Омбудсман звернувся до правоохоронних органів щодо російського “банку даних” українських дітей
Тема захисту українських дітей, вивезених або утримуваних на тимчасово окупованих територіях, залишається однією з найболючіших у контексті війни. Вона поєднує в собі питання національної безпеки, міжнародного права та гуманітарної відповідальності, адже мова йде не лише про майбутнє окремих родин, а й про збереження цілого покоління. Будь-які факти, які свідчать про системне втручання окупаційної влади в життя українських дітей, викликають глибоке обурення та потребують негайної реакції як з боку українських інституцій, так і від міжнародної спільноти. Останні повідомлення про існування в Росії так званого «банку даних» українських дітей, з яких можна «обрати» дитину для усиновлення, стали черговим доказом того, що порушення прав наймолодших громадян України набули організованого та цинічного характеру.
Реакція Лубінця на існування в Росії «банку даних» українських дітей
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що направив офіційні листи до правоохоронних органів України для належного реагування на виявлений факт. Йдеться про створення у Росії онлайн-ресурсу, на якому публічно розміщено інформацію про українських дітей з тимчасово захоплених територій, причому доступ до цих даних подано у форматі, який імітує «вибір» товару в інтернет-магазині. За словами омбудсмана, це не лише принижує гідність дітей, а й є прямим порушенням міжнародних норм та українського законодавства, оскільки йдеться про незаконне усиновлення неповнолітніх, яке російська сторона практикує щонайменше з 2014 року і, за наявними ознаками, продовжує й дотепер.
Лубінець наголосив, що подібні дії російської влади є елементом цілеспрямованої геноцидної політики щодо українського народу. Використання дітей у таких схемах він розцінює як один із найбільш цинічних і небезпечних методів, оскільки воно несе загрозу ідентичності, культурі та майбутньому нації. Омбудсман окремо підкреслив, що розповсюдження персональних даних дітей та пропозиції щодо їхнього «усиновлення» на сумнівних платформах мають усі ознаки торгівлі людьми, що є тяжким міжнародним злочином.
У зверненні до правоохоронних органів він закликав провести комплексну перевірку та вжити необхідних заходів, аби задокументувати цей випадок і притягнути винних до відповідальності. Лубінець також підкреслив, що повернення всіх українських дітей, незаконно вивезених до Росії чи утримуваних на окупованих територіях, є беззаперечним пріоритетом для держави. За його словами, йдеться не лише про відновлення прав конкретних дітей, а й про питання їхнього життя та безпеки, які щодня залишаються під загрозою.
Він звернувся до міжнародної спільноти із закликом до рішучих дій, зазначивши, що Україна розраховує на підтримку партнерів у боротьбі з такими порушеннями. Омбудсман висловив сподівання, що злагоджені зусилля українських і міжнародних організацій дозволять швидше знаходити та повертати дітей, а також унеможливлять подібні випадки у майбутньому. Таким чином, випадок із «банком даних» у Росії став не лише черговим викликом для українських інституцій, а й тестом для світової спільноти на здатність оперативно реагувати на порушення, які стосуються найбільш вразливої категорії населення — дітей.
Міжнародно-правова кваліфікація дій Росії та можливі механізми їхнього оскарження
З позиції міжнародного права ситуація з так званим «банком даних» українських дітей у Росії містить ознаки одразу кількох тяжких злочинів. Передусім, примусове переміщення дітей з окупованих територій та їхнє усиновлення громадянами РФ порушує статтю 49 IV Женевської конвенції 1949 року, яка прямо забороняє депортацію цивільного населення, зокрема неповнолітніх, з окупованих територій. Такі дії також підпадають під статтю II Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього 1948 року, де передбачено, що насильницьке переміщення дітей з однієї національної групи до іншої є однією з форм геноциду.
Крім того, у статтях 7 та 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) незаконне переміщення та передача дітей визначаються як злочини проти людяності та воєнні злочини. Саме за ці епізоди МКС уже видавав ордери на арешт високопосадовців Росії, зокрема Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової, уповноваженої з прав дитини при президенті РФ. Однак випадок з відкритим онлайн-ресурсом, де дітей фактично «пропонують» для усиновлення, створює новий рівень доказової бази, оскільки йдеться про публічне документування незаконної діяльності.
В аспекті прав дитини ці дії грубо порушують Конвенцію ООН про права дитини, яку ратифікували як Україна, так і Росія. Зокрема, стаття 21 вимагає, щоб усиновлення здійснювалося лише в найкращих інтересах дитини, з урахуванням її національного та культурного походження, а стаття 8 гарантує право на збереження ідентичності, включно з громадянством та сімейними зв’язками.
Механізмів міжнародного оскарження таких дій існує кілька. Першим і ключовим є продовження співпраці з МКС для розширення вже відкритих проваджень, включно з передачею нових доказів, зібраних українськими та міжнародними організаціями. Другим напрямком може стати подання міждержавної скарги до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) за статтями 3 та 8 Європейської конвенції з прав людини, що стосуються заборони нелюдського поводження та права на повагу до приватного і сімейного життя.
Окремо важливим є використання інструментів Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї ООН для політичного та дипломатичного тиску на Росію. Резолюції, навіть якщо вони не мають прямої юридичної сили, створюють підґрунтя для подальших санкцій і підсилюють легітимність вимог України у світовому масштабі.
Додатковим кроком може стати ініціювання створення спеціального міжнародного трибуналу чи робочої групи під егідою ООН, яка б займалася саме злочинами проти українських дітей. У перспективі це дозволить систематизувати усі випадки незаконного переміщення, депортації та усиновлення, щоб жоден з них не залишився поза увагою і без юридичної оцінки.
