В Україні є бізнес, якому держава офіційно довіряє. Це “клуб білого бізнесу”, який Державна податкова служба формує на основі податкової дисципліни. Наразі в ньому 8199 компаній та підприємців — на 55 менше, ніж у попередньому складі.
До списку входять ті, хто сумлінно сплачує податки: юрособи на різних системах оподаткування, резиденти Дія Сіті та ФОПи. Найбільше додалося саме підприємців-фізосіб — плюс 581. Загалом “білі” компанії забезпечують понад 16% усіх надходжень до держбюджету.
Переважна більшість компаній з першої редакції списку зберегли свій статус. Ті ж, хто втратив відповідність критеріям, були виключені. Для підтримки бізнесу працює понад 600 комплаєнс-менеджерів, які надають консультації та допомагають підтримувати відповідність критеріям.
Які критерії відбору до “білого списку”?
Щоб увійти до “клубу білого бізнесу” в Україні, замало просто справно платити податки. Це новий статус, своєрідна візитівка чесного підприємництва, який дають за системну відповідальність. І список цей формується не кулуарно, а на основі чітких критеріїв, визначених податковою службою — хоч і не без зауважень з боку бізнесу.
У минулому році, як і раніше, платники з високим рівнем довіри — ті, хто не має боргів перед бюджетом, своєчасно подає звітність, сплачує зарплати не нижче за середньогалузевий рівень (із коефіцієнтом 1,1), не фігурує у списках ризикових компаній і не перебуває в стадії ліквідації чи банкрутства. Так, щоб юридична особа потрапила до списку, її середня зарплата має бути вища за середню по її регіону та сектору. Якщо в ІТ по регіону платять у середньому 28 000 грн, то компанія повинна показати понад 30 000 грн.
Підприємці в цьому процесі не просто “відзначені”. Кожному учаснику клубу призначають комплаєнс-менеджера — фахівця, який допомагає підтримувати відповідність критеріям і уникати проблем із податковими органами. Це новий рівень взаємодії: не каральний інспектор, а консультант для білого бізнесу.
Важливо, що формування списку автоматизоване, тобто базується на даних з Електронного кабінету платника. Але не все вирішує алгоритм, є місце і для людського аналізу: якщо бізнес має запитання або не згоден із результатом, може звертатися за роз’ясненнями, подавати заперечення, а іноді й потрапити до списку повторно.
Втім, ця історія не без тіней. Минулоріч у січні журналісти виявили, що до переліку потрапили компанії, пов’язані з фігурантами корупційних справ і навіть підсанкційними особами. Після скандалу Європейська Бізнес Асоціація звернулася до Мінфіну та ДПС із пропозицією переглянути критерії, враховуючи не лише фінансові показники, а й етичну репутацію компаній.
“Білий бізнес” в Україні: менше перевірок, більше довіри — і трохи броні
Потрапити до “клубу білого бізнесу” не просто престижно. Це означає спрощення життя в країні, де кожен підприємець роками навчився жити насторожі: раптом перевірка, помилка або штраф. Для обраних 8 199 компаній та підприємців, які увійшли до оновленого реєстру ДПС у квітні цього року, держава нарешті простягає не кийок, а руку з деякими конкретними преференціями.
Насамперед, “білі” підприємства отримують реальний і юридично оформлений захист від перевірок. Так, їм не проводитимуть планових податкових перевірок, якщо не з’являються нові ризики. У час, коли перевірки стали нормою, це як дихати на повні груди. Камеральні та документальні перевірки — зокрема ті, що стосуються ПДВ — скорочуються до 5 і 10 днів відповідно. Це не формальність: коли на кону мільйонне відшкодування ПДВ, кожен день має вагу.
Кожному учаснику клубу призначають персонального комплаєнс-менеджера — не для нагляду, а для консультування. Це фахівець, який допомагає не вилетіти зі списку, не напоротися на штрафи й не потрапити під автоматичний блок ПДВ.
За рекомендацією Кабміну до 25% військовозобов’язаних працівників “білого бізнесу” можуть бути заброньовані. У реаліях сьогодення це чи не найвагоміший аргумент на користь участі в списку. Мова не про “ухилення”, а про збереження життєздатності виробництв, ІТ-компаній, логістичних ланцюгів у сферах, де втрата працівників загрожує економіці. Звучить гуманно й розумно, особливо для галузей на кшталт ІТ, логістики, медтехніки чи агроекспорту. Це пряма урядова політика. Та питання: як це реалізується на місцях? Чи отримають однакову бронь фермер із Черкащини й умовний ІТ-холдинг із друзями в міністерствах?
“Білий список” поки що не дає доступу до пільгових фінансових продуктів, держгарантій чи преференцій у держзакупівлях. І хоча компанії з ЄБА вже зверталися до ДПС та Мінфіну з пропозиціями “наповнити” цей статус реальними вигодами, поки що реакція така ж повільна, як реформи САП.
“Клуб білого бізнесу” від Державної податкової служби мав би стати символом нової якості держави — чесної, відкритої, орієнтованої на довіру до прозорого підприємництва. Але за блиском фасаду вже почали проявлятися перші ризики — від розмитих процедур виключення до компаній з заплямованою репутацією у “престижному” списку.
Ідея виглядає привабливо: автоматичний аналіз, чіткі вимоги, нагляд комплаєнс-менеджерів. Але за відсутності зовнішнього контролю весь проєкт тримається на самій податковій — її інституційній спроможності та добрій волі. Мінфін лише киває в бік ДПС, заявляючи, що перевірка — не його компетенція, а незалежні оцінки не передбачені.
І лише після суспільного резонансу ДПС ухвалила запобіжник — вилучення компаній із російськими бенефіціарами. Але цей крок був радше реакцією на скандал, а не частиною продуманого механізму. Коли журналісти викрили фірми з політичними зв’язками серед “білих”, бізнес-асоціації лише тоді підняли питання критеріїв і прозорості.
Поки що єдиним дієвим інструментом залишається суспільна увага. Саме вона виявила слабкі місця, змусивши владу відповідати. Але навіть після коригувань залишається багато запитань: хто перевіряє дотримання критеріїв? Чи є право на апеляцію? Як пояснюються вилучення? Публічного механізму немає.
Ба більше, система допускає “невидимість”: компанія може залишитися в списку, але зникнути з публічного доступу, просто подавши відповідну заяву. Це створює зручне прикриття — формально “білий”, але поза полем критики. Це особливо небезпечно в країні, де тіньова економіка ще досі дає про себе знати.
Таким чином, податкова взяла на себе місію формувати перелік надійних платників, але без зрозумілих правил, зовнішнього нагляду та процедур оскарження ця ініціатива ризикує перетворитися на закритий клуб для “обраних”. Без роз’яснень, без зобов’язань, без відповідальності.
Якщо країна справді прагне підтримувати доброчесний бізнес, потрібні не декоративні проєкти, а прозорі процеси. Бо довіра — не тільки статус, а й контроль. І кожен, хто має право на нього, має право знати, за якими правилами формується “еліта” білого списку. Інакше це буде черговий фільм із жанру імітаційної реформаторики.
…Наступного разу ми розглянемо, як працює “Клуб білого бізнесу” в Україні — ініціатива, яка мала б стати кроком до прозорого партнерства між державою та підприємцями, але натомість викликала більше питань, ніж відповідей. Адже потрапити до списку можна непублічно, виключити — без пояснень, а оскаржити рішення — неможливо. Бізнес вимагає чітких критеріїв, зовнішнього аудиту й зворотного зв’язку, бо без цього “білий” статус перетворюється на PR-жест із сірими плямами.
Порівняємо також, як подібні системи працюють у ЄС, США та Південній Кореї: там чесність винагороджується реальними пільгами, підкріплена рейтингами та публічним контролем. В Україні ж поки що немає статистики щодо впливу “білого списку” на рівень тінізації економіки. Але є сигнали: зростає кількість охочих долучитися, зокрема серед малого бізнесу. Тож наступна розмова — про те, як перетворити цю систему з декларації намірів на справжній інструмент довіри.
Тетяна Вікторова
