США офіційно засуджують викрадення українських дітей Росією: у Конгресі подано двопартійну резолюцію

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну світ став свідком не лише воєнних злочинів у формі обстрілів, катувань і геноциду, а й систематичного викрадення українських дітей. Це явище, яке вже неодноразово визнавалося порушенням міжнародного права, зараз набуває ще чіткішого політичного окреслення. Конгрес США підготував двопартійну резолюцію, яка офіційно засуджує викрадення та насильницьке переміщення українських дітей Росією. Цей крок не лише засвідчує підтримку України, а й фіксує чітку моральну та юридичну позицію Сполучених Штатів щодо дій Кремля.

Двопартійна резолюція в Конгресі США

Як повідомили у Комітеті з питань закордонних справ Палати представників США, 30 червня 2025 року члени Комітету у закордонних справах Палати представників США Грегорі Мікс і Майкл Маккол представили на розгляд резолюцію, в якій засуджується системне викрадення та депортація Росією українських дітей. У Сенаті аналогічну ініціативу підтримали сенатори Чак Грасслі (республіканець, Айова) та Емі Клобучар (демократка, Міннесота), що засвідчує міжпартійний консенсус щодо цієї теми.

У тексті резолюції підкреслюється, що примусове переміщення дітей є воєнним злочином, і що повернення викрадених дітей має стати однією з обов’язкових умов досягнення миру. Грегорі Мікс заявив, що Сполучені Штати мають моральне зобов’язання засудити злочини Кремля й вимагати негайного повернення всіх дітей, вивезених з України.

Оцінка масштабів злочину

За словами Майкла Маккола, з початку повномасштабної війни Росія викрала щонайменше 19 500 українських дітей. Але реальні масштаби цього злочину можуть бути значно більшими — деякі джерела оцінюють кількість депортованих у межах 200 тисяч. Ці діти були позбавлені своєї ідентичності: їх змушували відмовлятися від рідної мови, змінювали їм імена, громадянство, усиновлювали в російські сім’ї та іноді готували до служби в лавах збройних сил Росії.

У повідомленні українських владних органів вказано, що на сьогодні офіційно зафіксовано щонайменше 19 546 випадків незаконного переміщення дітей. З них лише 1274 дитини вдалося повернути додому. Переважна більшість усе ще залишається на окупованих територіях або в глибині Росії.

Міжнародний правовий контекст

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у безпосередньому причетності до організації незаконної депортації українських дітей. Цей юридичний крок був безпрецедентним за масштабом та символізмом: уперше глава постійного члена Ради безпеки ООН був оголошений у міжнародний розшук за викрадення дітей.

У 2023 році 49 країн світу оприлюднили спільну заяву із засудженням російської пропаганди, спрямованої на легітимацію викрадень. Велика Британія тоді заблокувала трансляцію виступу Львової-Бєлової на засіданні Радбезу ООН, закликавши її відповідати перед судом.

Окрему увагу в цьому контексті заслуговує звіт Державного департаменту США про торгівлю людьми за 2024 рік. У документі зазначається, що Росія є одним з найгірших світових центрів торгівлі людьми. У звіті підкреслено наявність державної політики або схем, що передбачають використання або вербування дітей, зокрема як солдатів. Це додатково підтверджує системний характер злочинів, які нині перебувають у фокусі розслідувань міжнародних організацій.

Механізми повернення дітей: проблема без алгоритму

Український Офіс Генерального прокурора визнає, що на сьогодні не існує єдиного прозорого механізму повернення депортованих дітей. Процедура часто залежить від допомоги волонтерів, міжнародних організацій або посередників. У багатьох випадках батьки змушені самостійно пробиватися через російську бюрократичну систему, наражаючи себе на небезпеку.

Як зазначає Уповноважена президента з прав дитини Дар’я Герасимчук, точний облік викрадених ускладнений через окупацію. Частина дітей потрапляє в реєстри лише після того, як родини подають заяви — що іноді стається вже після значного часу з моменту вивезення.

Двопартійна резолюція Конгресу США є важливим сигналом не лише для українців, а й для всього міжнародного співтовариства. Вона фіксує політичну волю Сполучених Штатів називати речі своїми іменами: викрадення дітей — це не культурний обмін і не евакуація, а тяжкий воєнний злочин. І навіть у дипломатичних пошуках миру США наполягають, що не може бути домовленостей, які залишать ці злочини без відповіді. Повернення кожної дитини має стати умовою справедливого завершення війни. Водночас постає потреба у створенні сталого міжнародного механізму, який би гарантував повернення всіх депортованих та їхню реінтеграцію в українське суспільство.