Президент України Володимир Зеленський заявив, що готовий особисто зустрітися з Володимиром Путіним вже цього тижня – після того, як президент США Дональд Трамп закликав Київ “негайно” прийняти російську пропозицію провести переговори в Туреччині.
На тлі візиту лідерів Франції, Німеччини та Великої Британії до Києва в суботу, Україна та її ключові європейські союзники виставили Росії чітку умову: або Москва погоджується на беззастережне 30-денне припинення вогню до понеділка, або проти неї буде запроваджено нові потужні санкції. Цю ініціативу підтримав і Трамп, про що повідомив новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
Однак Путін у нічному зверненні проігнорував ультиматум, натомість запропонував провести “прямі переговори” з Україною в Туреччині вже у четвер. Це була перша така пропозиція з боку Кремля від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Європейські лідери у відповідь наголосили: жодних нових перемовин не буде, доки Росія не погодиться на припинення вогню. Однак несподіваний заклик Трампа на Truth Social “ПРОВЕДІТЬ ЗУСТРІЧ, НЕГАЙНО!!!”, написаний капслоком, змістив фокус з вимог до Москви на тиск щодо Києва.
Згодом Зеленський оголосив, що готовий приїхати до Туреччини у четвер для особистої зустрічі з Путіним. “Я чекатиму Путіна в Туреччині. Особисто. Сподіваюся, цього разу росіяни не шукатимуть виправдань”, — написав він у X.
Хоча Зеленський і додав, що “повне й тривале припинення вогню” з понеділка могло б стати основою для дипломатії, він не поставив це як чітку умову для участі в переговорах.
Таким чином, попри позицію Заходу щодо необхідності негайного припинення бойових дій, чітко артикульовану в суботу, вже в неділю увага світових медіа зосередилася на можливій зустрічі лідерів України та Росії. Чи піде Європа на обіцяні санкції, якщо Росія не дотримається понеділкового дедлайну — наразі невідомо.
До заяви Трампа Зеленський сприймав російську ініціативу з обережністю, назвавши її “позитивним сигналом”, однак наполягав, що передумовою для перемовин має бути припинення вогню. Європейські лідери відкинули пропозицію Путіна значно жорсткіше.
Канцлер Мерц заявив, що “перемовини можливі лише тоді, коли замовкнуть гармати”. Прем’єр Польщі Дональд Туск наголосив: світ чекає на “недвозначне рішення Москви про негайне й безумовне припинення вогню”. А президент Франції Еммануель Макрон написав: “Не може бути діалогу, якщо водночас бомбардується цивільне населення. Припинення вогню потрібне зараз, щоб можна було розпочати переговори. Заради миру”.
Навіть Кіт Келлог — спецпредставник адміністрації Трампа в Україні — підтримав європейців, написавши в Х: “Переговори можливі лише після припинення вогню, а не навпаки”.
Трамп штовхає, Європа гальмує
Однак Трамп, який раніше сам вимагав від Кремля оголошення перемир’я, різко змінив позицію і закликав Зеленського погодитися на переговори без жодних передумов.
Аналітики зазначають: нічна пропозиція Путіна — це спроба зняти з себе відповідальність за ігнорування вимог Заходу та перевести тиск на Київ.
“Він знає, що Трамп хоче прямих переговорів. Тепер Путін може сказати: ми готові, але українці не хочуть миру”, — пояснив у коментарі CNN професор Сергій Радченко з Університету Джонса Гопкінса.
Паралельно з дипломатичними маневрами завершилася коротка “пауза” в бойових діях, оголошена Росією з нагоди Дня перемоги. Україна повідомила про понад 100 дронових атак у ніч на неділю. Обидві сторони звинувачують одна одну у зриві перемир’я.
У Туреччині вже заявили, що “готові прийняти переговори”, однак, за словами президента Ердогана, саме припинення вогню має створити належні умови для миру. І хоча Анкара не уточнила, чи прийматиме переговори без перемир’я, її позиція ближча до європейської.
Тим часом держсекретар США Марко Рубіо планує візит до Туреччини саме в дні можливих переговорів — для участі в неформальній зустрічі глав МЗС країн НАТО.
З огляду на ситуацію, Зеленський постав перед непростим вибором: відмовитися від перемовин і наразитися на публічну критику Трампа, чи сісти за стіл із Путіним — без гарантій припинення вогню.
Між тиском Трампа і забороною РНБО
Однак найбільш проблемний підводний камінь потенційних перемовин – не це, а документ, який унеможливлює будь-які переговорні контакти з російською стороною.
Нагадаємо, що президентський указ №117/2022, підписаний Володимиром Зеленським у жовтні 2022 року, забороняє проведення будь-яких переговорів з президентом РФ Владіміром Путіним. Цей документ залишає чинною позицію Києва: жодного діалогу з нинішнім російським керівництвом, яке розв’язало повномасштабну війну. В указі прямо зазначено, що рішення Ради національної безпеки і оборони України «неможливі переговори з президентом Російської Федерації Владіміром Путіним» є обов’язковим для виконання.
У контексті заяви Володимира Зеленського про готовність зустрітися з Путіним у Туреччині цей указ набуває нового значення. Адже будь-які домовленості, досягнуті в Стамбулі, без офіційної зміни чи скасування указу №117 можуть бути такими, що не мають юридичної сили, або є принаймні суперечливими з точки зору українського законодавства.
Це створює правову колізію: з одного боку, є політична воля президента до перемовин — під тиском міжнародних партнерів та у відповідь на пропозицію Росії, підтриману Трампом; з іншого — існує чітка норма, яка забороняє будь-який контакт із Путіним. Якщо указ не буде офіційно змінено до можливої зустрічі, будь-яка досягнута там домовленість може бути легко оскаржена в українських судах, поставлена під сумнів у парламенті або просто не ратифікована.
Більше того, з точки зору легітимності, такий обхід власного указу може бути використаний як у самій Україні — опозицією та суспільством, — так і за її межами, Росією або третіми сторонами. Наприклад, Кремль міг би подати це як перемовини, до яких Україна була змушена під зовнішнім тиском, або як ознаку розколу в позиції Києва.
Водночас указ Зеленського — це не вирок дипломатії. Президент у будь-який момент має повноваження змінити або скасувати цей документ, якщо вважатиме це необхідним для забезпечення національних інтересів. Але поки він лишається чинним, імовірні переговори в Стамбулі — це лише символічний жест або гра на публіку, а не юридично зобов’язуючий процес.
Під софіти й прожектори зі спростуванням власних слів має вийти глава МЗС Андрій Сибіга, який 15 січня 2025 року дослівно заявив: “Україна не піде на прямі перемовини з керівником Росії Володимиром Путіним, рішення РНБО про заборону прямих переговорів з Путіним продовжує діяти”, – написав у своєму Фейсбуці журналіст Остап Дроздов.
Шквал заяв, пропозицій і ультиматумів створює враження активного дипломатичного руху навколо війни, пише видання The Guardian, але за цим словесним обміном досі неясно, чи справді сторони переглянули свої фундаментальні підходи.
Повернення до квітня 2022 року
У неділю один із ключових радників Владіміра Путіна, Юрій Ушаков, заявив, що попередній раунд переговорів у Стамбулі, проведений навесні 2022 року, має слугувати основою для нових можливих перемовин. За його словами, саме цей формат “показав потенціал досягнення згоди” та міг би бути відправною точкою для нинішніх дипломатичних зусиль.
Витоки з тодішніх переговорів, які з’являлися у пресі (зокрема в The New York Times), дають уявлення про ключові положення.
Як пише видання, у березні 2022 року українські та російські делегації вперше серйозно наблизилися до припинення війни. Стамбульське комюніке потенційно стало найреалістичнішою спробою зупинити бойові дії. Домовленості передбачали: Україна бере на себе нейтралітет (не вступ до НАТО і відмова від розміщення іноземних баз), а західні держави — юридично зобов’язуються гарантувати її безпеку. Водночас питання Криму та Донбасу відкладалися на 15 років, щоб вирішити їх дипломатичним шляхом.
Проте ця структура швидко почала руйнуватися. Росія відмовилася приймати західні гарантії, побоюючись прихованого розширення НАТО. США та Велика Британія скептично поставилися до гарантій для держави, яка не є членом Альянсу. А Путін, попри військові невдачі, вимагав поступок щодо українського суверенітету.
Зрештою перемовини зірвалися. Росія зосередила сили на Донбасі, а Захід посилив військову підтримку України.
Розсекречені деталі переговорів, оприлюднені виданням, свідчать: мир був можливим — але ціною, яку Україна не могла прийняти без втрати частини незалежності та території. І навіть у цьому сценарії Росія так і не погодилася на обов’язкові обмеження щодо своїх подальших дій, що остаточно зруйнувало й без того хиткий переговорний процес.
З того часу Київ неодноразово підкреслював, що будь-які майбутні переговори можуть відбуватися лише на умовах, які не передбачають втрати територій чи суверенітету.
Політик і дипломат Роман Безсмертний, коментуючи потенційну зустріч в Стамбулі, наголошує на тому, що це повернення до ситуації квітня 2022 року. І це потрібно чітко усвідомлювати, так само, як і те, що не всі деталі тодішніх перемовин стали надбанням публічного простору. Разом з тим, він наполягає на необхідності формування сильної, авторитетної та професійної делегації, яку очолить людина, що має довіру і суспільства, і влади. Така людина повинна бути здатна твердо відстоювати інтереси України.Окремо Безсмертний пропонує залучити до складу делегації представників Франції, Німеччини, Великої Британії, а за можливості — й США. Це, за його словами, дозволить європейським партнерам безпосередньо побачити, як саме виглядає процес, а не покладатися на чужі інтерпретації.
