Українські біженці, особливо ті, хто подорожує з дітьми, часто стикаються з несподіваними проблемами на кордоні. Черги, додаткові перевірки документів, нерідко упереджене ставлення — усе це стає реальністю для тих, хто шукає безпеки чи просто прагне здійснити дитячу мрію. Водночас випадки, коли правила та процедури доводяться до абсурду, як це сталося з шестирічним українським хлопчиком на польському кордоні, підривають довіру до справедливості й гуманності бюрократичних механізмів.
Громадська діячка і правозахисниця та колишня депутатка Київської міської ради VII скликання Олена Терещенко опублікувала на своїй сторінці історію, яка шокувала багатьох. Шестирічний Нікіта з британською візою, мріючи про подорож до Лондона зі шкільною групою, потрапив у глухий кут через намальовану машинку у своєму паспорті. Малюнок, зроблений дитиною ручкою на одному з в’їзних штампів, не викликав жодних зауважень під час попередніх перетинів кордону. Але цього разу польські прикордонники вирішили, що це є підробкою, і конфіскували документ.
Шокуюча історія
“У дитини на польскому кордоні прямо зараз конфіскували паспорт з британською візою лише через те, що він давно ручкою обвів машинку на якомусь з в‘їздних штампів (і цього ніхто не помітив), раніше він перетинав кордони без проблем.
Претензія польської сторони – ви підробили штамп. Хоча оригінальність даного штампу можна легко перевірити у комп’ютерній системі і у мене в паспорті однаковий. Жодних підстав доя конфіскації немає. Штамп не є підробним, паспорт не є підробним.
Паспорт є власністю України, тим більш з дійсною візою Великої Британії. Його група вже в аеропорту, готується до посадки на літак. Дитина, якій щойно виповнилося 6 років ридає безперервно вже декілька годин. І я опускаю нюанси поводження з нами тут…
А малий мав з‘їздити в Лондон зі школою всього на 3 дні, бо давно про це мріяв…
І звідси ми без паспорту не вийдемо, бо інакше потім не доведемо, що він не був підробним
P.S. Уклінно дякую всім за підтримку та поради! Після влаштованого мною скандалу, коли нам намагалися надати документ польською, що ми, виявляється, добровільно (!) залишаємо їм паспорт та інших наших вимог, нарешті повідомили, що нас відпускають. Вочевидь, лише тому, що не захотіли публічного скандалу. Але відразу нас, все одно, не відпустили.
Ми ще півгодини чекали поки віддадуть паспорт Ніколи, а потім чекали, поки знайдуть мій. Нас відпустили рівно о тій годині, коли мав бути наш виліт. Зрозуміло, що на літак ми не встигли, група полетіли без Нікі. Дитина була у неймовірному розпачі, купили нові квитки, але знов виникли проблеми в аеропорту на паспортному контролі, оскільки на польській митниці позначили листки паспорту Ніколи червоним кольором та внесли якийсь запис до загальної системи. Тепер чекаємо на рішення.
На британському кордоні дитина після пережитого, навіть, підійти зі своїм паспортом з червоними позначками боялася до інспектора. Але.
Окремий прохід для пасажирів з дітьми (щоб діти не виснажувалися у чергах), привітний усміхнений інспектор, милий “small talk”, комплімент дитині та щире побажання гарного перебування. Хвилин 5 і контроль пройдений. Контраст разючий. По поверненню додому – обов’язково до психолога”, – написала Терещенко.
Ця ситуація не є унікальною. Українські біженці часто стикаються з бюрократичною жорстокістю, що підриває довіру до системи.
Як діяти батькам, щоб уникнути подібних проблем
- Перевіряйте паспорти перед поїздкою. Уважно перегляньте всі сторінки паспорта. Якщо є будь-які додаткові позначки, малюнки чи записи, проконсультуйтеся з міграційним юристом.
- Майте копії документів. Зробіть кілька копій паспортів, віз та інших важливих документів. Це може допомогти у разі їх втрати чи затримки.
- Будьте готові відстоювати свої права. Якщо виникають претензії з боку прикордонників, наполягайте на документальному оформленні підстав для затримки чи конфіскації.
- Підтримуйте дитину. У стресових ситуаціях важливо заспокоїти дитину. Пояснюйте, що відбувається, і запевняйте, що все буде добре.
- Звертайтеся за підтримкою. Якщо конфлікт не вдається вирішити, шукайте допомоги у консульстві чи правозахисних організаціях.
Ця історія стала яскравим прикладом того, як важливо не лише знати свої права, а й бути готовим до їх захисту. Водночас вона піднімає важливе питання: чи є місце людяності у сучасній системі прикордонного контролю? Адже для багатьох українських дітей такі поїздки — це не просто мандрівка, а символ надії на мирне та щасливе дитинство.
