Китай офіційно закручує “вентилі” у критичних ланцюгах постачання: Міністерство комерції ввело експортні обмеження не лише на самі рідкісноземельні елементи (РЗЕ), а й на обладнання та технології для їх видобутку, збагачення й виробництва магнітів, причому з екстериторіальною логікою за аналогією до американського “foreign direct product rule”.
Як уже писало ІА”ФАКТ”, тепер дозвіл Пекіна може знадобитися навіть на іноземні вироби, якщо вони містять сліди китайських рідкісноземельних елементів (на ринку обговорюють поріг близько 0,1% за вартістю) або створені з використанням китайських технологій.
Уряд пояснює кроки міркуваннями нацбезпеки й недопущенням військового застосування; ринки ж бачать у цьому додатковий важіль впливу КНР на глобальні ланцюги – від електромоторів і вітротурбін до оборонки – із ризиками подорожчання, дефіцитів і виведення виробництв у “дружні” юрисдикції.
Ліцензія за межами Китаю: як Пекін “накриває” магніти й технології по всьому світу
Китай поширив контроль не лише на самі рідкісноземельні метали й їхні оксиди, а й на все, що довкола них: магніти (насамперед неодим – залізо – бор), сплави, заготовки, а також обладнання й технології для видобутку, збагачення, розділення, плавки та виробництва магнітів. У переліках прямо вказані товарні коди та назви, зокрема й “важкі” елементи на кшталт диспрозію і тербію. Ідея проста: перекрити всі “лазівки” – від руди до готового магніту, у тому числі за кордоном, якщо там використовують китайські процеси чи техніку.
Головна новація у тому, що Китаю тепер може знадобитися видана ним ліцензія навіть на товар, зроблений за межами Китаю, якщо у ньому є хоч невелика частка китайських рідкісноземельних матеріалів, або якщо під час виробництва використовували китайські технології видобутку, переробки чи виготовлення магнітів.
Тобто Пекін поширює свої правила на ключові вузли світових ланцюгів – магніти, деталі електродвигунів, тонкоплівкові покриття тощо – і може вимагати дозвіл навіть тоді, коли “китайського” в товарі лише приблизно одна десята відсотка за вартістю. Для порівняння: у США подібний підхід традиційно застосовували насамперед до високих технологій на кшталт мікрочипів. Китай же робить акцент на сировину і магніти.
Як отримати китайську експортну ліцензію: хто подає і що в досьє
Зазвичай заяву подає експортер: це може бути як китайська компанія, так і іноземна (залежно від маршруту поставки й того, чи підпадає він під китайські правила). До Міністерства комерції Китаю подають пакет документів: відомості про компанію та її керівника, договір або інвойс, технічний опис товару, заяви про те, хто саме буде кінцевим покупцем і для чого товар використовуватимуть.
Орієнтовний строк розгляду – до 45 робочих днів. Ліцензії можуть видаватися на одну конкретну поставку або “пакетом” на серію однотипних відвантажень. Для графіту й батарей міністерство вже публікувало покрокові інструкції; юристи радять користуватися ними як зразком і для рідкоземів, доки не з’являться окремі детальні правила саме для цієї групи.
Щодо “мінімальної частки”: у публічних поясненнях часто згадують поріг приблизно в одну десяту відсотка за вартістю китайських рідкісноземельних матеріалів у складі іноземного виробу. Якщо вміст дорівнює або перевищує цей рівень, Китай може вимагати експортну ліцензію. На практиці це означає, що експортер має показати детальні специфікації та розклад вартості комплектуючих, а регулятор перевірить ці документи перед ухваленням рішення.
За законом про експорт Китаю та чинними правилами передбачені великі адміністративні штрафи (інколи у кратному розмірі до “незаконного доходу”), можливе призупинення роботи компанії або відкликання її експортних дозволів, а у разі контрабанди – навіть кримінальна відповідальність.
Є спрощені процедури для тимчасового вивозу на тестування, на виставку чи для ремонту окремих авіаційних деталей, але для “чутливих” одержувачів – зокрема, військових або осіб із санкційних списків, – майже автоматично очікується відмова. Пом’якшити санкції може наявність у компанії дієвої системи внутрішнього контролю за дотриманням правил.
ЄС, США, Австралія будують “середину” ланцюга: як це позначиться на цінах
Вузькі місця – у постійних магнітах на основі неодиму, заліза та бору, а також у так званих “важких” рідкісноземельних елементах – диспрозії та тербії, які підвищують здатність магнітів тримати намагніченість і витримувати високу температуру. Піднебесна контролює більшість потужностей саме на етапах переробки та розділення, тому навіть якщо шахти поза Китаєм видобувають більше сировини, затор часто виникає саме під час переробки та виготовлення магнітів.
Для прямопривідних вітрових турбін потреба в таких магнітах може сягати від 160 до 650 кілограмів на кожен мегават встановленої потужності, а частка диспрозію та тербію в сплаві є “важелем” і для ціни, і для термостійкості. Торік у світі встановили рекордні 127 гігаватів вітрових потужностей, і значна частина цих установок потребує магнітів із рідкісноземельними елементами.
Найуразливіші галузі – там, де багато постійних магнітів: електромобілі (у більшості моделей стоять двигуни на постійних магнітах), вітроенергетика (особливо прямопривідні турбіни без редуктора), авіація та оборона, електроніка, робототехніка, а також обладнання для нафтогазового сервісу. Якщо виникають збої з постачанням диспрозію чи тербію або проблеми на етапі переробки рідкісноземельних елементів, ціна магнітів зростає. Відповідно дорожчають двигуни й генератори, маржа виробників стискається, а запуск і реалізація проєктів сповільнюються.
Після збоїв із поставками та посилення контролю ціни на оксид неодиму і празеодиму вже різко стрибали: у серпні-вересні індикативні оцінки піднімалися до 84-88 доларів за кілограм на тлі новин про скорочення поставок “важких” рідкоземів, зокрема, через різке падіння імпорту з М’янми.
Такі хвилі швидко переходять у прайси на магніти, особливо ті, що містять домішки диспрозію та тербію, і зазвичай із затримкою один-два квартали закладаються у вартість вузлів і готової техніки, тобто проявляються вже в моделях 2026 року.
У середньостроковій перспективі – 2026-2028-й роки – ринок перебудовується: Сполучені Штати, Євросоюз, Австралія та низка африканських проєктів прагнуть добудувати не лише видобуток, а й етапи розділення, виплавки металів і виробництва магнітів.
В Євросоюзі вже діє Регламент про критичну сировину, який встановлює цілі до 2030 року – 10% видобутку, 40% переробки і 25% рециклінгу всередині Союзу – та вводить обов’язкове маркування і простежуваність постійних магнітів, включно з розкриттям частки переробленого вмісту. Це підвищує цінову “премію” за ланцюги постачання поза Китаєм, але водночас зменшує ризик збоїв у майбутньому.
Історичний урок 2010–2011 і чому він важливий зараз
Під час кризи довкола островів Сенкаку (Дяоюйдао) у 2010-му постачання рідкоземних матеріалів до Японії різко скоротилися. Ціни на неодим і диспрозій злетіли, а Сполучені Штати, Євросоюз і Японія оскаржили китайські експортні квоти у Світовій організації торгівлі. У 2014 році вони виграли справу, і формально квоти скасували у 2015-му.
Втім наслідки затягнулися: на хвилі високих цін почали з’являтися проєкти з видобутку та переробки поза Китаєм, але коли ціни знизилися, частина з них не витримала і збанкрутіла: у цьому сенсі показовий приклад компанії Molycorp у Сполучених Штатах.
Нині подібна історія можлива у м’якшій формі, однак є важлива відмінність: західні країни вкладають гроші не лише у видобуток руди, а й у виробництво магнітів і переробку відпрацьованих матеріалів, щоб менше залежати від одного джерела.
…Наступного разу ми розглянемо, як швидко перелаштувати ланцюги постачання під нові китайські ліцензії. Компанія має перевірити походження своїх магнітів і сплавів; підготувати пакет документів для дозволу (технічний опис, дані про кінцевого покупця та призначення товару); оновити договори, додавши умови про походження матеріалів, обмеження на вивезення, право заміни компонента у разі зміни правил, а також положення про зміну законодавства і форс-мажор; налагодити відстеження кожної партії та підготувати постачання без китайських матеріалів; планувати графіки з урахуванням можливого розгляду дозволу до 45 робочих днів. Це зменшить ризик зривів і полегшить проходження перевірок у Євросоюзі та Сполучених Штатах.
Тетяна Вікторова
