Підтримку на виборах можуть здобути політики, які виступають проти ТЦК: оцінка військового аналітика

Упродовж останніх років тема загальнонаціональних виборів в Україні — парламентських, а особливо президентських — періодично виходить у публічний простір, викликаючи суперечливі реакції. Від самого початку повномасштабного вторгнення Росії й запровадження воєнного стану будь-яке голосування було юридично неможливим. Однак політична дискусія триває: з одного боку є тиск від частини західних партнерів, які вважають вибори сигналом демократії й політичної стабільності, а з іншого — практичні, правові й моральні аргументи щодо неможливості чесного голосування в умовах війни.

На цьому тлі набирає ваги ще один аспект — що відчуває і думає нинішній виборець? Хто залишився серед тих, хто піде голосувати? Які в них настрої? На цьому фоні свою оцінку ситуації висловив ветеран і військовий аналітик аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник.

Микола Мельник прямо зазначає, що більшість представників активного громадянського суспільства, сформованого у попередні роки — тобто тих, хто звик мислити категоріями особистої відповідальності, прямої участі у спільних рішеннях і дії через волонтерство, самоуправління чи громадські ініціативи — на початку повномасштабної війни перейшли до Збройних сил або стали частиною волонтерських мереж.

“Ось все це громадянське суспільство, люди з якістю “від мене щось залежить, я є відповідальним”, воно в 2022 році в 90% пішло на фронт і у волонтерство. І, за великим рахунком, змінилася якість суспільства, яке залишилося в тилу. І так, ми можемо його критикувати. Але давайте дивитися правді в очі. Це люди, які щиро ненавидять ТЦК“, – зазначив він.

Натомість у тилу залишилася дещо інша аудиторія — і саме вона, за словами Мельника, стане головним джерелом голосів на наступних виборах. Експерт прямо зазначає, що базовий виборець сьогодні — це не той, хто повертається з окопу або служить на передовій, а той, хто з різних причин залишився в тилу і відчуває напругу, страх, незгоду або неприйняття дій територіальних центрів комплектування.

Відповідно до оцінки Мельника, кандидати, які братимуть участь у майбутніх виборах, змушені будуть орієнтуватися саме на цей запит. Це означає, що в політичному полі суттєво зросте вплив риторики, яка прямо або опосередковано протиставлятиме себе мобілізаційній політиці. Всі політики, підкреслює експерт, «діятимуть в інтересах свого виборця», а отже, успіх на виборах матимуть ті, які виступають проти мобілізації..

Таким чином, у перспективі, за словами Мельника, ймовірність перемоги кандидатів, які займають позицію критики або відвертого заперечення мобілізації як державної політики, є цілком реальною. Це, у свою чергу, формує нову політичну динаміку, яка може відрізнятися від уявлень про “воєнні вибори” як такі, де головними фігурами будуть військові або представники сектору безпеки.

Попри те, що дискусія щодо можливості виборів триває, законодавчі обмеження залишаються чіткими: поки діє воєнний стан, проведення загальнонаціонального голосування в Україні є неможливим. На цьому неодноразово наголошували в Центральній виборчій комісії. Заступник голови ЦВК Сергій Дубовик нагадував, що жодні вибори — ні президентські, ні парламентські — не можуть відбутись у період дії спеціального правового режиму. І навіть після скасування воєнного стану, за його словами, процес проведення голосування потребуватиме тривалої підготовки.

У політичному керівництві країни також не підтримують ідеї проведення виборів до закінчення війни. Голова Офісу Президента Андрій Єрмак раніше заявляв, що повернення до виборчого процесу можливе лише після завершення бойових дій. Подібну позицію озвучував і Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Він підкреслював, що після скасування воєнного стану Україні доведеться ухвалити окремий закон, який регулюватиме специфіку виборів у післявоєнний період, оскільки ці вибори будуть «не звичайними». За словами Стефанчука, напрацьовується окреме нормативне рішення, яке не виноситься в публічну площину до завершення військових дій.

За словами представників української влади, підготовка до можливих майбутніх виборів все ж ведеться, але в закритому, непублічному режимі. Це пояснюється як питаннями безпеки, так і політичною чутливістю теми. Законодавчі ініціативи, пов’язані з оновленням виборчого кодексу для умов повоєнної України, обговорюються в профільних групах і за участі міжнародних експертів. Серед тем — доступ військових до голосування, представництво ВПО, участь біженців за кордоном, безпека виборчих дільниць і формат підрахунку голосів.