Масове вилучення українських дітей за кордоном стає все більш поширеним явищем, викликаючи значне занепокоєння серед українських родин та громадськості. За останніми даними, найбільша кількість випадків фіксується в Німеччині, де соціальні служби не погоджуються з методами виховання дітей, практикованими українськими батьками. З початку повномасштабного вторгнення Росії з України виїхало понад 2 мільйони дітей, і питання їхньої безпеки та захисту прав стає все більш актуальним.
Станом на кінець липня 2024 року у українців за кордоном було вилучено 430 дітей, з яких 65 вже вдалося повернути додому. Ці дані надані Національною соціальною сервісною службою, яка виконує державну політику у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей. Інформацію про такі випадки центральний орган виконавчої влади отримує як від дипломатичних установ, так і від самих родичів дітей.
Найбільше таких випадків було зафіксовано в Німеччині, де вилучено 122 дитини, у Польщі – 39 дітей, у Норвегії та Іспанії – по 20 дітей. Василь Луцик, голова Національної соціальної сервісної служби України, пояснює, що причини вилучення дітей з сімей є дуже різними. Часто це пов’язано з незнанням законодавства країни перебування українськими батьками або з різним підходом до виховання дітей в Україні та за кордоном. Наприклад, коли батьки голосно сварять дитину на вулиці або коли дитина у віці до десяти років самостійно йде до школи, що є звичайною практикою в Україні, але заборонено в багатьох країнах Європи.
Крім того, вилучення дитини може бути обумовлене об’єктивними причинами, такими як проблеми зі здоров’ям у батьків, включаючи психічні розлади. У таких випадках дітей розміщують у місцеві установи опіки різних форм, які існують у конкретній країні. Завдання Національної соціальної сервісної служби – знайти родичів або законних представників дитини, які готові поїхати в іншу країну, забрати її додому і надалі опікуватися.
Не менш важливою є роль українських дипломатичних представництв за кордоном, які працюють над тим, щоб допомогти родинам у таких складних ситуаціях. Вони надають правову допомогу та консультативну підтримку, сприяють поверненню дітей до рідних сімей або їхньому переміщенню до безпечних умов.
Значний відтік українських дітей за кордон почався з початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. За даними Счетної палати, з початку війни більше 2 мільйонів дітей виїхали з України. Цей процес супроводжується численними викликами, серед яких – адаптація дітей до нових умов, інтеграція в місцеві освітні системи та забезпечення їхніх прав на належний рівень життя.
Проблема вилучення дітей має складний характер, який включає правові, соціальні та культурні аспекти. Наприклад, різні країни мають свої стандарти щодо безпеки та добробуту дітей, що може призводити до конфліктів між українськими батьками та місцевими соціальними службами. Крім того, питання ментального здоров’я та адаптації дітей до нових умов також відіграє важливу роль.
Одним з прикладів може бути випадок, коли дитину вилучають через неналежні умови проживання або через те, що батьки не можуть забезпечити їй необхідний догляд. У таких ситуаціях соціальні служби країни перебування можуть прийняти рішення про тимчасове вилучення дитини та її розміщення в спеціалізованому закладі.
Проте важливо підкреслити, що кожен випадок вилучення дитини є індивідуальним і потребує ретельного розгляду. Основною метою є забезпечення найкращих інтересів дитини, що вимагає координації зусиль між українськими та зарубіжними органами влади, соціальними службами та родичами дитини.
