У сучасному міжнародному праві тема захисту дітей у збройних конфліктах набула особливої ваги. Не лише фізична безпека, але й право дитини на родину, ідентичність і недоторканність культурного походження — це чітко окреслені юридичні обов’язки держав. У випадку війни Росії проти України ці принципи порушено в особливо масштабний і системний спосіб. Йдеться про насильницьке вивезення українських дітей на територію Російської Федерації — процес, який вже назвали “організованою схемою депортації з елементами примусової русифікації”. У травні 2025 року група сенаторів США внесла резолюцію, що передбачає: повернення викрадених Росією українських дітей має бути обов’язковою умовою для будь-якої мирної угоди між Києвом і Москвою.
Ініціатива у Сенаті США: зміст резолюції та її автори
За офіційними даними України, понад 19 тисяч дітей були незаконно вивезені з окупованих територій. Далеко не всі з них вдалося повернути. Ці факти дедалі частіше звучать на міжнародних майданчиках, і саме вони стали підставою для нової ініціативи американських законодавців. У травні 2025 року група сенаторів США внесла резолюцію, яка передбачає: повернення викрадених Росією українських дітей має бути обов’язковою умовою для будь-якої мирної угоди між Києвом і Москвою. Інакше кажучи, жоден дипломатичний компроміс не буде легітимним без вирішення цього питання. Про це йдеться на офіційному сайті Чака Грасслі.
Документ був підготовлений за ініціативи сенатора-республіканця Чака Ґрасслі та сенаторки-демократки Емі Клобучар. У ньому прямо зазначено, що примусове переміщення українських дітей, а також їхня подальша інтеграція в російське соціальне середовище — зокрема усиновлення, зміна громадянства, заміна імен і мови — є формою воєнного злочину. Ці дії, підкреслюється в тексті, мають ознаки злочину геноциду, оскільки спрямовані на знищення національної ідентичності.
Резолюція містить заклик до адміністрації США, а також до міжнародних партнерів, використати повний спектр інструментів — дипломатичних, правових, економічних — для того, щоб забезпечити повернення викрадених дітей до України. Це стосується як прямого тиску на Росію, так і посилення підтримки міжнародних судових і гуманітарних механізмів.
Оцінки та юридичний контекст
Окреме місце в резолюції займає підтримка Міжнародного кримінального суду, який раніше видав ордер на арешт Путіна саме за злочини, пов’язані з депортацією дітей. В ухвалі МКС зазначається, що такі дії грубо порушують норми Женевської конвенції, а також принципи міжнародного гуманітарного права щодо захисту цивільного населення, зокрема неповнолітніх, під час конфліктів.
Американські сенатори вважають, що без притягнення до відповідальності осіб, причетних до цих злочинів, жодна мирна угода не матиме ні правового, ні морального підґрунтя. Саме тому резолюція передбачає посилення санкцій — не лише проти високопосадовців, а й проти організацій, установ та соціальних структур, які брали участь у вивезенні, розміщенні й приховуванні українських дітей.
Поточний стан і виклики повернення
Хоча частину дітей вдалося повернути в Україну через зусилля міжнародних організацій, волонтерів, громадських ініціатив, більшість із них досі залишаються на території Російської Федерації. Частину усиновлено громадянами РФ, частину передано до закладів інтернатного типу або розміщено в тимчасових установах. У процесі відбувається зміна мовного середовища, адміністративне перепризначення регіональної приналежності, іноді — оформлення нового громадянства.
Американська резолюція прямо вказує на необхідність створення міжурядового механізму моніторингу та взаємодії, спрямованого на документування долі кожної дитини й поступове повернення. І хоча резолюція не має обов’язкової сили, вона формує чіткий політичний сигнал — США не підтримає жодної “мирної угоди”, яка не міститиме зобов’язання повернути українських дітей додому.
Ініціатива американських сенаторів є частиною ширшого тренду. У Європі також дедалі частіше лунають заклики розглядати масове вивезення дітей як форму системного злочину, спрямованого на демографічну ідентичність. Звучать і пропозиції запровадити окремі санкційні пакети саме за участь у незаконному усиновленні або фінансуванні таких програм. Низка країн, зокрема Франція та Нідерланди, вже публічно висловлювала підтримку визнання дій Росії щодо дітей як геноциду.
Скасування американського фінансування однієї з програм
На тлі обговорення резолюції залишилося помітним і те, що США нещодавно припинили фінансування однієї з ініціатив, яка займалася пошуком і документуванням викрадених Росією дітей. Причини цього рішення не уточнювалися, проте сама поява нової резолюції свідчить про збереження політичного фокусу на темі.
Повернення українських дітей є юридичним зобов’язанням, яке випливає з міжнародного права. Сенат США, формулюючи резолюцію про неприпустимість мирної угоди без цього пункту, чітко окреслює межу компромісів. У війні, де жертвами стали діти, світ не має права закривати очі на той факт, що їхня доля досі залишається невизначеною. І поки ця тема не буде вирішена, жоден дипломатичний фінал не може вважатися завершеним.
