Україна переживає один з найскладніших періодів у своїй сучасній історії. Щоденні новини переповнені повідомленнями про війну, втрати, економічні труднощі, проблеми в освіті, медицині та обороні. Важко знайти хоча б одну сферу, яка б не зазнала серйозних потрясінь за останні роки. Негативні події та фон інформаційного простору формують відчуття безнадійності, і багато людей починають думати, що країна занурюється в суцільну кризу без перспективи на поліпшення. Але чи дійсно все настільки погано? Чи є щось позитивне на цьому тлі? Чи були в України здобутки навіть у найтемніші часи?
Досягнення України в останні роки
Попри масштабні виклики, Україна не тільки продовжує опиратися агресії, а й робить значні кроки вперед у багатьох сферах. Одним з найважливіших досягнень є адаптація оборонного сектору до сучасних стандартів. Українська армія стала однією з найбоєздатніших у Європі, впроваджуючи нові технології, тактику та використовуючи сучасне західне озброєння.
Вітчизняний оборонний комплекс налагодив виробництво безпілотників, бронетехніки та артилерійських систем, що дозволяє частково компенсувати дефіцит постачань з-за кордону. Наприклад, українська компанія «Roboneers» розробила дистанційно керовані бойові модулі, такі як «ШаБля», які активно використовуються на передовій. Ці системи допомагають українським силам встановлювати оборонні рубежі та знищувати ворожі цілі, демонструючи ефективність в умовах бойових дій. Крім того, Україна активно розвиває партнерство з країнами НАТО, що дає перспективи подальшого зміцнення обороноздатності.
В економіці, попри втрати, є й позитивні сигнали. Агропромисловий сектор адаптувався до нових реалій, а українські експортери знаходять альтернативні шляхи постачань, зокрема через дунайські порти. Продовжується інтеграція з Європейським Союзом, відкриваються нові можливості для бізнесу та залучення інвестицій. Водночас країна змогла утримати фінансову стабільність: попри всі виклики, курс гривні не зазнав катастрофічного падіння, соцвиплати і пенсії сплачуються, а банківська система функціонує без значних потрясінь.
Сфера освіти також показала здатність до адаптації. В умовах війни система навчання змінилася, впроваджено дистанційну освіту, а багато університетів та шкіл налагодили співпрацю з закордонними партнерами. Українські студенти та науковці отримують гранти та можливості навчатися в провідних європейських закладах, що підвищує рівень освіти та допомагає інтеграції України в міжнародний освітній простір. Також суттєво зміцнилася національна ідентичність: кількість учнів, які обирають навчання українською мовою, постійно зростає, а українська культура отримує новий імпульс для розвитку.
Не можна не згадати і про досягнення в медицині. Попри навантаження на систему охорони здоров’я, триває її реформування. Українські лікарі отримують нове обладнання, доступ до сучасних технологій та міжнародних програм обміну. Війна також дала поштовх розвитку реабілітаційної медицини, зокрема для військових та цивільних, які постраждали від бойових дій. Будуються нові реабілітаційні центри, а фахівці отримують можливість навчатися найкращим світовим практикам.
Технологічний сектор також продовжує розвиватися навіть у складних умовах. Українські IT-компанії залишаються конкурентоспроможними на міжнародному ринку, а стартапи отримують підтримку від західних партнерів. Запуск мобільного застосунку «Дія» став революційним кроком у цифровізації державних послуг, і ця система продовжує розширювати свої можливості. В Україні розвиваються проєкти у сфері штучного інтелекту, кібербезпеки та військових технологій, що робить країну одним із ключових гравців у сфері цифрової безпеки.
Крім того, стали безпрецедентними соціальна згуртованість та волонтерський рух. Українці продовжують підтримувати армію, допомагати переселенцям, розвивати гуманітарні ініціативи. Волонтерський рух став настільки потужним, що його можна вважати невід’ємною частиною національної безпеки. Люди не просто збирають кошти на дрони чи автомобілі для фронту, а й організовують масштабні соціальні проєкти, допомагаючи найвразливішим верствам населення.
Здобутки України в науці
Українська наука нині проходить випробування, якого не знала за всю свою історію. Лабораторії під обстрілами, вчені у вимушеній евакуації, знищені роками напрацьовані дослідницькі бази – війна поставила під загрозу саме існування наукової діяльності. Проте навіть у таких умовах українські науковці не просто виживають, а створюють проривні розробки, які змінюють реальність – і на фронті, і в цивільному житті.
Попри руйнування лабораторій Харківського фізико-технічного інституту, українські фізики продовжують роботу над надпровідниками нового покоління, які можуть знайти застосування в енергетиці та оборонній сфері. Київські хіміки у підвалах працюють над матеріалами для захисту військових і цивільних, зокрема створюють унікальні вогнетривкі композити, які не поступаються найкращим зразкам у світі. Одеські науковці працювали над створенням сонячних панелей із рекордним ККД, що привернуло увагу європейських інвесторів.
Не менш важливими є здобутки в медицині та біотехнологіях. Наприклад, команда львівських вчених розробила інноваційний метод 3D-друку кісткової тканини, що дозволяє швидше проводити операції з відновлення пошкоджених кісток. А в Києві тривають дослідження щодо нових методів лікування діабету, які можуть змінити підхід до боротьби з цією хворобою. Крім того, українські фармацевтичні компанії, попри виклики війни, продовжують інвестувати у виробництво та наукоємні розробки. Ці інвестиції, що сягають сотень мільйонів гривень, сприяють розвитку критично важливої галузі як у воєнний, так і в мирний час.
Також українські астрономи продовжують відкривати нові небесні тіла. Зокрема, нещодавно було ідентифіковано новий астероїд, що пролягає поблизу Землі, що викликало інтерес NASA та інших міжнародних космічних агентств.
Українські IT-фахівці та інженери розробляють системи аеророзвідки, здатні працювати навіть у найскладніших умовах радіоелектронної боротьби. Саме українська команда створила програмне забезпечення, що дозволяє перехоплювати ворожі дрони та використовувати їх проти окупантів. А львівські біотехнологи розробляють інноваційні методи лікування опіків, засновані на тканинній інженерії, що вже допомагають військовим і постраждалим цивільним.
Українські науковці також досягли значних успіхів у розробці лазерних технологій для оборонних потреб. Зокрема, було створено систему лазерної зброї «Тризуб», здатну збивати повітряні цілі на висоті понад 2 кілометри. Ця розробка підкреслює високий рівень інноваційного потенціалу України у військовій сфері.
У місті Ужгород, яке залишається відносно безпечним, українські вчені реалізують масштабний проєкт зі створення найбільшого в країні банку генетичних даних. Вони вже зібрали зразки ДНК від 10 тисяч українців для вивчення захворювань, таких як діабет 1 типу, що підкреслює стійкість та адаптивність української науки в умовах конфлікту.
Отже, у сучасних реаліях українська наука не лише зберігає свої позиції, а й робить внесок, що може визначити технологічне майбутнє. Науковці працюють без лабораторій, без стабільного фінансування, але з чітким розумінням: їхні розробки сьогодні – це ще один крок до перемоги та відбудови країни. Українські вчені традиційно роблять вагомий внесок у світову науку, і останні роки стали черговим підтвердженням цього.
Здобутки у спорті та паралімпійському русі
Україна неодноразово доводила, що навіть у найскладніші часи її спортсмени та паралімпійці можуть досягати видатних результатів. Попри непрості умови підготовки та відсутність багатьох можливостей, які мали їхні суперники, українські спортсмени продемонстрували неймовірну волю до перемоги. Олімпійські ігри 2024 року, які відбулися у Парижі, стали черговим випробуванням для українського спорту в умовах війни та нестабільності. Попри всі труднощі, національна збірна виступила гідно, посівши 22 місце у загальному медальному заліку. Українські спортсмени вибороли 12 медалей: 3 золоті, 5 срібних та 4 бронзові.
Першу золоту нагороду для України здобули фехтувальниці Ольга Харлан, Аліна Комащук, Олена Кравацька та Юлія Бакастова. У командній шаблі українки впевнено пройшли турнірну сітку, а у фіналі здолали сильну команду Південної Кореї. Для Харлан ця медаль стала черговим підтвердженням її статусу однієї з найкращих фехтувальниць світу.
Наступне золото до скарбнички збірної принесла легкоатлетка Ярослава Магучіх. У стрибках у висоту вона продемонструвала свій максимум, подолавши планку на висоті 2 метри. Її перемога стала символічною: попри всі труднощі та психологічний тиск, українка підтвердила свій статус лідерки світової легкої атлетики.
Третє олімпійське золото Україні подарував боксер Олександр Хижняк у ваговій категорії до 80 кг. У фіналі українець зустрівся з представником Казахстану й зумів довести свою перевагу, виборовши перемогу. Це золото стало особливо важливим, оскільки український бокс традиційно має сильні позиції на світовій арені.
У 2024 році світова боксерська спільнота знову заговорила про Україну завдяки Олександру Усику. Український боксер став абсолютним чемпіоном у надважкій вазі, перемігши Тайсона Ф’юрі в поєдинку, який увійшов в історію. Бій між Усиком і Ф’юрі став одним із найбільш очікуваних у світовому боксі. Українець підійшов до нього у статусі чемпіона WBA, WBO, IBF та IBO, тоді як Ф’юрі володів титулом WBC. Поєдинок виявився напруженим, але Усик продемонстрував виняткову техніку, швидкість і стратегічне мислення. Його перемога рішенням суддів зробила його першим абсолютним чемпіоном у надважкій вазі за останні десятиліття.
Ця перемога мала не лише спортивне, а й символічне значення. Усик, який завжди наголошує на своїй українській ідентичності, вкотре продемонстрував світу, що Україна – країна чемпіонів. Його шлях до титулу довів, що завдяки праці, дисципліні та вірі у свої сили можна досягати найвищих вершин.
Україна традиційно є однією з найсильніших паралімпійських держав. Наша збірна завершила виступи на своїх п’ятнадцятих Паралімпійських іграх. Париж-2024 став для національної команди восьмою літньою Паралімпіадою, а також у її доробку сім зимових ігор. Від моменту дебюту українські паралімпійці не просто брали участь у змаганнях, а ставали символами сили духу та спортивної майстерності, виборюючи місця серед найкращих.
За всю історію своїх виступів на Паралімпійських іграх Україна здобула 695 медалей, з яких 554 були завойовані на літніх турнірах, а 141 — на зимових. За кількістю нагород українська команда давно закріпилася серед лідерів світового паралімпійського руху. Зокрема, наші спортсмени здобули 209 золотих, 241 срібну та 245 бронзових нагород. Абсолютним лідером серед видів спорту для України залишається плавання, на яке припадає найбільше призових місць — 283. Саме представники цього виду спорту змогли змінити розклад сил у рейтингу найтитулованіших паралімпійців країни після Парижа-2024.
До початку змагань у французькій столиці перше місце за загальною кількістю нагород ділили між собою четверо українських спортсменів — Максим Крипак, Максим Веракса, Віктор Смирнов та Олена Акопян, кожен із яких мав у своєму активі по 15 медалей. Проте після виступів у Парижі рейтинг змінився: на перше місце вийшли два плавці — Максим Веракса та Євгеній Богодайко, які мають по 16 нагород. При цьому Вераксі знадобилося п’ять Паралімпіад, щоб досягти цього показника. У Парижі-2024 він здобув ще одну медаль, виборовши срібло на 100-метрівці вільним стилем. Богодайко, у свою чергу, досягнув цього результату за чотири Паралімпіади, а в Парижі він став мультимедалістом, завоювавши дві бронзові медалі.
Таким чином, топ-5 найтитулованіших паралімпійців України на сьогодні виглядає так:
– Максим Веракса (плавання, 2008-2024) — 16 медалей (8 золотих, 2 срібні, 6 бронзових)
– Євгеній Богодайко (плавання, 2012-2024) — 16 медалей (6+5+5)
– Максим Крипак (плавання, 2016-2020) — 15 медалей (10+4+1)
– Віктор Смирнов (плавання, 2004-2020) — 15 медалей (6+4+5)
– Олена Акопян (плавання, 1996-2008, біатлон та лижні гонки, 1998) — 15 медалей (1+8+6).
Здобутки українських паралімпійців – це не просто перемоги у спорті, а доказ того, що навіть у найважчих умовах наші спортсмени продовжують гідно представляти країну на міжнародній арені. Вони не лише завойовують медалі, а й змінюють ставлення світу до паралімпійського спорту, демонструючи незламну силу духу, що є справжнім символом України.
Як змінилися українці
Війна змінила всіх українців, змусила переоцінити життєві цінності, зміцнила національну ідентичність та спонукала до згуртованості. Ці зміни відбулися у всіх сферах життя – від соціальних взаємин до ставлення до роботи і освіти. Попри трагедію, українці стали сильнішими, більш відповідальними, навчилися швидко адаптуватися до викликів і розвинули якості, які допоможуть будувати країну після перемоги.
Однією з головних змін стало зростання рівня самоорганізації та волонтерства. До 2022 року більшість українців сприймали допомогу армії як обов’язок держави, проте війна показала, що перемога можлива лише спільними зусиллями. За ці роки волонтерський рух перетворився на величезну силу. Люди збирають кошти на безпілотники, машини для фронту, організовують логістику гуманітарної допомоги, евакуацію поранених, ремонт будинків після обстрілів. Українці стали більш свідомими громадянами. Якщо раніше політична активність часто обмежувалася виборами, то зараз люди активніше контролюють владу та стежать за зловживаннями.
Війна також змінила ставлення до освіти та саморозвитку. Багато українців почали вивчати нові професії, оскільки старі сфери зникли або стали неприбутковими. Популярність онлайн-курсів, навчальних програм з IT, мовних курсів зросла в рази. Наприклад, тисячі людей отримали нові знання завдяки платформам «Prometheus» та «Coursera», адаптованим під українців. Крім того, величезний попит мають технічні спеціальності, пов’язані з оборонними технологіями, кібербезпекою, програмуванням.
Значно зміцнилася національна ідентичність. Якщо до війни частина громадян вживала російську мову в повсякденному житті, то зараз відбувається масовий перехід на українську. Люди переглядають свої звички, цікавляться історією, читають книги українських авторів. Спостерігається культурний ренесанс – видавництва фіксують рекордний попит на україномовну літературу, а українська музика та кінематограф отримують міжнародне визнання.
Війна також загартувала українців фізично та морально. Кількість людей, які почали займатися спортом, зросла, адже фізична підготовка – це не лише здоров’я, а й готовність до можливих викликів. Зокрема, з’явилися популярні спортивні ініціативи, як-от благодійні марафони, збори на армію через спортивні змагання. Дух стійкості проявився і в тому, що українці стали менш схильними до паніки та стресу, краще орієнтуються в кризових ситуаціях, швидко реагують на небезпеку.
Ще одна важлива зміна – зростання підтримки ветеранів та людей з інвалідністю. Якщо раніше суспільство часто залишало поза увагою проблеми поранених військових, то зараз формується нова культура підтримки: відкриваються реабілітаційні центри, розвиваються державні та приватні програми допомоги. Громадські ініціативи, такі як «Друг» чи «Ветеран хаб», працюють над тим, щоб повернення військових до мирного життя відбувалося комфортніше.
Більшість українців стала згуртованою – допомога один одному, підтримка в найскладніших ситуаціях стали нормою. Війна показала, що більшість українців не залишають своїх: будь то допомога біженцям, підтримка родин загиблих, збір коштів для постраждалих від ракетних ударів. Це створює нову модель суспільства – більш чуйного, відповідального, здатного до швидких дій у кризових ситуаціях.
Отже, опри всі випробування, війна зробила українців сильнішими.
Війна принесла безліч випробувань, але вона також стала поштовхом до змін, які в мирний час могли б тривати десятиліттями. Здобутки є, і вони суттєві – навіть якщо у потоці негативних новин їх не завжди помітно. Важливо не лише фокусуватися на проблемах, а й бачити ті досягнення, які формують майбутнє країни. Попереду ще багато викликів, але те, що вже зроблено, дає підстави для обережного оптимізму. Україна бореться – і перемагає не лише на полі бою, а й у всіх сферах життя.
Попри війну, економічні труднощі та нестабільність, українці стали сильнішими. Вони продовжують демонструвати світові свою силу, розум і витривалість. Війна показала, що українці можуть не лише боротися, а й змінювати себе та свою країну. Ті риси, які вони розвинули за останні роки, стануть основою для відбудови України у післявоєнний час. Це буде вже інша держава – з більш активними громадянами та високим рівнем відповідальності за своє майбутнє.
Ми очікуємо миру, і Україна буде далі розвиватися, використовуючи досвід, здобутий у найважчі часи. Як казав Вінстон Черчилль: «Темні часи не тривають вічно, і після них завжди приходить світанок». Українці вже показали всьому світу свою здатність вистояти, і тепер вони мають всі шанси побудувати країну, якою можна буде пишатися.
Оксана Іщенко
