Передача сфери протезування до МОЗ: Антоніна Кумка розповіла про ризики для військовослужбовців з ампутаціями
Тема забезпечення військовослужбовців з ампутаціями якісними протезами залишається предметом гострих обговорень вже тривалий час. Причини цього полягають не лише у складності самої медичної та технічної процедури, а й у необхідності координованої взаємодії між державними структурами, надавачами послуг, виробниками комплектуючих та пацієнтами, які мають право на вільний вибір і якісний результат. З моменту початку повномасштабної війни Україна зіткнулася з безпрецедентним запитом на високотехнологічне протезування, що потребує не лише фінансування, а й системного управління процесом. На цьому тлі ініціатива щодо передачі повноважень з питань протезування від Міністерства соціальної політики до Міністерства охорони здоров’я викликає занепокоєння серед фахівців, які безпосередньо працюють з пораненими. Серед них — генеральна директорка благодійного фонду «Протез Хаб» Антоніна Кумка.
Антоніна Кумка вважає, що передача системи забезпечення протезами з управління Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України до Міністерства охорони здоров’я створить серйозні ризики для поранених військових. Нині діюча модель, за якою протези є частиною державної програми забезпечення допоміжними засобами реабілітації, фінансується Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю й дозволяє військовослужбовцям самостійно обирати надавача послуг. Система не встановлює обмежень щодо виробників протезних компонентів — вони можуть бути як українськими, так і іноземними, головне — відповідність європейським стандартам. Такий підхід забезпечує пацієнту право вибору і дозволяє отримати протез у середньому протягом двох місяців. За її словами, понад 97% користувачів протезів у 2023–2024 роках отримали їх саме через цю державну програму.
На думку Кумки, твердження про те, що в цій системі панує хаос, не підтверджуються реальними показниками ефективності. Зміна механізму фінансування, особливо передача його МОЗ, неминуче призведе до затримок у розрахунках, збоїв у постачанні протезних компонентів та можливості монополізації ринку. Подібні наслідки вже мали місце в минулому і були частиною досвіду понад десятирічної давності. На її переконання, повторення цієї помилки в умовах війни стане критичним для тисяч пацієнтів.
Кумка звертає увагу на відсутність чіткої системи маршрутизації пацієнтів. 6 березня 2025 року Міністерство охорони здоров’я видало наказ №405, який мав на меті формалізувати перелік закладів для реабілітації пацієнтів з ампутаціями. Над цим документом працювала команда Protez Hub, і основною метою було забезпечення доступу до реабілітаційних послуг максимально близько до місця проживання пацієнта. Водночас ця логіка часто не реалізується, а в окремих випадках маршрути пацієнтів вибудовуються в інтересах окремих постачальників, а не самих захисників.
Антоніна Кумка наголошує, що передача протезування до МОЗ не вирішить цих проблем. Міністерство охорони здоров’я і так відповідає за складну інфраструктуру медичної системи, і додаткове навантаження на нього без забезпечення новими ресурсами лише поглибить існуючі виклики. МОЗ не зможе гарантувати контроль за якістю протезування у тих масштабах, які нині необхідні країні.
Ще одним важливим елементом Кумка називає діяльність Держлікслужби, яка підпорядкована МОЗ, має здійснювати контроль за якістю виробів медичного призначення, але на практиці не перевіряє надавачів послуг з протезування. Ліцензії часто надаються без належної оцінки якості роботи, без перевірок фахівців та дотримання виробничих стандартів. Це призводить до того, що частина нових центрів не має належно підготовленого персоналу й допускає до роботи з пацієнтами людей без фахової освіти. Така практика, на її думку, суперечить європейським стандартам, зокрема директиві 2013/55/EU.
Кумка також зазначає, що команда Protez Hub ініціювала створення професійного стандарту для протезистів-ортезистів, який у 2024 році був затверджений МОЗ. У вересні того ж року були відкриті перші магістерські програми в трьох українських університетах. Саме на підвищення кваліфікації фахівців та стандартизацію доступу до пацієнта має бути спрямована державна політика. Натомість передача повноважень без зміни принципів роботи не зможе поліпшити ситуацію. На її переконання, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю має більше інституційного потенціалу для організації ефективної системи забезпечення протезами. Саме цій структурі варто делегувати контроль за якістю послуг, кадрами, виробництвом та відповідністю до стандартів, оскільки досвід МОЗ у цій сфері виявився обмеженим.
Кумка також звертає увагу на необхідність збереження права пацієнта обирати надавача послуг. Відмова від цього права на користь централізованої системи, пов’язаної з певним медичним закладом, ставить пацієнта в залежне положення. У такому випадку людина після ампутації, перебуваючи у психологічно та фізично складному стані, фактично буде позбавлена реальної альтернативи. Вже зараз відомі випадки, коли пацієнтів направляють у центри з низьким рівнем фаховості, без можливості обрати іншу опцію.
Антоніна Кумка вважає, що замість централізації потрібно вдосконалювати чинну модель, налагоджувати цифрову взаємодію між міністерствами, поліпшувати якість супроводу пацієнтів та гарантувати, що рішення приймаються у їхніх інтересах. Питання полягає у реальному доступі поранених до протезування, яке відповідає міжнародним стандартам, зберігає людську гідність і забезпечує якість життя.
За її словами, Protez Hub тривалий час працює над впровадженням структурних змін у сфері протезування, реалізує навчальні програми, консультує фахівців та державні органи, співпрацює з міжнародними партнерами. Вона наголошує, що досвід цієї організації підтверджує: існуюча модель має потенціал, якщо її підтримувати, а не руйнувати безсистемними трансформаціями. Отже, передача повноважень у нинішньому вигляді матиме наслідки, які найперше відчує військовий з ампутацією. І саме це має бути вирішальним аргументом при ухваленні будь-якого управлінського рішення.
