4 листопада на 85-му році життя помер Дік Чейні — колишній віцепрезидент США в адміністрації Джорджа Буша-молодшого. Про це повідомляє CNN з посиланням на родину політика.
“Протягом десятиліть Дік Чейні служив нашій країні, зокрема, був керівником апарату Білого дому, конгресменом від штату Вайомінг, міністром оборони та віцепрезидентом Сполучених Штатів”, — йдеться у заяві родини.
Протягом життя Чейні мав серйозні проблеми з серцем, пережив кілька серцевих нападів і переніс трансплантацію серця у 2012 році. Після операції він, за словами близьких, вів “повноцінне, енергійне життя”. Сам Чейні називав пересадку серця “даром самого життя”.
У 1989–1993 роках Річард Брюс Чейні обіймав посаду міністра оборони США в адміністрації Джорджа Буша-старшого, а з 2001 по 2009 рік був віцепрезидентом країни під час двох президентських термінів Джорджа Буша-молодшого.
11 вересня 2001 року, коли відбулися терористичні атаки на США, Чейні перебував у Білому домі, тоді як президент був поза Вашингтоном. Після того, як другий викрадений літак врізався у Всесвітній торговий центр, він, за власними словами, “став іншою людиною”, сповненою рішучості помститися за теракти, організовані Аль-Каїдою, і посилити вплив США на Близькому Сході за допомогою неоконсервативної доктрини зміни режимів і превентивних війн.
Саме теракти 11 вересня стали поштовхом до війни США в Афганістані, метою якої було повалення режиму Талібану, що підтримував Аль-Каїду. Згодом Чейні виступав за розширення військових дій — цього разу проти Іраку та його лідера Саддама Хусейна. Під час першої війни в Перській затоці, ще на посаді глави Пентагону, він відігравав ключову роль у звільненні Кувейту від іракських військ.
Саме за наполяганням Чейні адміністрація США активно поширювала попередження про нібито наявність у Іраку програм зі створення зброї масового знищення, а також про можливі зв’язки Багдада з Аль-Каїдою. Ці заяви стали основою для рішення про вторгнення до Іраку у 2003 році.
Втім, подальші звіти Конгресу та інші розслідування довели, що Чейні та інші представники адміністрації суттєво перебільшували або неправильно трактували розвідувальні дані — жодних програм зі створення зброї масового знищення в Іраку виявлено не було.
На тлі воєн в Іраку та Афганістані з’явилися повідомлення про “посилені допити” підозрюваних у тероризмі, які критики називали тортурами. Проте Чейні, який був одним із ключових архітекторів глобальної “війни з терором”, наполягав, що такі методи, зокрема утоплення, “є цілком прийнятними”.
Він також рішуче підтримував практику утримання підозрюваних без суду на базі Гуантанамо на Кубі, попри численні звинувачення у порушенні прав людини. Цю політику багато хто у США та за кордоном називав несумісною з американськими цінностями.
До кінця життя Дік Чейні не висловлював жалю за ухвалені рішення, залишаючись переконаним, що діяв так, “як було необхідно, щоб відповісти на безпрецедентний напад на материкову частину США”.
