Павло Романюк про ризики неповного складу Верховної Ради: що загрожує парламенту під час війни

У нинішній ситуації, коли Україна тривалий час перебуває в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується запровадженням воєнного стану, питання повноважності Верховної Ради набуває особливої ваги. Конституція встановлює чітку норму: парламент може здійснювати свою діяльність лише за умови наявності не менше ніж 300 депутатів. І хоча зараз формально ця межа ще не перейдена, Верховна Рада стрімко втрачає склад, і це ставить перед державою нові ризики.

Радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк вважає, що актуальність проблеми зростає на тлі нестабільного політичного ландшафту, воєнної ситуації й неможливості проведення виборів. За його словами, станом на липень 2025 року у Верховній Раді працює 397 народних депутатів з передбачених 450. І хоча парламент є повноважним, вже зараз виявляються об’єктивні труднощі, пов’язані з досягненням згоди під час голосувань.

Особливо, зазначає Романюк, ці труднощі проявилися під час голосування за новий склад уряду, який очолила Юлія Свириденко. Коаліційна фракція «Слуга народу» не змогла власними силами забезпечити 226 голосів, що свідчить про втрату де-факто монобільшості та потребу в голосах інших політичних сил. Всі ці обставини демонструють, що Верховна Рада функціонує в дедалі складніших умовах, а ухвалення рішень усе частіше залежить від ситуативних домовленостей.

Правник наголошує, що зменшення кількісного складу парламенту є не лише питанням ефективності роботи, а й конституційною легітимністю. Конституція визначає щонайменше 300 депутатів для ухвалення рішень. У разі, якщо їх стане менше, парламент втрачає повноважність, і його діяльність має бути зупинена до моменту складання присяги новообраними депутатами. Тому процес заміщення вакантних місць має ключове значення для збереження стабільності політичної системи в Україні.

Романюк наводить історичний приклад 2007 року, коли понад 150 депутатів від «БЮТ» та «Нашої України» склали мандати. Це спричинило зменшення кількості парламентарів до рівня нижче 300 і дало підстави президенту для розпуску Верховної Ради. Тоді вдалося призначити позачергові вибори й оновити склад парламенту, але зараз цей сценарій неможливо реалізувати через воєнний стан. Він також звертає увагу на механізми, які дозволяють заповнювати вакантні депутатські мандати. З огляду на те, що парламент нинішнього скликання обраний за змішаною виборчою системою, варіанти заміщення залежать від того, як саме обирався депутат. Половина складу Верховної Ради сформована за пропорційною системою — через закриті партійні списки. Інша — за мажоритарною, тобто через одномандатні округи. У першому випадку можливе заміщення через список партії, у другому — лише через проміжні вибори в окрузі.

Павло Романюк зазначає, що якщо мандат втрачає депутат, обраний за списком, Центральна виборча комісія визнає обраним наступного за черговістю кандидата. Однак якщо список вичерпано, мандат залишається вакантним. У випадку з партією «Слуга народу» список добіжить кінця ще після втрати 51 мандата. Тобто йдеться про обмежену здатність поповнювати склад парламенту навіть за чинними правилами.

Окремо він згадує норму, яка раніше дозволяла партіям після виборів викреслювати кандидатів зі списку, тим самим не допустивши їх до мандата. Цей механізм так званого «партійного диктату» був скасований рішенням Конституційного Суду у 2017 році як такий, що суперечить Основному закону. Тепер партія не має права самостійно змінювати черговість чи усувати кандидатів, які мають право зайняти вакантне місце.

Водночас правник звертає увагу на ще одну проблему: неможливість заміни депутатів, обраних від заборонених політичних партій. Хоча закон прямо цього не регулює, Центральна виборча комісія підтвердила свою позицію: депутатів від таких формувань, як ОПЗЖ, замінювати не можна. Це означає, що ці місця залишаються вакантними без перспектив заповнення.

Ситуація з депутатами-мажоритарниками, зазначає Романюк, ще складніша. У зв’язку з тим, що вибори в округах у період дії воєнного стану проводити не можна, заміщення таких депутатів тимчасово неможливе. Таким чином, усі мандати, що звільняються через смерть чи припинення повноважень мажоритарника, не поновлюються. Він наводить приклад смерті Ярослава Рущишина, обраного в одномандатному окрузі на Львівщині. Його місце в парламенті залишиться порожнім до загальнонаціональних виборів, які відбудуться після скасування воєнного стану.

Правник нагадує, що чинне законодавство прямо забороняє проведення будь-яких виборів під час воєнного стану. Саме тому заплановані на 29 жовтня 2023 року чергові парламентські вибори не відбулися, а їхнє проведення відкладено на невизначений термін. Таким чином, будь-яке скорочення складу парламенту в поточних умовах не може бути компенсоване новими виборами, а отже, проблема тільки накопичується.

На завершення, Павло Романюк підкреслює, що юридична повноважність Верховної Ради тримається на тонкій межі. У разі, якщо кількість депутатів зменшиться до рівня менш ніж 300 осіб, парламент не зможе ухвалювати жодного рішення. А оскільки провести нові вибори під час воєнного стану неможливо, держава може опинитися в небезпечній конституційній пастці — без чинного законодавчого органу. Тому питання заміщення вакантних місць і недопущення подальшого зменшення складу Верховної Ради має стати предметом найпильнішої уваги як з боку політичних еліт, так і громадянського суспільства.