Сьогодні питання мобілізації молоді в Україні набуває дедалі більшої гостроти. Суспільство турбує не лише необхідність залучення нових військовослужбовців, але й те, як саме цей процес відбувається. З одного боку, мобілізація є необхідною складовою оборони країни в умовах війни, але з іншого — процеси, що її супроводжують, виявляють значні прогалини, які впливають на якість поповнення лав Збройних Сил України. Молодь, яка могла б стати основною рушійною силою в обороні країни, здебільшого уникає призову, тоді як центри комплектування зосереджуються переважно на старших вікових групах. Ця проблема стала предметом обговорення народного депутата України (фракція “Голос”), члена комітету Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергія Рахманіна, який висловив свою позицію щодо поточних викликів у цій сфері.
Сергій Рахманін підкреслив, що молоді українці здебільшого бояться мобілізації. Ці страхи мають як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Молодь боїться отримати важке поранення або загинути, переживає, що її недостатньо навчать, і через це вона може опинитися на передовій без належної підготовки. Існує також побоювання потрапити під керівництво некомпетентних або токсичних командирів.
Ці чинники формують негативне ставлення до служби у Збройних Силах, і багато хто свідомо уникає призову. На тлі цього територіальні центри комплектування зосереджуються переважно на мобілізації чоловіків старшого віку, від 40 до 50 років. За словами Рахманіна, ці установи не працюють із молоддю належним чином, оскільки в Україні відсутня система професійного та ефективного рекрутингу.
Народний депутат зазначив, що ті молоді люди, які самостійно вирішили вступити до лав Збройних Сил, уже зробили це. Натомість ті, хто не йде добровільно, потребують системної мотивації, якої зараз бракує. Центри комплектування виконують свої завдання формально, мобілізуючи тих, хто доступний, але при цьому ігнорують потребу в залученні молодих громадян.
Рахманін наголосив, що молодь потрібна насамперед у тих підрозділах, які ведуть найінтенсивніші бойові дії та зазнають найбільших втрат: десантно-штурмових військах, морській піхоті та механізованих мотопіхотних бригадах. Саме ці формування потребують фізично витривалих і підготовлених бійців, здатних витримувати високі навантаження.
Депутат зазначив, що у навчальних центрах старші новобранці часто стикаються з труднощами під час фізичних випробувань. На його думку, люди старшого віку фізично менш підготовлені до інтенсивного навантаження, і це ще раз підтверджує необхідність залучення молоді. Однак проблема не обмежується лише віковою категорією новобранців. Сергій Рахманін вважає, що для покращення мобілізаційної системи потрібно залучати психологів, соціологів, медійників і фахівців із піару. Це дозволить створити професійну мотиваційну програму, яка враховуватиме страхи та потреби молодих людей. Він також наголосив, що така робота має супроводжуватися якісною підготовкою, яка забезпечить впевненість новобранців у своїй безпеці та компетентності.
На завершення Рахманін висловив критичне зауваження щодо чинної моделі роботи центрів комплектування. Він зазначив, що багато хто з їхніх працівників просто чекає, коли молодь прийде підписувати контракти добровільно. Але цього не станеться без активної та системної роботи зі створення позитивного іміджу служби у Збройних Силах. Без змін у цьому напрямку армія України ризикує втратити важливий ресурс — молодих, фізично підготовлених і потенційно мотивованих військовослужбовців.
Депутат переконаний, що мобілізація молоді вимагає комплексного підходу, який включатиме професійну мотивацію, інтенсивну підготовку та реформування самої системи рекрутингу. Це не лише підвищить боєздатність армії, але й сприятиме зростанню довіри до військових структур і зменшенню суспільного спротиву мобілізації.
