Нові мита США: що означає рішення Трампа для України у змінному світі глобальної торгівлі

Рішення адміністрації Дональда Трампа про запровадження єдиного митного тарифу на імпорт у США фактично означає різке загострення торговельної політики однієї з найвпливовіших економік світу. На тлі зростаючої політичної турбулентності, відновлення світової інфляції, конфліктів за доступ до ринків і ланцюгів постачання, крок Сполучених Штатів до підвищення тарифів є не просто економічною мірою. Це сигнал про перегляд самої логіки глобалізованої торгівлі, в якій більше не діють усталені правила доби СОТ. Для України це питання не зводиться лише до експортної статистики, воно зачіпає можливості для розширення присутності на ринках, перегляду торговельної стратегії, умов інвестування й здатності адаптуватися до нової реальності, в якій преференції, альянси й гнучкість стають важливішими, ніж загальні правила.

Ярослав Железняк про нові мита: як це стосується України

2 квітня 2024 року президент США Дональд Трамп підписав указ про запровадження базового імпортного мита у розмірі 10% для більшості країн світу. Паралельно встановлені індивідуальні зворотні тарифи для тих держав, які мають суттєвий торговельний профіцит у відносинах зі США. Ці мита набувають чинності вже 9 квітня. У переліку країн із найвищими ставками — Вʼєтнам (46%), Китай (34%), Європейський Союз (20%), Тайвань, Південна Корея, Японія, Індія. Україна, попри низький обсяг експорту до США, також потрапила до списку — з найменшим можливим тарифом у 10%.

Народний депутат України Ярослав Железняк, вважає, що ці обмеження не мають критичного характеру для української економіки: щорічний експорт до США становить менш ніж 1 млрд доларів, що складає приблизно 2% від загального обсягу. Основу поставок складає металопродукція, яка вже обкладається 25% митом ще з березня, а також аграрна продукція, для якої підвищені тарифи прогнозувалися ще раніше. Водночас імпорт зі США в Україну майже в п’ять разів більший, що пояснює м’якіші умови для Києва. Саме це, на думку депутата, створює можливість для України активізувати переговори з іншими країнами, які можуть втратити частину своїх ринків через торговельну відповідь США.

“Коротко і тезово:
1) Не сильно. Наш експорт туди навіть не дотягує до мільярда і 2% від всього що ми кудись експортуємо.

2) 🇺🇸США до нас завозять майже на 3 млрд, взагалі 5 разів більше. Тому ми отримали «лайт» тариф у лише 10%.

3) Більше всього ми возили металургійну продукцію, але там вже і так з березня для нас тариф 25% на сталь та алюміній.
Ще труби, але там теж тариф вже є +антидемпінг.

4) Ще десь третину експорту складає аграрна та харчова продукція. Але там теж вже і так очікували з квітня тариф.

Ну тому не катастрофа, особливо коли для інших умови гірші (наш тариф 10% це ж не 54% як у Китаю).

Тут маленький нюанс, зараз то ЄС, Китай, Індія та інші на продукцію з США у відповідь теж запровадять тарифи…. І тут для нас відкривається вікно можливостей зайти на їх ринок)”, – написав Железняк в Телеграм.

Данило Гетманцев про глобальний контекст

На перший погляд, запровадження мит у США не має негайного впливу на українську економіку. Але в довшій перспективі воно створює значно ширший ефект. Голова парламентського Комітету з фінансів Данило Гетманцев наголошує, що торговельні війни ніколи не проходять безслідно — вони здатні порушити глобальні ланцюги постачання, сповільнити обіг капіталу, викликати зростання цін і тиснути на економічне відновлення вразливих країн. За його словами, світ вступає у фазу, де колективні інститути — такі як СОТ — втрачають вплив, а економічна політика все більше набирає риси односторонніх рішень, які запускають ланцюгові реакції у відповідь.

Гетманцев також попереджає про можливе зростання глобальної інфляції, падіння темпів розвитку, перебудову виробничих ланцюгів і зменшення соціального добробуту — усе це вдарить насамперед по країнах, що не мають достатніх ресурсів для швидкої адаптації. Для України загроза полягає не стільки в самих тарифах, скільки у зміні правил гри: уповільнення міжнародної торгівлі, зниження попиту на сировину, переорієнтація інвесторів на ринки з більшою передбачуваністю.

“Можна констатувати, що:

1. Десятиліття глобальної торгівлі заснованої на правилах (ВТО) канули в лету. Попереду нас чекає ризики масованої торгівельної війни – найбільші економіки світу у переважній кількості точно не будуть сидіти склавши руку і залишати одностороннє підвищення тарифів США (як би воно не обґрунтовувалось) без відповіді.

2. Великі глобальні корпорації будуть намагатись обійти тарифи через перенесення виробництв до США (де там на це розраховують), багато країн намагатимуться домовитись із США в односторонньому порядку зменшивши тарифи, але для США це дуже ризикована стратегія. Вона може не спрацювати, поглибивши ізоляцію країни на континенті.

3. Прямий і очевидний наслідок – зростання цін і глобальної інфляції, сповільнення світової торгівлі, порушення у глобальних ланцюгах створення доданої вартості і як наслідок зниження темпів зростання глобальної економіки. Всі ці висновки справедливі як для світової економіки, так і для окремих країн, які зіштовхнуться із зростаючою інфляцією, падінням суспільного добробуту і спадаючими темпами економічного розвитку.

4. України не має у переліку країн, на які розповсюджується підвищений індивідуальний зворотній тариф, тобто діятиме базове мито у 10%. Цікаво буде дізнатись позицію Міністерства економіки щодо зворотних дій, якщо такі будуть. В теорії цей крок призведе до здорожчення імпорту, зростання цін, збільшення торгівельного дефіциту і негативно вливатиме на економічне відновлення.
Як воно буде – звісно подивимось, але торгівельні війни дуже рідко призводять до позитивних обоюдних результатів”, – написав Гетманцев Телеграм.

Потенційні вікна можливостей: чи зможе Україна використати ситуацію

Попри загрози, деякі українські експерти бачать у цій ситуації і можливості. Якщо країни ЄС, Китай, Індія, Південна Корея й інші зіткнуться з ускладненнями при постачанні продукції до США, це може відкрити для України нові ніші. Теоретично українські виробники можуть запропонувати альтернативу окремим видам сировини, сільськогосподарських товарів або навіть компонентів, якщо спроможуться швидко адаптуватися до регуляторних умов американського ринку. Проте реалізація таких можливостей вимагатиме високого рівня дипломатичної активності, гнучкої митної політики, чіткої комунікації з бізнесом і здатності уряду реагувати не реактивно, а на випередження.

Водночас очевидно, що сам факт присутності України у “групі 10%” може бути сигналом для стратегічного планування. Це не виключає нових переговорів щодо окремих товарних позицій, створення двосторонніх торговельних винятків або участі в більш глибоких економічних партнерствах із США. Залишається відкритим питання: чи буде Україна просто країною, яку оминули найгірші умови, чи спробує скористатися моментом, щоб перетворити кризу світової торгівлі на шанс переглянути свою присутність у глобальних ланцюгах.