держава має спрощені митні процедури, що може створити можливості для нелегального перевезення небезпечних вантажів. Крім того, Литва межує з Росією та активно критикує її політику, що робить країну ціллю гібридних дій.
Туск зазначив, що ці події можуть бути частиною ширших планів Росії щодо дестабілізації міжнародної безпеки та посилення напруги не лише в Європі, а й у США. У цьому контексті важливо розуміти, як саме розвідслужби виявили ці загрози та чи є ця ситуація прикладом покращеної співпраці між країнами НАТО.
Виявлення таких загроз стало можливим завдяки розвиненим методам безпеки. Розвідслужби моніторили логістичні ланцюги та ідентифікували підозрілі посилки за допомогою сучасних систем перевірки вантажів на вибухові речовини. Бази даних допомогли аналізувати маршрути доставки, визначаючи аномалії. У викритті цих операцій важливу роль грали агентурна діяльність і перехоплення інформації. Значну частину роботи склав обмін інформацією між країнами НАТО, що дозволив об’єднати окремі інциденти в єдину картину загрози.
Після заяви прем’єр-міністра Польщі про підготовку Росією глобальних терористичних дій, Кремль відкинув звинувачення, назвавши їх “безпідставними”. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський підкреслив, що Європа вже перебуває під ударом Росії через гібридні методи – політичні вбивства, кібернапади, акти саботажу та підпалів.
Наразі детальної інформації про офіційну реакцію інших країн, крім США, немає. З огляду на серйозність звинувачень, можна припустити, що вони викликали обговорення на міжнародному рівні. Щодо впровадження додаткових заходів безпеки, конкретних дій з боку Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) наразі немає. Проте, характер загрози вимагає посилити процедури безпеки, зокрема, підвищити контроль вантажів та посилок, активізувати обмін інформацією між країнами-членами ІКАО та оновити існуючі протоколи безпеки.
Як можна оптимізувати надійність міжнародної системи перевезень
Ці події вказують на вразливості у міжнародній системі перевезень. На кожному з етапів логістичних ланцюгів можуть виникати прогалини в контролі, що дозволяє небезпечним вантажам уникати виявлення. Фіктивна документація та фальшива інформація про вантаж є поширеними методами зловмисників.
Посилюють проблему і обмежені ресурси для перевірки вантажів, особливо в країнах із високим обсягом транзиту. Не завжди митні та транспортні служби мають можливість перевіряти кожен вантаж. Ускладнюють виявлення небезпечних перевезень і недоліки у міжнародному обміні інформацією про підозрілі вантажі.
Для зменшення цих ризиків необхідно посилити міжнародну співпрацю, обмін інформацією, використання новітніх технологій для сканування та перевірки вантажів, а також запровадити суворіші процедури контролю на всіх етапах транспортування.
Правові наслідки для Росії у разі доведення її причетності до підготовки терактів
Якщо буде доведено причетність Росії до організації терористичних дій, вона буде визнана державою-спонсором тероризму. У цьому випадку Радбез ООН може запровадити міжнародні санкції, включаючи замороження активів, ембарго на торгівлю та обмеження дипломатичних відносин. Постраждалі країни можуть звертатися до Міжнародного суду ООН із позовами про відшкодування збитків, а Міжнародний кримінальний суд може розглядати дії Росії як воєнні злочини чи злочини проти людяності.
Це також поглибить міжнародну ізоляцію Росії та посилить санкції, спрямовані на ослаблення її економіки. Відносини між Росією та НАТО загостряться ще більше, що підвищить військову присутність на східному фланзі та посилить підтримку України.
Як небезпечні посилки стали символом гібридної війни
Використання пошти для терористичних атак показує, як змінилися методи ведення конфліктів. Замість відкритих боїв, сучасні війни все більше стають гібридними, де атаки спрямовані не лише на фізичне знищення, але й поширення страху та хаосу.
Ми живемо у світі, де навіть простий конверт може стати загрозою. Це вимагає нових підходів до безпеки та готовності протистояти новим формам терору, що поєднують жорстокість і креативність, страх і несподіваність. Так, сумно відомий “Унабомбер” Тед Качинський у 1970–1980-х поштою відправляв вибухові пристрої до університетів і авіакомпаній. Він ненавидів технологічний прогрес, але його дії показали, що навіть одна людина може тримати в напрузі цілу країну, використовуючи звичайні листи як зброю.
Після терактів 11 вересня 2001 року в США сталися атаки з використанням листів зі спорами сибірської виразки. Перший випадок стався 18 вересня 2001 року, коли десятки листів зі спорами сибірської виразки надійшли до кількох офісів ЗМІ та двом сенаторам. Внаслідок цих атак 22 людини заразилися, 5 з них померли.
Цей метод використання пошти для терористичних атак все ще актуальний. Наприклад, у 2010-у політичний конфлікт у Греції призвів до розсилки вибухівки через дипломатичні канали. У 2018-у в США поновилася хвиля терору, коли політичним діячам та громадським лідерам поштою надсилали підозрілі пакети з вибухівкою. У всіх цих випадках головним інструментом впливу були страх і хаос.
Чому популярністю у терористів користується магній
Розгадка цього феномену досить проста. Запальні пристрої на основі магнію є простими, але дуже ефективними диверсійними засобами, що створюють серйозну загрозу складам чи авіаційним вантажним відсікам. Їхня конструкція та вибір матеріалів максимізують руйнівний ефект та ускладнюють ліквідацію наслідків.
Основою таких пристроїв є компактний корпус, замаскований під звичайні побутові предмети, наприклад, електронний масажер. Усередині міститься запалювальний механізм, який може бути активований електронним таймером, хімічним детонатором чи тепловим сенсором. Для горіння використовується магній, що забезпечує дуже високу – до 3000°C – температуру та виділяє інтенсивне світло, здатне засліплювати або дезорієнтувати людей.
Така висока температура горіння пошкоджує металеві поверхні та спричиняє масштабні пожежі. Цікаво, що традиційний засіб тушіння пожежі – вода – в таких умовах не допомагає, а навпаки, виділяє водень, що посилює полум’я. Для боротьби з такими пожежами потрібні спеціальні порошкові вогнегасники або інертні матеріали, які не завжди доступні, особливо на борту літаків.
Полегшують поширення вогню можуть легкозаймисті речовини – папір чи парафін, – що містяться у пристроях. Їхній запалювальний механізм налаштований так, щоб пристрій спрацьовував у потрібний момент – під час транспортування або зберігання.
Небезпека таких пристроїв – не лише у високій температурі горіння, але й у складності їх виявлення. Маскуючись під побутові товари, вони не викликають підозр, проходячи через стандартні перевірки.
Так вони потрапляють в транспортні системи та зберігаються серед інших легкозаймистих вантажів. Очевидно, що у випадку з літаком це може призвести до катастрофи, оскільки висока температура і складність гасіння магнієвого полум’я створюють критичні ризики для авіаційної безпеки.
…Світ стоїть на порозі нової епохи війни, де традиційні битви поступаються місцем хитрощам і тіні. У цих змаганнях сили більше не зіштовхуються відкрито – їхнє поле бою розпливається в кібератаках, дезінформаційних кампаніях та терорі. Це не лише руйнує державні інститути, але й залишає глибокі шрами у свідомості суспільства.
Сучасні технології доставки перетворюються на інструмент невидимого вторгнення, коли небезпечні посилки стають зброєю. Виявлення таких атак – мов пошук примари у сутінках. Ця загроза змушує держави переглядати свої підходи до захисту, а міжнародну спільноту – до координації зусиль у боротьбі з новою небезпекою.
Світ стає менш передбачуваним, а ризики для глобальної безпеки – більшими, ніж будь-коли раніше. У цій грі на виживання лише ті, хто здатен протистояти невидимому ворогу, зможуть захистити своїх людей.
Тетяна Вікторова
