Репродуктивний матеріал після смерті одного з партнерів: що пропонують змінити в Цивільному кодексі нотаріуси

Питання щодо репродуктивних прав після смерті людини в Україні поступово переходить з вузького медичного середовища у сферу великої юридичної дискусії, оскільки розвиток допоміжних репродуктивних технологій поставив перед законодавством питання, яких раніше фактично не існувало. Проєкт нового Цивільного кодексу пропонує дозволити людині ще за життя визначати, хто саме зможе використати її репродуктивний біологічний матеріал після смерті для народження дитини.

Найбільшу увагу юристів привернула пропозиція поширити таке право не лише на офіційне подружжя, а й на пари, які живуть однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Саме ця частина проєкту викликала найбільше запитань у Нотаріальної палати України, представники якої заявили про серйозні практичні труднощі, пов’язані з перевіркою сімейних відносин, посвідченням таких рішень і контролем за виконанням волі померлої людини.

Новий механізм у Цивільному кодексі

У проєкті нової редакції Цивільного кодексу запропонували окремий механізм розпорядження репродуктивним біологічним матеріалом на випадок смерті людини. Ідея полягає в тому, щоб особа могла ще за життя офіційно визначити, хто отримає право використати її репродуктивні клітини для запліднення за допомогою сучасних медичних технологій, включно із сурогатним материнством.

Для цього автори проєкту пропонують створити окремий вид заповіту, який стосуватиметься не майна, а персонального рішення людини щодо власного біоматеріалу. У документі людина зможе заздалегідь вказати конкретну особу, яка після її смерті отримає право на використання репродуктивного матеріалу.

Ідея такого механізму виникла через те, що сучасні репродуктивні технології дозволяють зберігати біологічний матеріал роками, а в окремих випадках — використовувати його вже після смерті людини. Через це законодавство потребує чіткої процедури, яка визначатиме, хто має право ухвалювати рішення щодо такого матеріалу та яким чином підтверджуватиметься воля померлого.

Проєкт нового Цивільного кодексу передбачає, що право на використання репродуктивного матеріалу матиме чоловік або дружина померлої людини. Також таку можливість хочуть надати особі іншої статі, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю без офіційного шлюбу та не перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі.

Саме ця норма стала однією з найбільш обговорюваною під час онлайн-дискусії, присвяченій законопроєкту №15150 та правовому регулюванню репродуктивних прав. Захід організували Комітет Асоціації правників України з медичного та фармацевтичного права разом із Комітетом з цивільного, сімейного та спадкового права.

Якщо шлюб підтверджується державними реєстрами й офіційними документами, то факт проживання однією сім’єю без реєстрації часто доводиться встановлювати через судові процедури. У практиці українських судів подібні справи нерідко пов’язані зі спадковими конфліктами, розподілом майна або підтвердженням статусу члена сім’ї. Через це виникає питання, яким чином нотаріус має перевіряти такі відносини ще на етапі посвідчення заповіту або під час реалізації волі померлого. Проєкт кодексу поки не дає чіткої відповіді, які документи мають вважатися достатнім підтвердженням спільного проживання без шлюбу.

Що заявили в Нотаріальній палаті

Представники Нотаріальної палати України підтримали ідею юридичного врегулювання питань, пов’язаних з репродуктивними правами, однак наголосили, що такі механізми потребують детально прописаних процедур. У палаті звернули увагу, що репродуктивні права людини мають особистий немайновий характер, а тому їх реалізація потребує максимально точного юридичного оформлення.

Нотаріуси вважають, що механізм заповіту підходить для таких рішень, оскільки цивільне законодавство вже забезпечує цьому правочину високий рівень правового захисту. Окрім цього, судова практика щодо заповітів достатньо широка й дозволяє використовувати цей інструмент для реалізації особистої волі людини після її смерті.

У Нотаріальній палаті також нагадали, що заповіт у законодавстві трактується як особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті, а не винятково як документ про передачу майна. Саме тому юристи допускають можливість оформлення окремого заповіту щодо репродуктивного біологічного матеріалу.

Які проблеми бачать нотаріуси

Основне занепокоєння нотаріусів пов’язане з практичним виконанням нових норм. Якщо проєкт ухвалять в нинішньому вигляді, нотаріуси отримають обов’язок перевіряти не лише факт шлюбу чи родинних зв’язків, а й факт проживання однією сім’єю без офіційної реєстрації.

На практиці це означає необхідність аналізувати різні документи, які можуть підтверджувати спільний побут людей: місце проживання, спільні витрати, ведення господарства або інші обставини. Проте законопроєкт поки не визначає вичерпного переліку таких доказів і не пояснює, яким чином нотаріус має оцінювати їхню достатність.

У Нотаріальній палаті звернули увагу, що в багатьох випадках факт проживання однією сім’єю встановлюється лише через суд. Через це існує ризик ситуацій, коли нотаріус не зможе однозначно підтвердити статус партнера або виникатимуть суперечки між близькими родичами померлого та людиною, яка претендує на використання біоматеріалу.

Окремо юристи звертають увагу на потенційні конфлікти між медичними установами, родичами та особами, зазначеними в заповіті. Якщо порядок реалізації таких рішень залишиться нечітким, це може призвести до судових спорів щодо права на використання репродуктивного матеріалу або виконання волі померлого.

Проєкт нового Цивільного кодексу містить положення про можливість знищення репродуктивного біологічного матеріалу у випадках, визначених законом, однак сама процедура поки не деталізована. Через це незрозуміло, хто саме контролюватиме виконання такого рішення та яким чином підтверджуватиметься законність дій медичних установ.

Також проєкт не визначає чіткої системи взаємодії між нотаріусами, клініками репродуктивної медицини та державними реєстрами. Поки що немає відповіді, хто нестиме відповідальність за перевірку документів, як фіксуватиметься воля людини, чи можна буде змінити таке розпорядження та яким чином відбуватиметься його скасування.

У Нотаріальній палаті вважають, що без деталізації цих процедур нові норми можуть створити значну кількість юридичних колізій. Саме тому представники професійної спільноти наполягають на доопрацюванні положень про заповіт щодо репродуктивного біологічного матеріалу ще до ухвалення нового Цивільного кодексу.