Шахрайство на похованнях військових: як горе родин загиблих перетворилося на джерело наживи
Під час повномасштабної війни тема поховання загиблих військових стала не лише маркером національної скорботи, а й елементом нової соціальної та бюрократичної інфраструктури. Родини захисників щодня проходять складну траєкторію — від повідомлення про смерть до реєстрації втрати, оформлення поховання, отримання компенсацій, допомоги, залагодження юридичних питань. У суспільстві, де все ще немає повного обліку загиблих, а процедури поховання часто лишаються в зоні неформального впливу, виникають великі простори для тіньових рішень. Розслідування цієї сфери дозволяє побачити, як саме такий трагічний момент як смерть військового, може бути цинічно використаний для отримання прибутку. І як інституції, покликані допомагати родинам загиблих, фактично віддали це питання на відкуп ділкам.
Цинічні випадки шахрайських схем під час поховання загиблих воїнів
Неврегульованість, залежність від «місцевих координаторів», навантаження на терцентри та непрозорість витрат на ритуальні послуги — все це створює передумови для нових найпідліших схем цинічного шахрайства. Нещодавно в Кривому Розі було розкрито цілу злочинну схему, де організатори “похоронного бізнесу” приватизували ритуальні послуги, буквально перетворивши їх на засіб для викачування грошей з бюджету та сімей загиблих.
Злочинну діяльність очолив директор комунального підприємства, яке мало надавати послуги з поховань і утримання цвинтарів. Разом з ним у оборудці брали участь приватні фірми, підприємці, посадовці міської ради та навіть цивільні особи. Цей “картель” забезпечив собі монополію на обслуговування поховань військових, зокрема перевезення тіл загиблих та обслуговування кладовищ. Завдяки зв’язкам в міськраді, тендери вигравали підконтрольні фірми, які подавали фіктивні дані про виконані роботи та завищували вартість послуг. Це дозволило злочинцям привласнити десятки мільйонів гривень з державного бюджету. Так, наприклад, сума лише за кількома договорами сягнула 7 млн грн.
Таке жахливе шахрайство мало б бути однією з найбільших трагедій для родин загиблих, але, на жаль, стало ще однією можливістю для шахраїв збагатитися на людському горі. І це далеко не єдині випадки. По всій Україні з’являються подібні схеми, де навіть найсвятіші моменти людського життя перетворюються на бізнес.
В Одесі, приміром, родичі загиблих військових зіштовхуються з вимаганням грошей за послуги, які повинні бути безкоштовними за державними гарантіями. Одного катафалка для поховання військових на все місто не вистачає, і це стає ще однією можливістю для шахраїв заробити. Деякі родини просто не можуть забрати тіла без попередньої оплати, що змушує їх вирішувати такі питання індивідуально за грошову винагороду.
Шахраї в ЗСУ
Вперше про схеми з похованнями заговорили ще у 2020 році, але те, що вони діють досі — на тлі повномасштабної війни, на крові, на горі родин — виглядає особливо цинічним. І найцинічніше те, що це відбувається серед посадовців ЗСУ, покликаних захищати армію і гідність її бійців навіть після смерті.
Як підтвердило Міноборони, посадовці ЗСУ наживалися на похованнях загиблих на Донбасі. Журналістка Яніна Соколова оприлюднила у 2020 році розслідування, в якому йшлося про відкатні схеми у закупівлях трун, вінків і перевезень тіл. При цьому перевезення з Донбасу коштувало втричі дорожче за реальну ринкову ціну, бо гроші «освоювали» через потрібного підрядника. Згідно з матеріалами, йшлося про ФОПа Ткачука, на якого «рекомендували» укладати договори з Генштабу. Саме звідти, як твердить один із командирів, телефонували з «пропозицією». До махінаціях підозрювався також полковник Бондар з управління Цивільно-військового співробітництва Генштабу. За даними журналістки, він не лише координував домовини й транспортування, але і «підтягував» родичів: його теща Алла Марш регулярно вигравала тендери на постачання в армійські структури.
У Міноборони після розголосу провели внутрішню перевірку і визнали: дії окремих посадовців справді мали «ознаки приватного інтересу» під час закупівель. Проте потім ніде не повідомлялося про відсторонення і кримінальні провадження щодо причетних до цих схем.
Крім того, нещодавно у Львівській області військовий сержант виманював гроші, нібито на поховання своїх побратимів, а в Кіровоградській області 46-річний шахрай, видаючи себе за підполковника ЗСУ, вимагав частину посмертних виплат від родичів загиблих військових. Для таких людей смерть на фронті вже не трагедія, а просто чергова можливість підзаробити. У Черкасах Служба безпеки затримала справжнього “майстра вимагання”, який вирішив, що загибель героїв — це чудова можливість для наживи. Чоловік викачував з родин загиблих військових частину державних виплат, що становили понад 15 мільйонів гривень. А щоб не відмовляли, він не соромився погрожувати насильством, навіть дітям потерпілих.
В одній з таких ситуацій він змусив матір та сестру загиблого військового передати йому майже 800 тис грн. Але на цьому його “діяльність” не завершилася. Під час чергової операції, коли чоловік отримував 200 тисяч, його спіймали “на гарячому”. Як виявилось, цей місцевий шахрай за допомогою власних зв’язків обирав родичів загиблих бійців і вимагав у них гроші, погрожуючи фізичною розправою.
Найбільше всього вражає моральний цинізм, який абсолютно не має меж. Шахраї використовують найбільшу біль, яка тільки може бути у людей, – втрату близької людини, і на цьому заробляють. Уявіть собі, в якому стані перебувають родини загиблих: вони і так переживають страшну втрату, а тут ще й вимоги про “добровільні” внески на різні послуги, які, за великим рахунком, повинні бути надані безкоштовно.
Отже, ми стаємо свідками того, як ритуальні послуги перетворюються на частину шахрайських схем, а державні гарантії залишаються просто словами на папері.
На чому обирають наживатися шахраї
Почнемо з того, що саме та обставина, яку шахраї намагаються використати, є основною рушійною силою цих схем: трагедія родин, що втратили рідну людину на війні. Сім’ї, розбиті горем, часто не можуть об’єктивно оцінювати ситуацію, зокрема, коли справа стосується організації похорон. Їх емоційний стан стає головним полем для маніпуляцій.
Пропозиції послуг по організації поховань лунають відразу після того, як родина отримує звістку про втрату. І не обов’язково йдеться про приватні підробки чи дрібних шахраїв, хоча й це має місце. Ось вам, скажімо, поширена схема: недобросовісні фірми, що пропонують “спеціальні” пакети послуг для поховань військових. Під виглядом турботи та особливого ставлення до героїв, вони продають невиправдано дорогі послуги, які зазвичай не є чимось особливим чи новаторським. Все те ж саме, що й у звичайних похоронах, тільки вдвічі дорожче.
Крім того, чимало шахраїв йдуть далі, пропонуючи “безцінну” допомогу в оформленні документів, переконуючи, що без їхніх послуг родина не зможе отримати належні компенсації чи соціальні виплати. І хоча система справді часто ускладнює процес оформлення допомоги, ці “експерти” тільки підвищують ціну на своє “обслуговування”, накручуючи суму, яку за фактом можна було б отримати значно дешевше або навіть безкоштовно.
А тепер найцікавіше. Поглянемо на моральний аспект таких схем. Це не просто надмірна комерціалізація болю, а перетворення людського горя на товар. Трагедії, що відбуваються з однією родиною, використовуються для особистої вигоди. І це прямий зневажливий цинізм, який не просто забирає у людей гроші, а намагається зламати їхню гідність у найбільш інтимні й болючі моменти життя. Але тут не йдеться тільки про фінансову експлуатацію. Шахраї, які пропонують свої “послуги”, насправді виступають в ролі паразитів, що ховаються за фасадом добрих намірів. Вони наживаються на горі родин наших захисників, часто спотворюючи реальний образ того, як має виглядати справжня підтримка держави та суспільства.
Поховання загиблих воїнів, без сумніву, має бути організоване на найвищому рівні. Всі державні структури та органи повинні робити все, щоб зняти тягар з родини в цей складний момент. Але насправді ми маємо цинічну реальність і, як завжди, повну безвідповідальність.
Як ховають своїх героїв в зарубіжних країнах
У цивілізованих країнах смерть військовослужбовця є не просто особистою трагедією, а втратою національного масштабу. І те, як держава поводиться з тілами своїх героїв та їхніми родинами, є маркером цивілізаційної зрілості. У Сполучених Штатах з моменту повідомлення про загибель солдата включається відточена до автоматизму система. Родина отримує не тільки особисту підтримку від представника ЗС, а й повний державний супровід процесу поховання. Усе — від перевезення тіла до труни, прапора та почесної варти — забезпечується коштом федерального бюджету. Жодних поборів, “пожертв” чи “добровільної допомоги на транспорт” там не існує в принципі. Спійманого на спробі наживи на загибелі військового чекає кримінальна відповідальність і суспільне тавро.
Ізраїль, країна постійної війни, має, можливо, найрозвиненішу систему шанування загиблих. Солдати ЦАХАЛу сприймаються там, як святі. Всі витрати на поховання покриваються державою до копійки. Кожне тіло супроводжується спеціальною командою, що відповідає за належне прощання. Випадки шахрайства не мають місця тут. Навіть натяк на це викликав би хвилю громадського гніву.
У Великій Британії родини загиблих можуть розраховувати не лише на ритуальні послуги, а й на повноцінну соціальну опіку: психологічну допомогу, фінансову підтримку, стипендії для дітей. У Канаді працює спеціальне Veterans Affairs Canada, яке супроводжує сім’ї загиблих не місяць, не два, а роками. Тут поховання — це лише початок турботи, а не останній акт драми, де родину залишають наодинці з труною.
Звісно, шахрайство буває всюди, де є люди. На жаль, людська природа однакова, але на відміну від України, в інших країнах такі випадки не перетворюються на системне явище. Їх швидко викривають, винних карають, а головне — держава і суспільство не мовчать. Там не вважається “нормою”, коли мати загиблого змушена платити за місце на цвинтарі або давати “на чай” тому, хто копає могилу її синові. Тим часом в Україні на тлі патетичних промов чиновників про героїзм і жертву процвітають схеми, гідні підпільного казино: “допомога з похованням” за певну суму, “благодійні збори” нібито на транспорт, або й відверте вимагання частини державної допомоги. Воїн ще не встиг охолонути, а вже знаходяться ті, хто хоче заробити на його смерті.
Поки наші чиновники щиро дякують загиблим на камери, дехто за лаштунками у змові з ними складає великі похоронні бюджети. Якщо держава не здатна або не хоче будувати реальну систему з чіткими процедурами, перевірками і відповідальністю, вона стає співучасником мовчазного узаконення цинізму.
Наші герої гинуть щодня, і з кожною такою втратою залишається все менше підстав вірити, що їх смерті когось чомусь навчили. Бо чим глибше бюрократія, тим легше в ній сховати брудні оборудки тих, хто не бачить в труні нічого, крім можливості заробити. Тим більше підстав у посередників, “порадників”, “підрядників” перетворювати вбитих горем родичів на зручних клієнтів. Допоки держава закриває на все це очі, відповідальність перекладається на тих, хто щойно втратив найдорожче. І саме це є головним знущанням над ними.
