У центрі уваги світових медіа 8 серпня 2025 року – можливість особистої зустрічі президентів США та Росії, Дональда Трампа та Володимира Путіна. Хоча дата й місце досі невідомі, із заяв американської сторони випливає, що вже наступного тижня могло б відбутися особисте спілкування. Американські джерела демонструють помітний оптимізм: адміністрація Трампа розраховує на ефективність прямого діалогу з Кремлем, вірячи, що “віч-на-віч”переговори можуть дати більше результату, ніж складні багатосторонні формати. Проте ЗМІ та аналітики застерігають, що така стратегія сповнена ризиків: схильність Трампа до харизматичних жестів і лестощів може зіграти на руку Путіну, майстру маніпуляції. На думку багатьох експертів, важливо зберігати виважений підхід і не зводити складний конфлікт до надто спрощених схем переговорів.
Оптимізм Вашингтона – скепсис Києва
Більшість провідних медіа наголошують: адміністрація Трампа демонструє помітний оптимізм щодо потенціалу прямого діалогу з Кремлем. CNN цитує джерела у Білому домі, які вважають, що президент “планує використати силу своєї особистості”для зрушення переговорного процесу і демонструє переконання, що “віч-на-віч із Путіним можна буде домовитися краще, ніж через посередників”.
Така риторика перегукується з уявленням Трампа про власну харизму як вирішальний дипломатичний ресурс. Водночас, аналітики CNN та ряд інших видань застерігають: така ставка може бути небезпечною – з огляду на особисту схильність американського президента до лестощів та авторитарних лідерів, а також маніпулятивну досвідченість його російського візаві.
BBC додає, що російська сторона нині не демонструє жодного щирого прагнення до припинення бойових дій. Навпаки – в умовах фронтової стабілізації та поступової тактичної переваги на окремих напрямках, у Москві можуть побачити доцільність переговорів з позиції сили.
Журналіст The New York Times тим часом звертається до настроїв у самому Києві: провівши ряд інтерв’ю з представниками української влади та суспільства, він фіксує переважно песимістичне або тривожне ставлення до перспектив зустрічі Трампа і Путіна. “Вони бояться, що домовленості за їхньою спиною стануть реальністю”, – підсумовує автор публікації.
Моделі закінчення війни – п’ять сценаріїв від CNN
На тлі дискусій про можливу зустріч лідерів США та Росії, CNN подає узагальнений аналітичний матеріал, у якому викладає п’ять потенційних сценаріїв завершення війни в Україні – від умовного перемир’я зараз до затяжного конфлікту з крахом російського режиму. Хоча більшість із них виглядає сумнівно з погляду Києва, вони віддзеркалюють типові геополітичні розрахунки Заходу.
- Миттєве припинення вогню
Найменш ймовірний сценарій. У ньому Путін погоджується зупинити бойові дії вже найближчими тижнями – наприклад, під тиском переговорів із Трампом. Проте навіть побіжний аналіз попередньої російської тактики дозволяє зробити висновок: припинення вогню з боку Москви – це радше тактовна пауза, аніж жест миру. Попередні спроби “режимів тиші” були або дуже короткими, або швидко порушувалися самою РФ.
- Затяжні переговори після нових територіальних захоплень
У цьому сценарії Росія намагається розширити окуповані території – наприклад, захопивши Покровськ, Константинівку та Куп’янськ – і лише після цього сісти за стіл переговорів. За логікою Кремля, це дозволить диктувати вигідні умови та, можливо, нав’язати зміну влади в Україні. Така стратегія повторює наратив про “примус до переговорів через тиск”, притаманний російській дипломатії останніх років.
- Стабілізація фронту та стратегічне виснаження Росії
Цей варіант виглядає більш реалістичним із погляду Заходу. Він передбачає, що Україна утримає нинішні позиції до 2026 року, а економічний тиск на РФ, зокрема санкції та внутрішні проблеми, поступово почне підривати її військовий потенціал. Європа нарощує оборонну промисловість, а Київ отримує більшу підтримку. Фронт “застигає”, але без дипломатичного вирішення.
- Катастрофа для України та Заходу
Сценарій, який CNN називає найгіршим – прорив оборони ЗСУ, падіння великих міст, деморалізація українського суспільства та відмова Заходу від активного втручання. США ізолюються, Європа вагається, а Україна опиняється віч-на-віч перед повномасштабним вторгненням. У такому разі війна може закінчитися поразкою Києва та стратегічною поразкою НАТО.
- Російський варіант “Афганістану”
Порівняння із радянською війною в Афганістані – історична паралель, яку використовують і політики, і аналітики. За цим сценарієм Путін стикається з дедалі більшими труднощами – від невдоволення еліт до посилення міжнародної ізоляції. Якщо на виборах 2026 року демократи повернуть контроль над Конгресом США, це спричинить переорієнтацію Вашингтона на активніше протистояння Москві. Проте, незважаючи на всі ознаки краху Кремля, цей варіант не гарантує Україні ні миру, ні відновлення кордонів, застерігає автор.
Позиція Польщі: війна може бути “заморожена”
Прем’єр Польщі Дональд Туск після розмови з президентом Зеленським припустив, що конфлікт на сході Європи може перейти у стадію “заморожування”, тобто фактично у тривале припинення бойових дій без залишкового врегулювання. Він навів це як сигнал, що дипломатичний процес може почати зрушуватися з місця, особливо на тлі очікуваної зустрічі Трампа і Путіна.
Володимир Зеленський повідомив Туска про свої переговори з Трампом та іншими європейськими лідерами (Фрідріхом Мерцом, Еммануелем Макроном, Джорджією Мелоні), підкреслюючи, що Європа має бути залучена до мирного процесу для забезпечення власної безпеки. Туск зазначив, що Зеленський, хоч і обережно, залишається оптимістичним щодо можливості мирного вирішення конфлікту.
Суперечливий бенефіт від можливої зустрічі: хто виграє?
Автор аналітичного матеріалу у виданні The Week розглядає можливі ризики та наслідки саміту між Трампом і Путіним, припускаючи, що ця зустріч може бути більш вигідною для російського президента, ніж для України. Саміт на найвищому рівні з лідером США може стати для Путіна суттєвим символічним кроком. Після років міжнародної ізоляції, яка посилилася з початком повномасштабного вторгнення в Україну, особиста зустріч із президентом Сполучених Штатів може бути представлена як підтвердження легітимності російської влади та її ключової ролі у світовій політиці. Для Путіна ця зустріч – також шанс вбити клин у західну коаліцію. Вона може бути сприйнята як ознака того, що США готові вести переговори поза рамками широкої коаліції, можливо, навіть ігноруючи інтереси європейських союзників та України. Це може підірвати зусилля Заходу, спрямовані на збереження єдиного фронту проти Росії.
Автор The Week висловлює побоювання, що Дональд Трамп може виявитися “занадто репрезентативним”, тобто схильним до ведення переговорів в обхід усталених дипломатичних протоколів та без глибокого розуміння всіх нюансів конфлікту. Його стиль спілкування, що часто базується на особистих відносинах, може зіграти на руку Путіну, який, як відомо, вміє маніпулювати такими ситуаціями. Це може призвести до укладення угоди, яка не відповідатиме інтересам України та західних союзників.
Замість справжнього мирного врегулювання, зустріч може призвести до “заморожування” конфлікту на невигідних для України умовах. Путін може використати цей саміт, щоб закріпити свої територіальні здобутки і уникнути подальшого тиску. Натомість, Трамп може представити таке “замороження” як свою велику дипломатичну перемогу, незважаючи на те, що це не вирішить конфлікт, а лише відкладе його. Це ризикує спричинити “патову” ситуацію, яка дозволить Росії перегрупуватися та зміцнити свої позиції.
Таким чином, The Week наголошує, що, хоча зустріч Трампа і Путіна може здаватися кроком до миру, вона несе в собі значні ризики. Основна небезпека полягає в тому, що Росія може використати її для досягнення власних геополітичних цілей, не йдучи на суттєві поступки, а Захід, і зокрема Україна, можуть втратити свої позиції.
“Very soon”: зустріч Трампа й Путіна може відбутися найближчим часом
Для Індії однією з головних причин уваги до зустрічі Трампа та Путіна є потенційні вторинні санкції США. Видання The Times of India підкреслює, що ці санкції, якщо будуть запроваджені, прямо вплинуть на її економіку, оскільки Індія є одним із найбільших покупців російської нафти. З цієї точки зору, анонсована зустріч розглядається як можливість уникнути або принаймні пом’якшити цю загрозу. Видання аналізує ситуацію з точки зору регіональної стабільності та місця Індії у глобальних процесах. Можливе зниження напруженості у відносинах між США та Росією може дозволити Індії продовжувати свою збалансовану зовнішню політику, підтримуючи відносини як із Заходом, так і з Росією, без необхідності обирати чиюсь сторону.
The Times of India, як і інші міжнародні медіа, ймовірно, зазначає, що Трамп прагне продемонструвати свою ефективність як миротворець, тоді як Путін намагається вийти з міжнародної ізоляції. Для Індії, яка цінує багатополярний світ, відновлення діалогу між двома наддержавами розглядається як позитивний крок.
Таємний Мінський канал: як Лукашенко сприяв зустрічі Трампа і Путіна
Стаття TIME розкриває подробиці про таємний дипломатичний канал, що пролягав через Мінськ, і зіграв ключову роль в організації майбутнього саміту між президентами США Дональдом Трампом і Росії Володимиром Путіним. Замість прямих переговорів між Вашингтоном і Москвою, посередником виступив білоруський диктатор Олександр Лукашенко.
Відомо, що з початку 2025 року Лукашенко активно пропонував свої послуги адміністрації Трампа, позиціонуючи себе як “радника Путіна”. Він переконував американських чиновників, що Путін насправді прагне миру і готовий до переговорів, попри інтенсивні повітряні атаки на Україну. Лукашенко наполегливо закликав Трампа до особистої зустрічі, обіцяючи, що це може принести йому Нобелівську премію миру.
Американські чиновники, включно з дипломатами та представниками адміністрації Трампа, щонайменше п’ять разів відвідали Мінськ. Ці візити не лише відкрили неформальний канал зв’язку з Кремлем, а й сприяли звільненню кількох політичних в’язнів, зокрема громадян США. Це дозволило Трампу представити ситуацію як дипломатичну перемогу.
Лукашенко передавав американцям ключове повідомлення від Путіна: для початку переговорів потрібне “шанобливе ставлення”. Він застерігав, що Путін не буде терпіти “ультиматумів” чи “образ”, і що “в ім’я миру, можливо, доведеться бути трохи хитрим і піти на певні поступки”. Путін, за словами Лукашенка, прагне спочатку домовитися з Трампом, а вже потім залучати до переговорів Зеленського та європейців.
Як Лукашенко, так і деякі представники адміністрації Трампа, зокрема спецпредставник Кіт Келлог, висловлювали думку, що європейці та Україна не повинні брати участь у початкових етапах переговорів між США і Росією. За словами Лукашенка, “якщо ми досягнемо угоди з американцями, європейці не матимуть іншого виходу”. Це підтверджує побоювання, що Україна може бути відсунута на другий план у переговорах щодо власної долі.
Автор матеріалу вказує на небезпеку такого підходу. Попри твердження Лукашенка про “бажання миру” з боку Путіна, Росія продовжувала інтенсивні атаки на Україну. Є ризик, що Путін може використати переговори, щоб затягнути час, зміцнити свої позиції та домогтися “заморожування” конфлікту на своїх умовах, а потім представити це як перемогу.
Замість підсумку: політика особистостей проти політики систем
Цікавість до зустрічі Трампа і Путіна – ще один прояв схильності сучасної політики до персоніфікованих рішень, які мають ключові фігури, а не інституції, стають рушієм змін. Та в умовах війни – особливо такої, що базується на системній агресії, ставки вищі. І тому навіть найгучніші дипломатичні жести можуть виявитися лише епізодом у тривалому конфлікті, який все ще далекий від завершення.
