Проблема захисту дітей від сексуальної експлуатації: 17 років боротьби з моменту підписання Лансаротської конвенції

17 років тому Україна зробила важливий крок у боротьбі проти сексуального насильства над дітьми, приєднавшись до Лансаротської конвенції. Це міжнародний документ, що покликаний захистити права дітей від сексуальної експлуатації та насильства, зобов’язує держави кримінально переслідувати злочини дитячої проституції, а також забезпечувати захист потерпілих, аби запобігти поглибленню травматичних наслідків для постраждалих дітей. За цей час в Україні було зроблено чимало кроків на шляху до реалізації цих зобов’язань. Проте проблема експлуатації дітей залишається актуальною і потребує постійних зусиль для вдосконалення системи правосуддя та захисту.

Лансаротська конвенція: основні вимоги та їх значення

Конвенція закликає всі країни, що її підписали, до запровадження чітких заходів протидії сексуальній експлуатації дітей, кримінального переслідування винних та встановлення правових і соціальних механізмів захисту дітей, які постраждали від насильства. Однією з важливих умов конвенції є дотримання захисного підходу під час роботи з потерпілими дітьми, щоб уникнути повторної травматизації, яка може виникнути внаслідок їхньої участі у судових розглядах. Такий підхід є важливим, оскільки травма, отримана дитиною, може мати тривалі наслідки для її психічного та емоційного стану, а підтримка під час правового процесу допомагає мінімізувати ці ризики.

Діяльність ювенальних прокурорів: нові підходи та стандарти

Як зазначають в Офісі Генерального прокурора України, ювенальні прокурори активно працюють над впровадженням стандартів, що відповідають міжнародним вимогам та дозволяють уникнути повторної травматизації дитини. В 2023 році в Україні було запущено пілотний проєкт, що передбачає реалізацію стандартів правосуддя, дружнього до дитини. Цей проєкт уже охопив більшість регіонів країни, забезпечуючи захист дітей та допомагаючи їм пройти процес правосуддя в умовах, які є максимально безпечними і комфортними.

У квітні цього року Генеральний прокурор затвердив нові стандарти роботи ювенальних прокурорів із дітьми в рамках кримінальних проваджень. Усі зусилля спрямовані на зменшення ризиків повторної травматизації дітей під час розслідування та судових процесів. Процесуальні дії з постраждалими дітьми організовуються таким чином, щоб мінімізувати їхню участь у розслідуванні. Вони проводяться дистанційно за участю психологів, у дружньому для дітей середовищі, що знижує стрес і допомагає дітям відчувати себе в безпеці.

Центри захисту дітей за моделлю “Барнахус”

Україна активно працює над розширенням мережі Центрів захисту дітей, створених за моделлю “Барнахус”. Ця модель передбачає інтегроване обслуговування дітей, які постраждали від насильства. У таких центрах діти можуть отримати психологічну допомогу, медичну підтримку та правову консультацію в одному місці, що зменшує необхідність багаторазового повторення травмуючих подій під час слідчих і судових процесів. До того ж, в Україні створюється Реєстр психологів, які спеціалізуються на роботі з дітьми в кримінальних справах про сексуальне насильство, що значно посилює якість підтримки.

Завдяки таким центрам постраждалі діти та неповнолітні свідки уникають зайвої участі в слідчих заходах, що захищає їхнє психоемоційне здоров’я та інтереси. На практиці це виглядає так: дитину опитують лише один раз, з її дозволу, під контролем досвідченого психолога, а всю інформацію фіксують, щоб уникнути подальшої необхідності повторного свідчення.

Приклад на Волині: судовий процес над жінкою-вербувальницею

Одним із прикладів роботи нових методів захисту дітей є справа на Волині, де жінку звинувачують у вербуванні неповнолітніх дівчат під приводом працевлаштування за кордоном. Слідство встановило, що вона обіцяла роботу моделями чи офіціантками, але насправді мала намір примушувати їх до проституції. Одну з потерпілих дівчат жінка незаконно перевезла до Італії та змушувала надавати сексуальні послуги. Загалом слідство ідентифікувало щонайменше чотирьох постраждалих від її дій дівчат.

Під час розслідування потерпілих допитували за участю законних представників та психолога, а також надали їм безоплатну правову допомогу. Допити відбулися на базі Центру захисту за моделлю «Барнахус», де постраждалі отримали не лише юридичну, а й комплексну соціально-психологічну допомогу. Такий підхід є частиною міжнародних стандартів, які Україна зобов’язалася впроваджувати, приєднавшись до Лансаротської конвенції.

Проблеми та виклики на шляху до повної реалізації Лансаротської конвенції в Україні

Попри значний прогрес у впровадженні стандартів захисту дітей, Україні ще належить подолати чимало викликів. Одним із таких є недосконала система виявлення постраждалих від насильства дітей, особливо у віддалених і сільських регіонах. Необхідні також додаткові кошти для розширення мережі Центрів захисту дітей, навчання працівників та залучення більшої кількості спеціалістів.

Іншою проблемою є стигматизація постраждалих дітей, яка все ще присутня в суспільстві. Це заважає багатьом дітям і їхнім родинам звертатися за допомогою, адже страх осуду може переважати бажання знайти захист і підтримку. Таким чином, перед державою стоїть завдання не тільки вдосконалювати правову і соціальну систему, а й працювати над підвищенням обізнаності суспільства про важливість захисту прав дітей.

Отже, через 17 років після підписання Лансаротської конвенції Україна зробила суттєві кроки для створення системи захисту дітей від сексуальної експлуатації та насильства, але ця робота потребує постійного вдосконалення та уваги. Впровадження міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, а також розвиток Центрів захисту дітей і навчання спеціалістів – усе це необхідні умови для того, щоб діти в Україні почувалися захищеними і могли відновити своє життя після пережитих травм. Успіх у цьому залежить від готовності держави продовжувати роботу над зміцненням системи захисту прав дітей, щоб жодна дитина не залишилася наодинці з травмою.