“Російські військовополонені отримують 1500 грн зарплати, а українські курсанти — від 620 до 790 грн”: Кротевич розкритикував військове командування та депутатів

В умовах повномасштабної війни, коли Україна відчайдушно бореться за свою незалежність, кожен військовослужбовець відіграє ключову роль у захисті держави. Проте, на жаль, навіть у такі складні часи проблеми з соціальним забезпеченням та справедливою оплатою праці залишаються на порядку денному. Особливо це стосується курсантів – молодих військових, які тільки починають свій шлях у збройних силах. Їхня мотивація, готовність до служби та патріотизм часто затьмарюються реаліями низьких зарплат і відсутністю належної підтримки з боку держави. У той час, коли ворожі сили активно залучають новобранців великими фінансовими стимулами, українські курсанти змушені боротися не лише з ворогом, але й із байдужістю системи. Ця ситуація викликає обурення серед військових, і питання гідного забезпечення тих, хто готовий віддати життя за Батьківщину, стає надзвичайно важливим у суспільному дискурсі.

Підполковник Богдан Кротевич, начальник штабу бригади НГУ “Азов”, висловив своє обурення щодо цього у Telegram, критикуючи вище військове командування та українських депутатів через низькі виплати курсантам. За його словами, російські військовополонені отримують заробітну плату в розмірі 1500 гривень, тоді як українські курсанти-військовослужбовці змушені задовольнятися сумами від 620 до 790 гривень.

“Дві новини, на які я натрапив в один день. Перша – білгородська область виплачуватиме 31 тисячу доларів підйомних тим, хто підпише контракт з армією рф та піде воювати в Україну. Друга – порівняння заробітньої платні військовополоненого рф в українському полоні – 1500 грн, з курсантом військовослужбовцем України – від 620 до 790 грн.

Вже не знаю, яким чином можна продовжувати так низько та безпринципно плювати на своє населення та військовослужбовців, які фактично дають всім українцям право на існування. Кожен раз, коли я впевнений, що нічого в цьому світі мене більше не здивує – або політики, або вище військове керівництво просто ніби каже “холд май бір” і плює в лице всім військовим в першу чергу.

Але все ж таки, як ви бляха мене дістали, як же ж всі ви мене бісите. Прекрасний вигаданий персонаж Алана Мура Ророшах казав так : “Ліберали, інтелектуали, солодкоголосі балакуни…”.

Більшість нардепів, котрих ви обрали, тільки і говорять про проблеми, але по факту роблять мінімум (або нічого) – бо бояться втратити посади, кормушки, статки. Для них це гра в картковий будинок з Кевіном Спейсі. Кожен переслідує власні інтереси, але не інтереси держави.

Чи достойні ви того, що виборює вам кожен день українська армія? Втім, не дивлячись на мою, як мені здається логічну агресію, так сталось, що: як немає тих, хто серйозно береться за вирішення проблеми з відповідальністю вищого військового керівництва, так і немає тих, хто глобально береться за боротьбу захисту інтересів та престижу курсантів військовослужбовців. Так, є невеличкі групи самих курсантів, котрі борються самі за себе в тому числі та окремі військовослужбовці, проте ресурсів (в тому числі медійного) їм не вистачає.

Це іронічно доречі, ви всі так любите критикувати оон, що воно “турбовано”, а самі шо? Що зробили після того, як прочитали цю новину? Може петицію створили, може написали депутатське звернення, може вивчили це питання і знайшли методи його вирішення? Як кажуть в англомовних країнах “shame on you”. Але ж солдат 18 років не винен, що ви такі безвідповідальні. Факт залишається фактом- генералам і більшості українського суспільства все рівно в даній ситуації на курсантів. А тим, кому не все рівно, і хто знає, як можна виправити дану ситуацію, напишіть мені в приватні. Якось качнемо з вами цю історію”, – написав Богдан Кротевич в Телеграм.

Кротевич обурений тим, що немає серйозних зусиль з боку вищого командування щодо вирішення цієї проблеми, а також не існує системної підтримки для захисту інтересів курсантів. На його думку, хоч і є невеликі групи курсантів та окремі військові, які намагаються самотужки боротися за свої права, їхніх ресурсів, зокрема медійної підтримки, недостатньо.