Цієї ночі українські міста знову не спали.
Київ, Харків, Дніпро, Одеса. Повітряні тривоги, вибухи, укриття, повідомлення від рідних у месенджерах. Для когось це була ще одна страшна ніч війни. Для когось – ніч перед Національним мультипредметним тестом.
Вранці після обстрілів тисячі підлітків мали сісти за комп’ютери й кілька годин поспіль виконувати завдання з чотирьох предметів. Від результату цього тесту залежить вступ до університету, бюджетне місце, а іноді й сама віра в те, що роки навчання не були марними.
Саме тому цьогорічне НМТ викликало таку хвилю емоцій у соціальних мережах.
І справа навіть не лише в балах.
Покоління, яке не мало нормальної школи
Нинішні випускники – це діти, які фактично живуть у режимі постійної освітньої кризи з весни 2020 року.
Спочатку був COVID-19 із дистанційним навчанням, технічними проблемами та втраченими роками соціалізації. Потім почалося повномасштабне вторгнення. Для багатьох шкільні уроки перетворилися на заняття між повітряними тривогами, відключеннями світла, евакуаціями та переїздами.
У соцмережах батьки та вчителі ставлять просте запитання: якщо держава визнає, що це покоління навчалося в екстремальних умовах, то чому вимоги до нього виглядають так, ніби воно отримало повноцінну освіту в стабільний мирний час?
Особливо гостро це питання звучить після чергових масованих атак, коли дитина після ночі в укритті повинна демонструвати максимальну концентрацію та холодний розум.
«Відмінники провалюються, а випадкові відповіді спрацьовують»
Однією з головних тем обговорення стали результати дітей, які роками сумлінно готувалися до вступу. У соціальних мережах з’явилися десятки історій про випускників, які стабільно показували високі результати на пробних тестуваннях, займалися з репетиторами, перемагали на олімпіадах, але на реальному НМТ отримали значно нижчі бали, ніж очікували.
Особливо часто згадується математика. Батьки розповідають про дітей із сильними шкільними результатами, які не змогли подолати бажаний поріг. Водночас лунають і протилежні історії: учасники зі слабшою підготовкою набирали прийнятні бали завдяки вдалим відповідям у тестових завданнях.
Такі випадки не доводять недосконалість тесту самі по собі. Але вони формують відчуття несправедливості. А саме відчуття несправедливості сьогодні є, мабуть, головною емоцією навколо НМТ.
Чотири предмети за один день
Навіть серед тих, хто підтримує високі освітні стандарти, є одна претензія, яка повторюється чи не найчастіше.
Чотири предмети в один день.
Батьки нагадують, що під час ЗНО кожна дисципліна складалася окремо. Учні мали час перепочити, переключитися, підготуватися, бодай морально, до наступного іспиту.
Тепер же потрібно протягом кількох годин поспіль переходити від математики до історії, від історії до української мови, а потім ще й до предмета за вибором.
У коментарях люди ставлять риторичне запитання: чи багато дорослих змогли б успішно пройти чотири різнопланові екзамени поспіль після безсонної ночі?
Для багатьох проблема полягає не стільки у складності завдань, скільки в навантаженні на увагу, пам’ять та психологічну витривалість.
Чи справді тести стали складнішими?
Однозначної відповіді наразі немає.
Однак дискусію підсилила історія вчительки історії України та методистки з 18-річним досвідом викладання Оксани Поліщук. Вона вирішила скласти НМТ разом із випускниками та отримала 183 бали.
Педагогиня розповіла, що тест охоплював усі періоди, передбачені програмою, але окремі тематичні блоки були представлені нерівномірно. Її здивувала кількість завдань із деяких історичних періодів та окремі питання, які вимагали не лише знань, а й складного аналізу.
Втім сама вчителька не назвала тест несправедливим. Навпаки, вона зауважила, що надлишок знань іноді змушує шукати складні пояснення там, де потрібна проста відповідь.
Ця історія стала показовою не тому, що досвідчений учитель отримав не максимальний результат. А тому, що вона продемонструвала: навіть фахівці визнають високий рівень складності та психологічного навантаження під час тестування.
Вища освіта для всіх чи не для всіх?
У дискусії є й інша позиція.
Частина коментаторів наголошує: проблема не в тому, що тест складний, а в тому, що українське суспільство десятиліттями сприймало диплом про вищу освіту як обов’язковий етап життя.
Прихильники цієї точки зору нагадують, що країні потрібні не лише юристи, економісти та менеджери, а й кваліфіковані технічні спеціалісти, робітничі кадри, фахівці професійної освіти.
На їхню думку, зниження вимог не розв’яже проблему якості освіти.
Проте навіть багато прихильників високих стандартів погоджуються: держава має запропонувати цьому поколінню більше підтримки. Не менше вимог, а більше можливостей – підготовчих програм, додаткових освітніх маршрутів, права на другу спробу без відчуття життєвої катастрофи.
Найболючіше питання
Можливо, головна причина суспільної реакції полягає не в балах і навіть не в тестах.
Українські підлітки сьогодні дорослішають у країні, де багато речей здаються несправедливими. Вони втратили звичне дитинство через пандемію. Вони живуть під час великої війни. Вони проводять ночі в укриттях. Вони бачать руйнування міст і постійно чують слово «невизначеність».
І коли після всього цього дитина, яка роками старанно вчилася, отримує результат, що перекреслює її мрію про омріяний університет, їй дуже важко повірити, що це лише тест.
Саме тому дискусія навколо НМТ сьогодні виходить далеко за межі освіти.
Насправді це розмова про те, чи здатна держава побачити в цих вступниках не просто абітурієнтів, а покоління, яке вже заплатило за своє дорослішання надто високу ціну.
«Тести не є складними». Чому відповідь МОН не знімає головних питань
На тлі численних скарг батьків, учителів та самих вступників свою позицію озвучив міністр освіти і науки України Оксен Лісовий. В інтерв’ю він заявив, що завдання НМТ не є надзвичайно складними. За його словами, представники міністерства також періодично проходять тестування для оцінки рівня складності, а середні результати учасників свідчать про те, що більшість вступників успішно долають необхідний поріг.
Сам по собі цей аргумент виглядає логічним. Держава повинна підтримувати стандарти освіти й не може автоматично знижувати вимоги через суспільне невдоволення результатами.
Однак проблема полягає в тому, що сьогоднішня дискусія значно ширша за питання складності окремих завдань.
Батьки та вчителі говорять не лише про те, чи можна розв’язати конкретну задачу з математики або відповісти на запитання з історії. Вони ставлять питання про умови, в яких складається цей тест. Про чотири предмети в один день. Про дітей, які навчалися між карантинами, дистанційкою та війною. Про випускників, які після нічних обстрілів їдуть на іспит, від результатів якого залежить вступ до університету.
Коли чиновники відповідають на суспільне занепокоєння тезою «тести не є складними», вони фактично сперечаються з аргументом, якого багато хто навіть не висуває. Для значної частини критиків проблема не в самому рівні завдань, а в тому, чи враховує система реальність, у якій опинилося нинішнє покоління випускників.
Показово й те, що у відповідь на критику міністр нагадав: НМТ не є єдиним освітнім маршрутом, адже випускники можуть обирати коледжі, професійну та фахову передвищу освіту. Формально це правда. Проте для багатьох родин така аргументація звучить як підміна предмета дискусії. Адже більшість обговорює не престиж університетської освіти і не цінність робітничих професій, а те, наскільки справедливими є правила гри для дітей, які завершують школу під час війни.
Саме тому головне питання, яке сьогодні лунає в соцмережах, звучить не «чи мають тести бути простішими?», а «чи достатньо система враховує ціну, яку це покоління вже заплатило за свою освіту?».
