“Служба розшуку дітей Магнолія” понад 20 років допомагає українським родинам знаходити зниклих безвісти дітей

Марина Липовецька, керівниця проєкту “Служба розшуку дітей Магнолія” та ініціативи T4P (Трибунал для Путіна) повідомила що ця організація вже понад 20 років допомагає українським родинам знаходити їхніх дітей, які зникли безвісти.

Початок історії “Служби розшуку дітей” сягає часів, коли в Україні ще не було розвинутих сучасних комунікаційних засобів, і все, що могли зробити небайдужі журналісти — це об’єднатися навколо ідеї використати медіаресурси, зокрема телебачення, для того, щоб показати громадянам фотографії зниклих дітей. Це, за словами Марини, значно підвищувало шанси на їх пошук.

У 2001 році організація була офіційно зареєстрована під назвою “Магнолія”, і з того часу її діяльність значно розширилася. Тоді батьки зниклих дітей писали листи від руки, додаючи до них фотографії своїх дітей, і ці листи через провідників потягів потрапляли до Києва. У Києві була спеціальна людина, яка щодня відвідувала центральний вокзал, щоб забирати ці листи і передавати їх до організації. Це було складне, але надзвичайно важливе завдання.

Сьогодні ситуація зовсім інша. Щоб повідомити про зникнення дитини, достатньо зателефонувати на гарячу лінію 116 000, яка доступна з будь-якого куточка України. Організація також розвинула чат-боти та інші електронні ресурси, що зробило процес набагато ефективнішим. Проте, ніхто не був готовий до того, що сталося 24 лютого 2022 року. Ракетні удари поблизу офісу “Магнолії” зруйнували комунікації, і на деякий час зник зв’язок на гарячій лінії. Але команда розуміла, що вони не можуть дозволити собі зупинитися, адже за роки існування організації люди в Україні вже звикли звертатися до них за допомогою у випадку зникнення дітей.

Ще на початку повномасштабного вторгнення організація створила альтернативні канали для звернень, такі як телеграм-боти, фейсбук-сторінка і чат-боти на їхньому сайті. Якщо раніше протягом року вони отримували приблизно 300 звернень, то після підключення електронних гарячих ліній, кількість звернень сягнула сотень на день.

Зникнення дітей відбувалося за різних обставин, але всі вони були жахливими. Багато родин зникли разом із дітьми, переховуючись у підвалах, особливо у тих населених пунктах, які швидко потрапили під окупацію. Зникнення відбувалося також під час евакуації, яка на той час була погано організованою. Деякі батьки віддавали своїх дітей навіть сусідам, щоб врятувати їх. На жаль, були випадки, коли батьки загинули під час обстрілів, а діти опинилися в руках незнайомих людей.

Марина Липовецька підкреслила, що з початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні “Служба розшуку дітей” отримала понад 3 150 звернень від батьків і родичів, які розшукують своїх дітей. На щастя, більшості дітей вдалося знайти, і вони повернулися до своїх родин. Це є великою радістю для організації, але не всі історії мають щасливий кінець, оскільки багато батьків не пережили жахи війни.

Найскладніша ситуація — це зникнення дітей на окупованих територіях. Це була нова реальність, з якою зіткнулася “Служба розшуку дітей”. Діти зникали не просто так — їх цілеспрямовано депортували або викрадали і вивозили за межі України. Ця проблема стала очевидною після звільнення Київщини, коли криміналісти виявили, що дітей, які зникли під час окупації, немає серед загиблих. Це було тривожним сигналом, що дітей могли вивезти.

За словами Марини, організація вперше зіткнулася з такою ситуацією у квітні-травні 2022 року. Спочатку було важко уявити, що дітей можуть депортувати до Росії або на окуповані території, але це стало реальністю. Більше того, російська пропаганда намагалася виправдати ці дії, але насправді дітей цілеспрямовано вивозили, і це відбувалося групами.

На сьогодні відомо про понад 600 українських дітей, які були депортовані до Російської Федерації або переміщені на окуповані території, такі як “ДНР”, “ЛНР” і Крим. На щастя, Україні вдалося повернути 388 дітей. Велику допомогу у цьому процесі надали OSINT-спільноти, які використовують широкий спектр інструментів, таких як розпізнавання обличчя на фотографіях і аналіз геолокації. Це дозволяє встановити місцезнаходження дітей і, в деяких випадках, навіть визначити навчальний заклад, де їх утримують.

Україна стала першою країною, яка використовує OSINT-технології для розшуку безвісти зниклих дітей, і ці технології показали високу ефективність. На сьогодні організація отримала інформацію про 233 дітей, які офіційно розшукуються Національною поліцією України і які, як підтверджено, перебувають у Росії. Відстежуються їхні переміщення, і відомо, хто відповідальний за ці дії.

Марина Липовецька також звернула увагу на порушення міжнародного права, пов’язані з депортацією дітей. Деяких дітей передали на усиновлення до російських сімей, змінюючи їхні імена та прізвища, щоб ускладнити процес їх розшуку і повернення. У зв’язку з цими викликами, “Магнолія” отримала важливу місію — адвокацію захисту прав українських дітей на міжнародному рівні.

Організація неодноразово виступала у Європейському парламенті з питанням депортації українських дітей, і вони мали честь зустрітися з королевами Бельгії та Швеції. Ця проблема не повинна залишатися без уваги, і про неї потрібно говорити.

Окремо Марина Липовецька підняла питання зниклих українських дітей на території Євросоюзу. У перші місяці повномасштабного вторгнення ситуація була вкрай складною. Державна прикордонна служба України домовилася про спрощений режим пересування з іншими країнами, і дітей випускали без супроводу батьків або навіть з незнайомими людьми, які намагалися врятувати їх. У зв’язку з цим були випадки зникнення дітей у Європі.

Поліція України була перевантажена, а хакерські атаки на урядові бази даних ускладнювали роботу. В цей час допомогу надавали федерація Missing Children Europe та європейські громадські організації, а поліція інших країн, наприклад, Словаччини, зверталася до Інтерполу для розміщення оголошень про зниклих українських дітей.

Хоча зараз ситуація дещо стабілізувалася, зникнення дітей у Європі продовжують відбуватися. Особливо це стосується дітей, які вже певний час живуть у країнах Євросоюзу і стикаються з нерозумінням або булінгом у школах. Відчуття самотності та нерозуміння, яке виникає у дітей, призводить до того, що вони можуть намагатися втекти.

“Служба розшуку дітей” робить усе можливе, щоб розшукати зниклих дітей за кордоном. Вони виступають зв’язковими між батьками та місцевими організаціями, допомагаючи звернутися до поліції, зібрати необхідні документи і розповсюдити оголошення про зниклих дітей. Особливу складність становить той факт, що у Євросоюзі немає чітких кордонів між країнами, тому дитина, зникла в одній країні, може опинитися в іншій. У таких випадках організація залучає всі 32 країни-члени федерації Missing Children Europe до розшуку.

На сьогодні в Україні понад 20 телеканалів транслюють інформацію про зниклих дітей, але найпотужнішим інструментом залишається інтернет, адже він не має меж. Організація активно співпрацює з блогерами та інфлуенсерами, які поширюють оголошення про зниклих дітей, що дозволяє привернути увагу до цієї проблеми у будь-якому куточку світу.

Гаряча лінія 116 000 працює на території всієї України, і цей номер є єдиним європейським номером для гарячих ліній зниклих дітей. Це означає, що в будь-якій країні Європи людина, зателефонувавши на 116 000, отримає підтримку і допомогу від місцевої громадської організації.

Ця історія ще раз підкреслює важливість міжнародної співпраці та використання сучасних технологій у розшуку дітей, а також значущість зусиль кожного, хто допомагає повернути їх додому.