Трагічні наслідки війни в Україні відчуваються найгостріше тоді, коли страждають діти. Вони, на жаль, стають мимовільними жертвами конфлікту, який руйнує їхнє дитинство, позбавляє радості й надії на майбутнє. Щоразу, коли ми дізнаємося про загибель або поранення дитини, це викликає глибокий біль і запитання: чому війна, яка мала б стосуватися тільки дорослих, зачіпає найневинніших? Вони не мають захисної броні від жаху, який приносить війна. І кожна дитина, яка стала жертвою агресії, — це втрата, яку неможливо виправдати. В Україні сьогодні налічується понад дві тисячі постраждалих дітей, і ця цифра продовжує зростати.
За інформацією Офісу Генерального прокурора, станом на ранок 22 жовтня 581 дитина загинула внаслідок російської збройної агресії. Понад 1 649 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості — від легких до таких, що змінюють їхнє життя назавжди. Взагалі в Україні постраждали більш ніж 2 230 дітей. Це не просто суха статистика, це долі, життя, мрії, які обірвалися або зазнали непоправної шкоди.
Найбільше постраждало дітей у Донецькій області — 595 маленьких жителів стали жертвами обстрілів і бойових дій. У Харківській області постраждали 453 дітей. Дніпропетровська область має 178 постраждалих, Херсонська — 180, Київська — 133, а Запорізька — 145. За кожною цифрою — особисті трагедії родин, які втратили найцінніше.
Зокрема, протягом останніх діб сталися нові трагедії:
21 жовтня внаслідок обстрілу села Янтарне на Донеччині загинув 11-річний хлопчик. Його життя обірвалося раптово, у тиші, що стала смертельною через артилерійський удар.
Того ж дня під обстріл у Запоріжжі потрапила 8-річна дівчинка, яка отримала серйозні тілесні ушкодження. Це травми, які можуть залишити не лише фізичні сліди, а й психологічні шрами на все життя.
Також 21 жовтня під час обстрілу села Бузьке Новоодеського району на Миколаївщині постраждала 15-річна дівчина. Її юність була порушена війною, яка не дає спокою ні дорослим, ні дітям.
22 жовтня місто Суми сколихнуло новою втратою: 14-річна дівчинка загинула внаслідок обстрілу. Її життя обірвалося у квітучому віці, коли все тільки починалося.
Кожна загибла чи поранена дитина — це біль, який розриває серця родин, які вже ніколи не будуть такими, як раніше. Ці трагедії назавжди залишаться частиною нашої спільної пам’яті, як нагадування про те, що війна руйнує не лише міста й інфраструктуру, але й людські душі. Вона калічить не тільки тіло, але й майбутнє, яке вже ніколи не буде таким, яким ми його уявляли.
Ці діти — символи того, наскільки незахищеними ми залишаємо тих, хто найбільше потребує нашої турботи. І хоча ми продовжуємо боротися за свободу та мир, не можна забувати про тих, чий світ зруйнувався через війну, і чиє дитинство обірвалося передчасно.
