Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер повідомив близькому оточенню, що вирішив піти у відставку. Про це повідомляє Daily Mail з посиланням на власні джерела. За даними співрозмовника видання, Стармер також сам визначить графік свого звільнення з посади прем’єр-міністра.
«Кір розуміє політичну реальність. Він розуміє, що нинішній хаос нестійкий. Він просто хоче вчинити гідно і так, як вважатиме за потрібне. Він становитиме графік», — йдеться у матеріалі.
Інше джерело зазначило, що наразі невідомо, коли саме Стармер зробить офіційну заяву щодо цього питання. Водночас частина його високопосадовців радить йому не поспішати із заявами до появи перших результатів опитувань і даних підрахунку голосів на додаткових виборах у Мейкерфілді.
«Морган Максуїні (колишній голова апарату прем’єр-міністра) постійно закликає його триматися. Він стверджує, що якщо боротьба буде напруженою або якщо Енді опиниться на межі поразки, то він ще має шанс», — зазначив один з міністрів.
Однак один з прихильників Стармера заявив, що прем’єр не планує ризикувати, очікуючи на результати додаткових виборів.
12 травня Стармер заявив, що не залишить посаду, попри нищівну поразку лейбористів на місцевих виборах і посилення тиску всередині партії. 11 травня, Кір Стармер також говорив, що не відмовиться від виконання обов’язків керівника країни після провальних виборів. Він попереджав, що країна ризикує піти “темним шляхом”.
«Я знаю, що люди незадоволені станом справ у Британії, незадоволені політикою, а деякі незадоволені мною. Я знаю, що є ті, хто в мене не вірить, і я знаю, що маю довести, що вони помиляються», — заявив Стармер у Лондоні під час вирішальної промови.
Лейбористська партія прем’єр-міністра Кіра Стармера зазнала поразки на місцевих виборах у Великій Британії, які відбулися 8 травня. Натомість успіх отримала правопопулістська партія Реформи Великобританії Найджела Фараджа, яка здобула понад 300 місць.
Агентство AP писало, що популярність Стармера різко знизилася після низки прорахунків від моменту його приходу на посаду у липні 2024 року. Його уряд намагається забезпечити обіцяне економічне зростання, відновити занедбану систему державних послуг і пом’якшити кризу вартості життя — завдання, які суттєво ускладнилися через американсько-ізраїльську війну з Іраном, що перекрила постачання нафти через Ормузьку протоку.
