Представники заборонених партій і підсанкційні можуть балотуватися на президентських виборах: голова ЦВК Олег Діденко

Через повномасштабну війну Україна була змушена відкласти проведення президентських і парламентських виборів. Однак на тлі міжнародних переговорів за участі США, України та Росії питання виборів знову виходить на перший план. Чи готова Україна до виборів і проблем, що постануть на шляху їхньої підготовки? Чи пробачать країні зниження виборчих стандартів? Які зміни в законодавстві необхідні, щоб цього уникнути? Про це розповів голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко.

Алгоритми проведення виборів після завершення воєнного стану

Він пояснив, що чинне законодавство містить алгоритми проведення виборів після завершення воєнного стану, однак повномасштабна війна суттєво вплинула на ситуацію, і зараз, за його словами, складається консенсус як у суспільстві, так і серед політиків, що для підготовки виборів після завершення воєнного стану потрібно більше часу, ніж визначено в законі. Діденко наголосив, що в разі завершення дії воєнного стану виборчий процес не зможе бути організований у рамках теперішніх строків, якщо йдеться про відповідність демократичним стандартам.

Олег Діденко визнав, що зміни до виборчого законодавства будуть потрібні — або вже після завершення воєнного стану, або навіть до цього. За нинішніми нормами, упродовж одного місяця після скасування воєнного стану ЦВК має оголосити парламентські вибори, і виборчий процес триватиме 60 днів. Щодо президентських виборів, то Верховна Рада має ухвалити рішення про їх призначення теж упродовж місяця, після чого триватиме 90-денний виборчий процес. Але, за словами Діденка, очевидно, що цього місяця на підготовку виборів буде недостатньо. Це розуміють усі.

Він підтвердив, що за нинішньою нормою закону спочатку мають відбутися парламентські вибори, а потім — президентські. Водночас додав, що можуть бути нюанси, але формально послідовність виглядає саме так. Проте він повторив, що часу на підготовку потрібно набагато більше, адже викликів надзвичайно багато, і саме тому потрібен окремий закон про особливості проведення повоєнних виборів. Лише після його ухвалення можна буде говорити конкретніше про строки.

Скільки часу потрібно, щоб почати виборчу кампанію

Діденко зазначив, що це питання містить низку зворотних питань, без відповіді на які складно навіть приблизно оцінити строки. Він перелічив такі запитання: в яких умовах перебуває країна — чи є деокуповані території, чи ухвалене нове законодавство про повоєнні вибори, які саме процедури там передбачені, чи є фінансування, яка ситуація з безпекою, інфраструктурою, голосуванням за кордоном. Також — про які саме вибори йдеться: президентські, парламентські, місцеві чи всі одразу? Діденко наголосив, що ніколи не називає конкретних дат: чим більше часу — тим краще можна організувати процес, чим менше — тим гірше.

Щодо реєстру виборців, він пояснив, що тут є дві складові: формальна й фактична. Формально реєстр виборців оновлюється щомісяця відповідно до змін, які подають уповноважені органи. На початку вторгнення ЦВК призупинила його ведення через безпекові ризики. Але після покращення ситуації, з грудня 2023 року, відновила роботу над реєстром, зокрема після посилення кіберзахисту. Перші пів року оновлювали бази даними, які накопичувалися понад два роки. Потім працювали над оновленням адресної бази — інформацією про виборчі дільниці.

Наступним етапом стало відкриття Особистого кабінету виборця, що дозволяє громадянам перевіряти свої дані, змінювати адресу тощо. За словами Діденка, станом на зараз державний реєстр виборців формально є в актуальному стані. Однак фактична ситуація набагато складніша. Через мільйони внутрішньо переміщених осіб, мільйони виїхавших за кордон, окупацію і знищення територій, актуальна інформація про місце проживання людей у реєстрі не відповідає дійсності. Наприклад, у Бахмуті до повномасштабної війни в реєстрі було близько 57 тисяч виборців, а зараз — близько 56 тисяч, хоча фактично місто зруйноване, і там нікого немає. Це означає, що люди залишилися зареєстрованими за старою адресою, бо не пройшли повторну реєстрацію. І зараз немає чіткого механізму, як цю фактичну невідповідність врахувати. За словами Діденка, навіть перепис населення не вирішує цієї проблеми. Така нині реальність.

Щодо голосування українців за кордоном

Діденко сказав, що і в мирний час це дуже складне завдання. За його словами, ще до війни працювали механізми зміни виборчої адреси на фактичне місце проживання або зміни місця голосування без зміни адреси — це дозволяло людям голосувати не за місцем реєстрації. Ці можливості були закладені у Виборчому кодексі й використовувалися на місцевих виборах 2020 року. Зараз ЦВК готує пропозиції для парламенту, щоб ці механізми спростити та розширити.

Але для закордонного голосування цього недостатньо. За консульським обліком за кордоном перебувають менш ніж 400 тисяч українців, тоді як реальна кількість — у рази більша. Діденко зазначив, що за оцінками, за кордоном нині перебувають від 5 до 6 мільйонів виборців. У майбутньому, після війни, частина з них повернеться, але все одно йтиметься про мільйони громадян. Наявні 102 виборчі дільниці на території дипломатичних установ фізично не здатні забезпечити голосування для такої кількості людей.

Тому ЦВК створила три робочі групи для напрацювання змін до законодавства. Одна з них займалася питанням голосування за кордоном. Розглядалися різні варіанти: електронне голосування, голосування поштою, але ЦВК ці варіанти не підтримала — особливо в контексті перших повоєнних виборів. За словами Діденка, всі зійшлися на варіанті створення додаткових виборчих дільниць поза межами посольств і консульств — і саме це передбачає новий інструмент, який вони пропонують: активна реєстрація.

Суть цього механізму в тому, що громадянин подає завчасно заяву — фізично в посольство або онлайн — з підтвердженням свого місця перебування й бажання голосувати. На основі цих заяв і додаткової інформації дипломатичні установи спільно з МЗС і ЦВК зможуть ініціювати створення додаткових дільниць у місцях концентрації українських виборців. Але нинішнє законодавство дозволяє створювати дільниці лише на території посольств і консульств, тому впровадження активної реєстрації можливе лише після змін у законі.

Олег Діденко підтвердив, що така система — спочатку активна реєстрація, а потім формування дільниць на її основі — є ключовою позицією ЦВК. Закон має передбачити саму можливість створення додаткових дільниць за межами дипустанов, а вже після цього ЦВК зможе реалізовувати новий механізм. Це дозволить, по-перше, наблизити дільниці до людей, а по-друге — охопити значно більшу кількість виборців. Діденко навів приклад: одна дільниця в інтенсивному режимі здатна обслуговувати 4–5 тисяч виборців, що абсолютно недостатньо. Наприклад, у Польщі перебуває близько 960 тисяч українців, а дипломатичних установ там лише п’ять.

Щодо ідеї голосування у два дні, яка також обговорюється, Діденко зазначив, що це питання політичне, і остаточне рішення ухвалюватиме Верховна Рада. У ЦВК тривали дискусії з цього приводу. Обговорювали можливість голосування в суботу та неділю. Однак виникають логістичні труднощі, особливо щодо доступності приміщень у будні дні. Також постає питання, що робити з бюлетенями після завершення першого дня голосування: чи рахувати їх, чи ні. Якщо не рахувати, то як гарантувати їхню цілісність і довіру до результату? Якщо рахувати — є ризик витоку попередніх результатів до завершення голосування.

Крім того, члени комісій, які рахуватимуть голоси вночі, повинні вранці знову відкривати дільниці — виникає проблема фізичної витримки. З огляду на це, в ЦВК розглядають проміжну ідею — не продовжувати голосування на два дні, а дозволити у день голосування (неділю) голосувати до останнього виборця, без обмеження до 20:00, як це зараз передбачено законом.

Кошторис створення додаткових закордонних дільниць та електронне голосування

Діденко відповів, що це дуже залежить від країни. Є місця, де можна отримати приміщення безкоштовно, в інших — доведеться платити за оренду. Але наразі в МЗС немає навіть підстав почати розрахунки, адже чинне законодавство не дозволяє створювати такі дільниці.

Щодо електронного голосування, Діденко чітко заявив, що ЦВК не підтримує його впровадження в контексті повоєнних виборів. Він пояснив, що така система може працювати лише за двох умов: достатнього рівня розвитку технологій у країні й достатнього рівня політичної культури та свідомості всіх учасників виборчого процесу. В Україні ці умови наразі не забезпечені. Крім того, існує ризик кіберзагроз і зовнішнього втручання — з боку держави-агресора зокрема.

Діденко наголосив, що електронне голосування легко дискредитується, бо відбувається в неконтрольованому середовищі. Ніхто не бачить, де і як голосують люди, неможливо гарантувати таємницю волевиявлення, а також забезпечити контроль з боку спостерігачів. У разі сумнівів у результатах — немає механізму перерахунку голосів, на відміну від паперового голосування.

Він прямо заявив: повоєнні вибори — не місце для експериментів. Такі вибори будуть надзвичайно чутливими й відповідальними. Будь-яка технологічна помилка чи спроба маніпуляції може спровокувати внутрішній конфлікт. І це особливо небезпечно в умовах, коли в суспільстві буде високе почуття справедливості, а у багатьох — зброя. Діденко попередив, що внутрішній конфлікт може стати ще небезпечнішим, ніж воєнна поразка.

Він підкреслив, що всі учасники виборчого процесу — від політичних сил до державних органів — повинні усвідомлювати свою відповідальність. Бо вибори — це насамперед про довіру, а не про технології.

Щодо голосування поштою

Діденко визнав, що до нього трохи вищий рівень довіри, ніж до електронного, але проблеми залишаються ті самі: неконтрольоване середовище, відсутність гарантій таємниці, високі ризики фальсифікацій. Крім того, додається ще одна складність — робота поштових служб. У різних країнах пошта функціонує по-різному, і часто гірше, ніж в Україні. Тож є ризик, що люди проголосують, але їхні бюлетені не дійдуть або надійдуть запізно.

Опитування “Опори”, за словами Діденка, свідчать про дуже низький рівень довіри серед українців до поштового голосування. У самій ЦВК більше підтримували поштове голосування, ніж електронне, але навіть серед прихильників це була меншість. Водночас Діденко визнав, що остаточне рішення — за Верховною Радою. Тож поки що не можна виключати жоден із варіантів.

Щодо участі у виборах кандидатів, які виїхали за кордон

Олег Діденко пояснив, що на цей момент, згідно з Конституцією і Виборчим кодексом, участь у президентських і парламентських виборах вимагає постійного проживання на території України протягом останніх 5 або 10 років — залежно від типу виборів. І така підстава, як виїзд за кордон на час воєнного стану, зараз не передбачена. Отже, за чинними нормами, особи, які виїхали з країни, не можуть балотуватися.

Він також нагадав, що ще у 2022 році ЦВК ініціювала пропозицію, щоб включити воєнний стан до переліку винятків, які не переривають строк безперервного проживання. Проте ця пропозиція досі залишається на рівні дискусій. Діденко зауважив, що навколо цього питання існує полеміка: дехто піднімає аргументи щодо законності й незаконності виїзду, інші — щодо справедливості та гендерної рівності, адже виїзд був дозволений переважно жінкам.

Він наголосив, що це — суто політичне питання, і ЦВК не ухвалює рішень у цій сфері. Якщо законодавець прийме відповідні зміни, ЦВК їх виконає. Він також додав, що зараз чинні винятки, які дозволяють не вважати виїзд за кордон перериванням постійного проживання, це — лікування, навчання, службові відрядження тощо. Наприклад, якщо особа перебуває за кордоном у відрядженні або навчається, вона зберігає право балотування. Але якщо людина виїхала самостійно без вказаної причини, то такий виїзд рахується.

Діденко уточнив, що є також обмеження щодо строків: якщо людина перебуває за кордоном до 180 днів упродовж року або менше 90 днів за один виїзд — це вважається збереженням проживання на території України. Він також утримався від персоніфікації й прикладів із конкретними прізвищами, хоча журналіст натякав на відомі фігури.

Щодо осіб, які були членами заборонених політичних партій або щодо яких були введені персональні санкції РНБО

Діденко наголосив, що, згідно з чинним законодавством, якщо заборонена партія подасть до ЦВК список кандидатів, їй буде відмовлено в реєстрації. Але щодо окремих персон, які були членами таких партій, наразі жодних юридичних обмежень на участь у виборах не передбачено.

Щодо осіб, які перебувають під персональними санкціями України, Діденко також зазначив, що Конституція і закони України не визначають застосування санкцій як підставу для відмови в реєстрації кандидатів. Проте він припустив, що застосування санкцій може впливати на технічну сторону виборчого процесу: наприклад, кандидат не зможе відкрити виборчий рахунок або здійснювати офіційні платежі, що може унеможливити участь у виборчій кампанії.

Діденко підкреслив, що в таких випадках юридичне питання переплітається з технічним і потребує додаткового врегулювання. Саме тому, за його словами, Україні потрібен спеціальний закон про особливості проведення повоєнних виборів, який дозволить відповісти на всі ці конкретні виклики та суперечливі ситуації.

Про зміни виборчих стандартів на перших повоєнних виборах

Олег Діденко вважає, що ЦВК та інші державні інституції мають зробити все можливе, щоб вибори відповідали демократичним стандартам. Адже від цього залежить не лише легітимність нової влади, а й темпи повоєнного відновлення, євроінтеграційні перспективи та рівень підтримки з боку міжнародних партнерів.

Він наголосив, що багато вимог і стандартів справді не вдасться витримати — не через зловживання, а через об’єктивні причини. Наприклад, Кодекс належної практики у виборчих справах Венеційської комісії передбачає, що зміни до виборчого законодавства мають вноситися не пізніше ніж за рік до виборів. Але якщо в Україні воєнний стан буде скасовано, вибори мають відбутися практично відразу. У такому разі дотримання цього стандарту фізично неможливе.

Діденко переконаний, що міжнародні партнери розумітимуть і пробачать порушення окремих стандартів, якщо вони викликані об’єктивними обставинами. Але, як він підкреслив, зловживання не пробачать. З його точки зору, не можна легковажно гратися з виборчим процесом, особливо в такій чутливій ситуації. Усе має бути чітко, відповідально і прозоро.